ОБМЕЖЕННЯ ОКРЕМИХ ПРАВ ГРОМАДЯН ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В період побудови правової держави конституційні права і свободи громадян не повинні порушуватися. Однак, кримінальне судочинство являє собою одну зі сфер діяльності держави і її органів, у якій допускається застосування заходів процесуального примусу різного ступеня аж до обмеження конституційних прав людини.

Права людини можуть бути обмежені, тільки в суворо встановлених законом межах. Обмеження прав людини відбувається в різних сферах правового регулювання. Найбільшою мірою це властиво кримінально-правовій сфері.

Заходи процесуального примусу можуть застосовуватися до цих учасників кримінального судочинства, навіть до потерпілого (наприклад, привід, передбачений ст. ст. 72, 135, 136 КПК України). Держава, регулюючи кримінально-процесуальні відносини, особливо в сфері застосування заходів процесуального примусу, зобов’язана обмежувати права людини в кримінально-правовій сфері, зводячи примус до мінімального рівня, достатнього для виконання завдань кримінального судочинства.

В науці кримінально-процесуального права приділялась увага дослідженню питань примусу. Зазначеній проблемі присвятили дослідження українські та зарубіжні процесуалісти і криміналісти: Ю. П. Аленін, А. Н. Ахпанов, Л. В. Бажанов, В. П. Бахін, Д. І. Бєдняков, Р. С. Бєлкін, В. І. Галаган, О. І. Галаган, В. В. Гевко, Ю. М. Грошевой, Ю. В. Данченко, Л. І. Даньшина, Е. О. Дідоренко, А. Я. Дубинський, П. С. Елькінд, З. Д. Єнікєєв, М. В. Жогін, В. С. Зеленецький, З. З. Зінатуллін, А. В. Іщенко, Л. М. Карнєєева, Н. С. Карпов, Е. Д. Коваленко, З. Ф. Коврига, І. Н. Коз’ьяков, П. В. Коляда, М. В. Костицький, В. Н. Корнуков, Ф. М. Кудін, В. С. Кузьмічов, Є. Д. Лук’янчиков, В. Т. Маляренко, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, В. Т. Нор, О. А. Осауленко, І. Л. Петрухін, П. П. Пилипчук, Д. П. Письменний, М. А. Погорецький, В. В. Рожнова, Д. О. Савицький, М. І. Сірий, С. М. Стахівський, М. С. Строгович, В. М. Тертишник, В. Т. Томін, Л. Д. Удалова, Ф. Н. Фаткуллін, М. А. Чельцов, В. С. Чистякова, О. О. Чувільов, С. А. Шейфер, В. П. Шибіко та інші вчені.

Проте, не дивлячись на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених примусу в кримінальному судочинстві, а саме в його досудових стадіях, більшість з них відбувалась через призму інших наукових проблем, тому багато питань в цій сфері залишаються ще не вирішеними та дискусійними.

У зв’язку з цим автор особливу увагу приділяє теоретичним основам державного примусу в кримінальному судочинстві, відносить теоретико-правові основи застосування заходів державного примусу взагалі та обґрунтованість кримінально-процесуального примусу до основних засад кримінального судочинства.

Переважна більшість заходів процесуального примусу застосовуються в досудових стадіях кримінального процесу. Те ж саме стосується слідчих і інших процесуальних дій, що містять елементи кримінально-процесуального примусу. Тому є всі підстави говорити про кримінально-процесуальний примус на досудових стадіях кримінального процесу, тобто не тільки в стадії досудового розслідування, але і в стадії порушення кримінальної справи.

Зазначене обумовлює актуальність теми дисертації, її комплексного аналізу з позицій захисту прав людини і громадянина в кримінальному процесі, а також забезпечення ефективної діяльності органів досудового розслідування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено згідно з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004–2009 роки, які затверджено наказами від 30 червня 2002 року № 635 МВС України „Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України” та від 05 липня 2004 року № 755 „Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років”.

Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ України і кафедри кримінального процесу зазначеного навчального закладу. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої Ради КНУВС 30.06.2005 р. (протокол № 13), уточнено 30.10.2007 р. (протокол № 17).