ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ РОБОТОДАВЦЯ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі побудови правової держави особливо гостро постає питання про надійний захист трудових прав громадян. Дер­жавні гарантії захисту прав громадян від незаконного звільнення закріплені у статті 43 Конституції України. Для належного забезпечення цих гарантій необхідно ґрунтовно оновити трудове законодавство та привести його норми у відповідність до ринкових відносин і міжнародних стандартів. Відповідних змін потребує і законодавство, що регулює особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Існуюче законодавство про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця в основному формувалось до внесення істотних змін та доповнень у законодавство про працю. Особливе значення для вдосконалення правового регулювання відносин у галузі праці при переході рес­публіки до ринкової економіки й захисту трудових прав громадян від
незаконного звільнення, зокрема, мало прийняття таких важливих законо­давчих актів, як Закони України "Про зайнятість населення", "Про дер­жавну службу", "Про професійні спілки, їх права, та гарантії діяльності", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та ін. Суттєві зміни були внесені до чинного Кодексу законів про працю з дня проголошення незалежності України, у тому числі і щодо правового регулювання звільнень працівників з ініціативи роботодавця.

У зв’язку з прийняттям цих та інших нормативних актів сутність багатьох норм чинного трудового законодавства застаріла і на сьогодні не в повній мірі відображує потреби правової регламентації суспільних відносин, у тому числі й відносин, які виникають при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця. Підготовка проекту нового Трудового кодексу України та прийняття його вимагає удосконалення проекту ко­дексу в цілому і кожного з його розділів, одним із яких є розділ, що регулює припинення трудових правовідносин та звільнення працівників з ініціативи роботодавця. Важливим завданням у цьому зв’язку є підвищення гарантій для працівників з метою захисту їх від незаконного звільнення.

Слід зазначити, що питання про припинення трудових правовідносин і, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
завжди знаходились в центрі уваги вчених правознавців. Різні аспекти правового регулювання підстав звільнення працівників досліджували такі вчені, як М.Г. Александров, М.Й. Бару, В.В. Жернаков, І.В. Зуб, Д.О. Карпенко, І.Я. Кисельов, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиць, А.Р. Мацюк, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, О.В. Смирнов, Б.С. Стичинський, О.В. Ярхо та інші.

Відповідальності роботодавця за матеріальну і моральну шкоду, заподіяну працівникові незаконним звільненням з роботи, присвячені роботи таких вчених, як В.С. Венедиктов, В.І. Нікітінський, Л.О. Сироватська, Н.М. Хуторян, В.Д. Чернадчук та ін.

Не применшуючи значення наукових праць названих вчених, слід відзначити, що комплексного дисертаційного дослідження, присвяченого всебічному аналізу підстав та порядку розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця в умовах формування державності та становлення ринкової економіки в Україні, ще не проводилось. Наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні проблеми припинення трудових правовідносин з ініціативи роботодавця досліджувались в межах виконання планів науково-дослідної
роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: "Розвиток трудового права України в сучасних умовах" (2000-2002 рр., державний реєстраційний номер №1010001006) та "Правове регулювання трудових відносин і пенсійного забезпечення наукових та науково-педагогічних працівників" (РК № 0102U007077).