ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Автореферат

Актуальність теми. Аграрна галузь досить специфічна і суттєво відрізняється від інших галузей виробництва. Особливості праці в сільському господарстві полягають у тому, що така праця носить сезонний характер, виробництво залежить від природнокліматичних та географічних умов, основний засіб виробництва – земля. Це, у свою чергу, впливає на розподіл робочого часу та часу відпочинку, трудових обов’язків працівників. Крім того, членами сільськогосподарських виробничих кооперативів та фермерських господарств можуть бути неповнолітні працівники, які потребують додаткових гарантій та захисту з боку держави, встановлення скороченого робочого часу, збільшеного часу відпочинку, підвищеної заробітної плати.

У процесі реформування аграрного сектору, яке відбувається в Україні вже протягом п’ятнадцяти років, виникли нові господарюючі суб’єкти приватної форми власності, які є стороною трудових відносин, – роботодавці. За умов ринкової економіки та наявності великої кількості власників сільськогосподарських підприємств актуальними стають питання правового регулювання трудових відносин у цій галузі. Незважаючи на прийняття низки законодавчих актів, ці проблеми потребують свого вирішення. Положення чинного Кодексу законів про працю України, навіть з урахуванням великої кількості внесених змін до нього, застаріли. Перед наукою трудового права постав цілий комплекс нових проблем, породжених сучасними умовами суспільного розвитку, у тому числі і проблема гармонізації трудового законодавства України з міжнародним правом. У новому Трудовому кодексі України необхідно врахувати особливості правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників. Це, у свою чергу, вимагає розробки пропозицій щодо вдосконалення положень з питань виникнення, зміни та припинення трудових відносин, норм, що регулюватимуть робочий час, час відпочинку, оплату та охорону праці, трудову дисципліну сільськогосподарських працівників.

Слід зазначити, що проблеми вдосконалення правового регулювання трудових відносин на етапі переходу до ринкової економіки завжди знаходилися в центрі уваги вчених-правознавців. Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії правового регулювання трудових відносин зробили такі відомі вчені, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Л.Я. Гінцбург, В.М. Догадов, Ф.М. Левіант, Л.І. Левітін, І.Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, українські вчені – М.Й. Бару, В.С. Венедиктов, Л.П. Гаращенко, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, В.В. Жернаков, І.В. Зуб, М.І. Іншин, Д.О. Карпенко, Л.І. Лазор, Р.І. Кондратьєв, А.Р. Мацюк, О.І. Процевський, В.І. Прокопенко, С.М. Прилипко, П.Д. Пилипенко, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, М.П. Стадник, Б.С. Стичинський, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева та інші.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених диференціації правового регулювання праці, специфіка праці у сільському господарстві, яка зумовлює особливості правового регулювання робочого часу, часу відпочинку, оплати та охорони праці, залишилася поза увагою дослідників у період реформування аграрного сектору економіки та не були предметом дисертаційного чи монографічного дослідження.

Це свідчить про актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників у трудовому праві. Наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з плановою темою науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу” (2005-2006 рр., № РК 0105 U 000796).