ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Проголошення Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю, значне розширення кола основних прав і свобод та визнання їх сенсом діяльності держави обумовили необхідність теоретичного переосмислення як уявлень про державу і право, так і про особливості конституційного закріплення основ правого статусу людини і громадянина, про пріоритети у системі взаємовідносин «людина – суспільство – держава». Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах здійснення системних реформ в усіх сферах суспільного життя. А зважаючи на різке соціальне розшарування українського суспільства, особливої уваги потребує проблема забезпечення права кожної людини на достатній життєвий рівень в аспекті побудови в Україні соціальної держави.

Важливість та пріоритетність саме соціальних прав та свобод в системі основних прав та свобод людини зумовлена тим, що усі інші права та свободи (особисті, політичні, культурні, економічні та екологічні) набувають для особи сенсу та ціннісного значення лише за умови, коли вона має достатні засоби та ресурси для свого фізичного існування. При неможливості особою забезпечити елементарні умови свого існування, коли якість її харчування не забезпечує простого відтворення фізичних сил, коли вона не має будь-якого житла та одягу, тоді усі інші права просто втрачають своє соціальне значення. Як наслідок потерпає не лише конкретна людина, але й усе суспільство, яке втрачає свідомого, активного члена громадянського суспільства, і всі важливі проблеми будуть вирішуватись без його участі.

Актуальність та своєчасність теми дисертаційного дослідження зумовлена зовнішньополітичними інтеграційними процесами, активним учасником яких вже сьогодні стає Україна, оскільки одним з головних критеріїв набуття членства практично в усіх міжнародних утвореннях є здатність держави забезпечити належний рівень життя для своїх громадян, адже сучасна Українська держава ще не відповідає головним критеріям та загальновизнаним ознакам соціальної держави . Саме тому важливо всебічно дослідити природу соціальної держави в аспекті забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї. 

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження та зроблених у дисертації висновків щодо соціальної держави та забезпечення права кожної людини на достатній життєвий рівень стали праці учених у галузі конституційного права, а також представників інших галузей права, перш за все загальної теорії держави і права, конституційного права зарубіжних країн, міжнародного права, історії держави і права України України та зарубіжних країн, зокрема, провідних вчених – теоретиків: Б.Н.Габричидзе, М.В.Баглая, М.О.Баймуратова, В.Вітрука, Л.Д.Воєводіна, А.З.Георгіци, А.М.Колодія, О.А.Лукашевої, І.І.Лукашука, Л.С.Мамута, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики, В.М.Шаповала та інших.

Емпіричну базу дослідження склали: Конституція України, вітчизняне поточне законодавство, рішення Конституційного Суду України, міжнародно-правові акти з прав людини, конституції зарубіжних держав, статистичні дані тощо.

Особливістю дисертаційного дослідження насамперед є те, що у ньому, на відміну від наукових робіт інших авторів, які розглядають окремі аспекти державної соціальної політики, а також соціальні права громадян, ці явища досліджуються комплексно, системно та в тісному взаємозв’язку. При цьому право на достатній життєвий рівень аналізується як одне з соціальних прав, а саме як інтегруюче та узагальнююче щодо усієї системи соціальних прав, яке, з одного боку, об’єднує усі соціальні права, а з другого – виступає одним з визначальних критеріїв соціального характеру Української держави в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства” № 0186и002285.