Криміналістичні та процесуальні питання ідентифікації людини за слідами-відображеннями Автореферат

Актуальність теми дослідження. Ефективне попередження та розслідування злочинів вимагає постійного вдосконалення діяльності правоохоронних органів. Проблема оптимізації такої діяльності включає в себе вирішення питань, серед яких можна виділити організаційні, правові, матеріально-технічні та науково-методичні. Необхідність підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів обумовлена реформуванням адміністративно-командної системи управління, переходом до ринкових відносин, руйнуванням виробничо-господарських зв’язків між колишніми республіками СРСР, що викликало низку негативних явищ у вигляді тимчасового спаду виробництва, безробіття, погіршення життєвих умов значної частки населення України, які закономірно спричинили зростання злочинності.

Незважаючи на те, що в результаті вживаних економічних і організаційних заходів останнім часом ріст злочинності дещо знизився, все ж велику загрозу для держави та її населення становлять збільшення корисливо-насильницьких злочинів та якісні зміни у структурі злочинності. Великі труднощі для ефективної боротьби зі злочинністю складають постійна тенденція злочинців, зростання їхньої організованості, поява нових видів злочинів, міжрегіональних та навіть міжнародних консолідованих злочинних угруповань, удосконалення способів скоєння злочинів. В той же час технічне і наукове оснащення правоохоронних органів ще відстає від нагальних потреб практики.

Для боротьби зі злочинністю державою з різним успіхом проводяться заходи політичного, правового, соціального, економічного, просвітницького характеру, які певним чином впливають на рівень злочинності взагалі. Ці заходи в сукупності мають стратегічне значення, справляють позитивний вплив на зміцнення законності і правопорядку, але для розкриття конкретних злочинів вони мають вельми опосередковане значення. В цьому сенсі для забезпечення успішного вирішення органами дізнання, слідчими повсякденних завдань, пов’язаних з повним, об’єктивним та всебічним розслідуванням і попередженням злочинів, слід постійно звертати увагу на криміналістику, її розвиток, тенденції, вдосконалювати існуючі та створювати нові методи дослідження речових доказів.

Функція криміналістики, як науки про закономірності виникнення інформації про злочин та засоби й прийоми виявлення, вилучення, дослідження, оцінки та використання цієї інформації для ефективного розслідування, саме і полягає у науковому забезпеченні працівників органів дізнання, слідчих, експертів та суддів спеціально розробленими та перевіреними практикою технічними засобами, тактичними прийомами та методами розслідування і судового розгляду конкретних кримінальних справ.

У системі доказів особливе місце належить різноманітним речовим доказам. Велику, а часом і вирішальну роль серед них відіграють сліди, які у реальних просторових і часових вимірах відображають індивідуально визначені об’єкти речової обстановки розслідуваної події. Удосконалюючи існуючі та розробляючи нові методи, способи і засоби виявлення, вилучення та дослідження слідів, вчені-криміналісти зробили великий внесок не тільки у розвиток науки криміналістики взагалі, а й у вирішення пов’язаних зі слідами практичних питань, що виникають у процесі розслідування злочинів.

Такого напряму питання вирішували, зокрема Р.С. Бєлкін, В.Є. Бергер, Т.В. Варфоломеєва, А.І. Вінберг, В.Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, Г.Л. Грановський, П.В. Данісявічус, Н.М. Дяченко, Ю.Ф. Жаріков, А.В. Іщенко, Є.П. Іщенко, В.Я. Колдін, В.А. Колесник, В.П. Колмаков, І.Ф. Крилов, В.К. Лисиченко, Л.К. Литвиненко, С.П. Мітрічев, А.Я. Паліашвілі, С.М. Потапов, В.М. Прищепа, Г.В. Прохоров-Лукін, М.В. Салтевський, М.Я. Сєгай, М.О. Селіванов, С. І. Тихенко, А.О. Фокіна, В.В. Циркаль, Б.І. Шевченко, В. І. Шиканов, І. М. Якімов.

Проте опубліковані праці не вичерпують сучасних потреб науки та запитів практичної діяльності правоохоронних органів, оскільки відбулись значні зміни у розвитку науки криміналістики, зокрема, з’явились нові напрями розвитку криміналістичної техніки, які своєю появою значно розширюють її можливості у дослідженні та використанні слідів-відображень і вимагають серйозних теоретичних висновків.

Зазначені обставини обумовлюють актуальність розробки цієї теми на основі аналітичного огляду розвитку криміналістичного слідознавства, використання криміналістичних знань та даних природничих і технічних наук, формування поняття сліду як речового доказу в теорії доказів, а також інших основ вчення і розширення уявлень про сліди людини, формування рекомендацій правоохоронним органам щодо використання криміналістичної інформації, що міститься у слідах та має значення у справі. Все це спрямовано на підвищення наукового рівня розкриття злочинів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам „Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” (затверджена Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000 р.), метою якої є забезпечення активної протидії злочинності на основі чіткого визначення пріоритетів, поступового нарощення зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації засобів і методів запобігання злочинам та плану наукових досліджень кафедри криміналістики юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема ДК 01597 “Класифікація видів науково-технічної діяльності” 112300009, підтема № 97115 (ДР 0197 \/ 003329).