КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ОСОБИ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ І ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прийняття у 1996 році Конституції України, проведення „малої судової реформи” 2001 року, продовження роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу наочно підтверджують курс України на розбудову правової і демократичної держави, основним змістом діяльності якої є утвердження та забезпечення прав і свобод людини. У чинному законодавстві конституційні права та свободи особи  визнаються об'єктами національної безпеки. Важливе місце серед них займає право на правову допомогу.

Окремі аспекти забезпечення особі права на правову допомогу у  різних сферах державної діяльності досліджувалися в роботах О.М. Бандурки, Т.В. Варфоломеєвої, А.Т. Комзюка, В.В. Копєйчикова, О.Ф. Скакун,  П.М. Рабіновича,  Ю. М. Тодики та ін..  У  науці  кримінального процесу цій проблематиці присвячені роботи В.Д. Адаменка, С.А. Альперта, М.І. Бажанова, О.В. Бауліна, О.Д. Бойкова, М. М. Гродзинського, Ю. М. Грошевого, Н. А. Дрьоміної, П. С. Елькінд, С. П. Єфімічєва, В. С. Зеленецького, Г. К. Кожевнікова, Л. Д. Кокорєва, О.Р. Михайленка,  І.Л. Петрухіна,  М.А. Погорецького,  М.М. По-лянського, А. Л. Рівліна, В. М. Савицького, Ю.І. Стецовського, М.С. Строговича, В.М. Трофименка, Ю.В. Хоматова, О.Г. Шило, М.Є. Шумила,  М.О. Чельцова-Бебутова,  Ю.П. Яновича та ін. Незважаючи  на  численні  дослідження, багато питань, пов’язаних з реалізацією особою цього конституційного  права у сфері кримінального судочинства, залишаються не вирішеними, що не може негативно не позначатися на рівні забезпеченості прав і свобод людини в державі.

Конституція України в ч. 1 ст. 59 передбачає, що кожен має право на правову допомогу. Особливо важливою ця норма є для сфери кримінального судочинства, яке, як відомо, пов’язане із істотним обмеженням у випадках, передбачених законом, конституційних прав  громадян.  Однак слід констатувати: проголошення в Основному Законі вказаного права ще не означає, що воно реально гарантується особам, які беруть участь у проваджені в кримінальних справах, навіть незважаючи на положення про пряму дію конституційних норм (ч. 3 ст. 8 Конституції України). Такий стан речей можна пояснити недосконалістю чинного кримінально-процесуального законодавства, а також відсутністю в Україні ґрунтовних теоретичних досліджень щодо визначення поняття, сутності  і  змісту  права на правову допомогу в кримінальному судочинстві, місця цього інституту в загальнодержавному механізмі забезпечення прав і свобод людини в Україні, кола суб’єктів як надання, так і отримання  правової  допомоги, механізму реалізації цього конституційного права суб’єктами процесу на різних його стадіях тощо. Такі прогалини як у галузевому законодавстві, так і в процесуальній теорії призвели до того, що порушення прав людини у сфері кримінального судочинства стали досить розповсюдженим явищем.

Наведені обставини вказують на актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з розробленим кафедрою кримінального процесу Національного університету внутрішніх справ планом проведення актуальних наукових досліджень. Тема дисертаційної роботи відповідає Тематиці  пріоритетних  напрямів  фундаментальних  та  прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, яку затверджено Наказом  МВС України від 30 червня 2002 року № 635 (п. 2.8), та Головним напрямам наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 - 2005 роки (п 6.6), затвердженим Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 23 березня 2001 року).