ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ ОСОБИ НА ПОРУКИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основні напрями сучасного розвитку кримінального права України відповідають загальносвітовим тенденціям з розширення можливостей застосування при вирішенні кримінально-правових конфліктів, засобів, які засновані не лише на примусі з боку держави, а й на заохоченні позитивної посткримінальної поведінки. У результаті реформування вітчизняного законодавства, у КК України з’явився комплекс норм (розділ ІХ Загальної частини), які регламентують питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за певних умов. Серед вже відомих і нових видів звільнення від кримінальної відповідальності, яким у сучасній кримінально-правовій доктрині приділяється належна увага, недостатньо дослідженим до цього часу залишається звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, що передбачене ст. 47 КК України. Разом з тим, аналіз даних Державної судової адміністрації України переконує у перспективності і необхідності проведення системного дослідження цього виду звільнення від кримінальної відповідальності. Адже кількість осіб до яких застосовано звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею їх на поруки щороку збільшується. Так, якщо у 2002 р. ця кількість становила 1248 звільнених осіб, то у 2007 р. їх кількість збільшилася майже вдвічі і становила 2283 звільнених осіб. Слід звернути увагу також на певну специфічність зазначеного виду звільнення від кримінальної відповідальності, зумовлену, зокрема, активною участю громадськості (колективу підприємства, установи чи організації) щодо досягнення позитивних змін у соціальній поведінці винної особи.

Під час роботи над дисертацією автор спирався на наукові здобутки  вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сучасності у галузі теорії права, кримінального права та кримінального процесу: В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, П.С. Дагеля, М.І. Загороднікова, С.Г. Келіної, М.Й. Коржанського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, Г.В. Новицького, В.І. Осадчого, А.О. Пінаєва, А.А. Піонтковського, А.Ф. Степанюка, М.С. Таганцева, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.Н. Трайніна, М.І. Хавронюка, С.С. Яценка та інших.

У процесі наукового дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності були використані праці таких науковців, як: Ю.В. Баулін, К.К. Вавілов, Г.Б. Віттенберг, Л.В. Головко, О.А. Губська, І.М. Гуткін, Т.Т. Дубінін, А.В. Єндольцева, В.С. Єгоров, О.О. Житний, Ю.В. Іванін, С.Г. Келіна, В.О. Клочков, О.Ф. Ковітіді, Л.М. Кривоченко, Н.Ф. Кузнецова, В.І. Курляндський, О.О. Лієде, Ж.В. Мандриченко, Г.О. Мендельсон, С.Л. Остапець, А.Р. Палтсер, Д.П. Письменний, Р.А. Сабітов, В.В. Сверчков, В.В. Скибицький, В.В. Сташис, Г.О. Степанов, І.А. Тарханов, Г.О. Усатий, В.П. Хряпинський, А.С. Шляпочніков, А.М. Ященко та інші. Однак дослідження вказаних авторів були присвячені переважно розгляду загальних теоретичних проблем цього кримінально-правового інституту та окремим видам звільнення від кримінальної відповідальності.

Вітчизняні наукові праці з проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки на монографічному рівні відсутні. У наукових публікаціях дискусійні питання про кримінально-правову природу, підстави та умови для застосування цього виду звільнення від кримінальної відповідальності, не набули належного висвітлення. Залишається багато дискусійних і невирішених питань і у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”.

Отже, актуальність обраної теми дослідження визначається недостатньо розробленими теоретичними аспектами проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, а також недосконалістю кримінально-правових норм, які передбачають цей вид звільнення від кримінальної відповідальності, та наявністю, у зв’язку із зазначеним, помилок у правозастосовній діяльності та необхідністю їх усунення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження узгоджено з положеннями Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767); відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр. (затверджена наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.), а також основним напрямам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2007 рр. (рішення Вченої ради університету від 17.05.2005 р., протокол №7).