КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ Автореферат

Актуальність теми. Боротьба зі злочинністю потребує постійного вдосконалення оперативно-розшукової, слідчої, експертної та судової діяльності шляхом розширення можливостей використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, в тому числі, в процесі доказування на досудовому слідстві. Це викликано кількісними і якісними змінами самої злочинності, набуттям нею нових характеристик і форм прояву.

Однак, аналіз практичної діяльності правоохоронних органів свідчить про наявність певного розриву між реальними можливостями науково-технічного потенціалу та сучасним станом його фактичного використання. У здійсненні практичних заходів щодо усунення або значного скорочення цього розриву повинні сприяти правові та наукові дослідження. Насамперед, існує нагальна потреба у теоретичному обґрунтуванні необхідності криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві як окремого виду діяльності, оскільки, саме наука криміналістика розробляє прийоми, способи та методи використання науково-технічних засобів, а також є каналом впровадження досягнень інших галузей науки та техніки в кримінальне судочинство.

Оскільки теорія доказування знаходиться на межі наук процесуального права та криміналістики, кожна з яких вивчає її зі своїх позицій, тому сучасні уявлення про теорію доказування повинні відображати її різні аспекти: процесуальні (мета, предмет, межі доказування, поняття доказів тощо), а також криміналістичні (особливості збирання, дослідження, оцінки та використання доказів).

Криміналістика, зокрема, вивчає закономірності виникнення, виявлення та фіксації інформації, яка має доказове значення в розслідуванні злочинів. У зв’язку з цим, одним із її завдань є розробка найбільш ефективних прийомів, методів, засобів і оптимальних процесуальних форм збирання, дослідження, оцінки та використання доказів. Йдеться про взаємозалежність та взаємообумовленість процесуальних і криміналістичних проблем доказування, у тому числі, в дослідженні інформаційних закономірностей та заснованих на їх пізнанні процесуальних і криміналістичних методів, засобів та способів доказування.

Таким чином, традиційні процесуальні питання теорії доказування (поняття доказування, стадії цього процесу, межі, суб’єкти тощо) потребують розгляду та вирішення з позицій криміналістичного забезпечення.

Названим питанням приділялась певна увага у працях вчених-юристів: Ю.П. Аленіна, Л.Ю. Ароцкера, В.Д. Басая, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, А.І. Вінберга, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.M. Грошевого, A.Я. Дубинського, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та ін. Разом з тим, у працях зазначених вчених об’єктивно не могли бути розкриті всі аспекти даної проблеми і тому вони потребують подальшого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації визначена проблематикою удосконалення діяльності ОВС, передбаченою п. 10 Наказу МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ України”, обговорювалась і отримала схвалення на засіданнях кафедри розслідування злочинів факультету підготовки слідчих та криміналістів НАВСУ (протокол № 8 від 14 грудня 2000 р.), Вченої ради НАВСУ (протокол № 19 від 29 грудня 2000 р.), включена до “Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2000-2001 р.)” (Академія правових наук України, Харків, 2002 р.).