ПРИНЦИПИ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ Автореферат

Актуальність теми. Нагальна потреба протидії небезпечним явищам і процесам у житті будь-якого суспільства вимагає комплексного та системного підходу щодо вибору заходів соціального впливу, спрямованих на їх подолання. Важливим сучасним завданням правової науки, нормотворчості та правоохоронної діяльності є створення гарантій збалансованого співвідношення інтересів особи і держави в боротьбі зі злочинністю.

Провідну роль у забезпеченні вказаного відведено завданням швидкого і повного розкриття злочинів (ст. 2 КПК України), від ефективного вирішення яких залежить загальна підсумкова оцінка “працездатності” усієї системи кримінальної юстиції. Практика роботи правоохоронних органів за сучасних умов, як ніколи, потребує принципово нових підходів, зокрема стосовно правового врегулювання цієї сфери відносин, напрацювання критеріїв оцінки показників діяльності органів дізнання і слідчих, запровадження адекватних сучасному стану злочинності кримінально-процесуальних та криміналістичних засобів і прийомів збирання, дослідження та використання доказової інформації.

Аналіз статистичних матеріалів щодо розкриття злочинів свідчить про існуючі недоліки та прорахунки в організації цієї діяльності. Причини такого стану різноманітні. Основними з них є такі: нестабільна соціально-політична та економічна ситуація, недосконалість законодавчого, організаційно-управлінського, методичного й матеріального-технічного забезпечення, неякісний підбір кадрів, його недостатня моральна та професійна підготовка, відсутність, неузгодженість та недостатня розробленість окремих теоретичних положень. На практиці все це призводить до збільшення кількості нерозкритих злочинів, передусім з ознаками “неочевидності” (за даними Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, за 2006–2007 роки з 329,2 тис. зареєстрованих тяжких та особливо тяжких злочинів оперативно-слідчими апаратами розкрито 227,4 тис., що становить менше ніж 70 %).

Для вирішення складної багатоаспектної проблеми підвищення ефективності боротьби зі злочинністю важливе значення мають наукові розробки питань, що стосуються розкриття злочинів. Досліджувана проблема певною мірою висвітлювалась у кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі, розглядалася в теорії оперативно-розшукової діяльності. Цьому присвячені праці вчених: Ю.П. Аленіна, К.В. Антонова, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, В.Д. Басая, Р.С. Бєлкіна, Я.О. Береського, В.Д. Берназа, І.О. Биховського, В.І. Боярова, Т.В. Варфоломєєвої, О.М. Васильєва, А.І. Вінберга, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, І.Ф. Герасимова, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, О.Ф. Долженкова, А.Я. Дубинського, А.В. Дулова, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.О. Коновалової, І.І. Котюка, І.Ф. Крилова, В.С. Кузьмічова, О.П. Кучинської, В.П. Лаврова, О.М. Ларіна, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, М.І. Порубова, Б.Г. Розовського, М.В. Руденка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, О.П. Снігерьова, С.М. Стахівського, М.С. Строговича В.В. Тищенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та ін.

У працях указаних учених розглядаються й окремі види принципів, виявлені їх взаємозв’язки та взаємообумовленість завданнями й функціями на окремих стадіях кримінального процесу. Водночас поза науковим аналізом опинився один з важливих напрямів цієї проблеми, що має першочергове наукове та практичне значення, а саме: система ключових наукових положень, що є основою усієї кримінально-процесуальної діяльності.

Актуальність обраної теми обумовлена також тим, що сучасна правоохоронна практика, вимоги Конституції України, положення програмних документів Президента України та Уряду щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із міжнародно-правовими стандартами забезпечення прав і свобод людини та громадянина потребують переосмислення та пошуку нових підходів щодо забезпечення ефективного розкриття злочинів.

У такому аспекті ця проблема ставиться вперше. Саме тому обрана тема дослідження вбачається актуальною і перспективною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний, зокрема, зі Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007, Комплексною програмою профілактики злочинності на 2007–2009 рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767.

Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. № 755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006–2008 рр.

Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 9 від 27 червня 2006 р.) та зареєстрована Координаційним бюро з проблем криміналістики Академії правових наук України.