КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНИХ ГРУП

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним з найважливіших аспектів здійснення судово-правової реформи в Україні та формування правової держави є забезпечення ефективності провадження досудового розслідування в кримінальних справах. Умовою вдосконалення діяльності органів досудового розслідування і підвищення на цій основі якості розслідування є вирішення питання про взаємодію апаратів органів досудового слідства та дізнання. Проблема взаємодії цих органів не нова, але дуже актуальна в даний час, так як безпосередньо зв’язана із завданням посилення ефективності боротьби зі злочинністю. У зв’язку з цим значний інтерес представляє аналіз процесуальних проблем створення та діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ) як найбільш вдалої та універсальної форми взаємодії, оскільки, як свідчить практика, розкриття та розслідування найбільш небезпечних і, як правило, латентних або таких, що вчиняються організованими групами злочинів, є не тільки складним, але інколи й неможливим без застосування колективних форм роботи різних правоохоронних органів, без об’єднання їх зусиль на вирішення загальних завдань.

Деякі проблемні аспекти взаємодії органів досудового слідства та дізнання в складі слідчо-оперативної групи в різний час були об’єктом дослідження як вітчизняних науковців (О.В. Бауліна, І.Д. Гончарова, Ю.М. Грошевого, О.Я. Дубінського, В.С. Зеленецького, Н.С. Карпова, В.В. Ковальова, В.П. Корж, Є.Д. Лук'янчикова, Л.М. Лобойка, В.Б. Мазана, О.Р. Михайленка, В.В. Пивоварова, Д.П. Письменного, М.А. Погорецького, А.М. Подопрєлова, В.А. Рогожина, О.В. Синьоокого, С.В. Слінька, Л.В. Юрченко, Ю.І. Шостака, Л.І. Щербини, В.М. Федченка та ін.), так і вчених країн співдружності незалежних держав (С.В. Бажанова, А.І. Балашова, Д.К. Бекішева, О.Р. Бєлкіна, А.С. Ооржака, Г.А. Кокуріна, А.П. Круглікова, О.М. Ларіна, Г.М. Міньковського, Б.Я. Пєтєліна, О.Р. Ратінова, А.П. Рижакова, А.А. Тарасова, Р.Ю. Улімаєва, М.М. Шамсутдінова та ін.). Організаційні, методичні та тактичні особливості діяльності слідчо-оперативних груп докладно розглядалися й фахівцями у галузі криміналістики – Ю.П. Алєніним, В.П. Бахіним, Р.С. Бєлкіним, В.О. Коноваловою, В.Г. Лукашевичем, Г.А. Матусовським, В.Ю. Шепітько та ін. Однак, незважаючи на це, ряд питань щодо цієї форми взаємодії слідчого та органу дізнання залишились поза спеціальним дослідженням, інші не одержали в теорії та на практиці переконливого вирішення і мають дискусійний характер.

Необхідність даної роботи зумовлена й тим, що спільна узгоджена діяльність органів досудового слідства та дізнання в цій формі під час провадження в кримінальних справах не належно регламентована чинним кримінально-процесуальним законодавством України. Неповнота законодавчого регулювання діяльності СОГ, відсутність єдиного теоретичного підходу до визначення їх правової природи не може не відбитися на ефективності здійснюваного ними розслідування злочинів, які, як правило, є тяжкими та особливо тяжкими, а тому – і на забезпеченні конституційних прав і свобод осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві, захисті інтересів суспільства та держави.

Зазначені обставини, на думку дисертанта, свідчать про необхідність ґрунтовного, комплексного дослідження питань реформування кримінально-процесуального законодавства України щодо взаємодії органів досудового розслідування, що й обумовлює актуальність теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно з пріоритетними напрямками фундаментальних досліджень і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів” (номер державної реєстрації 0106и002293). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол №6 від 23.01.2004 р.).