ПРАВОВА КУЛЬТУРА У ФОРМУВАННІ ПРАВОВОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні процеси демократизації суспільного розвитку вимагають іншого, більш зваженого й абсолютно реального погляду на основні напрямки та складові державотворення. Розпочавши розбудову української державності, ми орієнтувалися на створення демократії за найвищими цивілізаційними зразками. То було скоріше емоційне прагнення, підсвідома реакція на довгі роки і десятиліття тоталітарних обмежень та утисків, ніж чіткі програми дій чи ясне бачення шляхів, якими треба йти.

Тоді, на світанку незалежності, переважали і, як це не парадоксально виглядає зараз, співіснували два діаметрально протилежні підходи до орієнтирів, цілей та перспектив державотворення і суспільного розвитку.

З одного боку було постійне озирання назад в історію або недавнє минуле, де все здавалося таким звичним, надійним та усталеним порівняно з тим невідомим і незвіданим, що чекало за крутим поворотом буття. Багатьом не вірилося, що минуле відійшло вже назавжди і безповоротно.

А з іншого боку, і це стосувалося перш за все значної частини українських інтелектуалів, політикуму, мали місце революційне нетерпіння та забігання наперед, прагнення досягти всього і відразу, незважаючи ні на що і перескакуючи через обов'язкові та неминучі, як це виявилося вже незабаром, еволюційні щаблі.

Багато в чому це йшло від безоглядного прагнення копіювати зарубіжний досвід, хоча об'єктивно він не відповідав нашим умовам.

Надто численними, гострими та багатогранними були проблеми, з якими зіткнулася незалежна Україна – як задавнені, успадковані від попередньої системи, так і нові, здетоновані тектонічними зсувами в суспільстві, політиці та економіці, у повсякденному житті.

Відтак набувають дедалі більшої актуальності дослідження базових характеристик політичної сфери суспільства взагалі й особливо таких її елементів, як політична система, держава та її інститути, на засадах загальнонаціональних інтересів та національної ідеї, технології реалізації політичної влади, специфіки політичної діяльності в різних суспільно-історичних, політико-правових і соціально-психологічних умовах. Ці та інші проблеми зумовили потребу з'ясувати ідейні витоки і сучасні уявлення про сутність таких феноменів, як правова культура, правова, соціальна держава, громадянське суспільство, як основних орієнтирів суспільного розвитку, політичних перетворень, спрямованих на втілення цінностей свободи і демократії.

Створення громадянського суспільства є однією з необхідних умов розвитку України шляхом значних соціально-політичних, економічних та правових реформ. У зв’язку з цим необхідно розглянути вплив громадянського суспільства, що формується, на  державу і право, на майбутнє цих соціальних інститутів. Правотворча та правозастосувальна діяльність тільки тоді буде ефективною, коли поряд із міцними самоорганізуючими витоками пріоритетне місце займе свідома організаційна творчість. Правосвідомість суспільства, окремих груп, індивідів та його більш значна соціальна форма – правова культура ­– органічно пов’язані з правом як соціальним цілісним інститутом, з його виникненням, функціонуванням і розвитком, правотворчістю та правозастосуванням, іншими сторонами правового буття суспільства.

Суттєвою перешкодою на шляху розбудови правової держави стає правовий нігілізм, який в умовах кризи охопив усі сфери суспільства.

У нашій державі він набув нового змісту: дещо змінилася його природа, причини існування, джерела, що його відтворюють, форми та способи впливу на суспільне життя. Успішно стримувати поширення правового нігілізму, обмежувати його енергію можна тільки тоді, коли будуть з'ясовані чинники, які його породжують та відтворюють.

Саме тому існує нагальна потреба привернути ува­гу науковців до висвітлення питання впливу правової культури на еволюцію державності в цілому; питання взаємодії правового та етичного нігілізму, які дійсно можуть бути підставами повної деградації суспільства; питання збереження правової регулятивної системи,  збереження та розвитку держави як особливої форми політичного, територіального, структурного об’єднання людства.

Актуальність дослідження правової культури зумовлена рядом інших принципово важливих обставин. По-перше, в умовах трансформування і демократизації суспільства, прийняття нових законодавчих актів мають місце значні зміни в гро­мадській правосвідомості, а тому вагомого значення набуває погляд на правову культуру з позиції соціально-правового суспільства. По-друге, у зв’язку зі зростанням кількості правопорушень актуалізується необхідність профілактичної і виховної функції правової культури. По-третє, стан правової свідомості і правової культури суспільства в цілому та особистості зокрема не відповідає європейським стандартам, внаслідок чого виникає байдужість людей до правових цінностей, відсутність потреб і навичок користування нормами права, що призводить до появи нелегітимних норм поведінки та правопорушень.

Тому необхідно визначити основні шляхи і методи впливу правової культури на формування розвинутого громадянського суспільства та держави правової і соціальної.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Ін­ституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та планів наукової роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).