Актуальність теми. З прийняттям 28 червня 1996 р. Верховною Радою Конституції України розпочався новий етап розвитку та вдосконалення законодавства, пов’язаний з вирішенням основних практичних проблем правотворення України. На найвищому законодавчому рівні Україну проголошено суверенною, незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою, де людина, її права та свободи визнаються найвищою цінністю. Усе це вимагає створення якісно нової національної правової системи. Стрижнем, своєрідною опорою, фундаментом цієї системи повинно бути законодавство України як основний та дієвий регулятор суспільних відносин. Створення такої ефективної системи законодавства, де в основу покладено гуманізовані основні принципи права, вимагає доволі напруженої праці, теоретичних знань і практичного досвіду. Саме тому в сучасних умовах побудови правової держави та формування громадянського суспільства в Україні врахування світового й історичного досвіду державотворення є особливо необхідним.
Перед українською юридичною наукою, зокрема історією держави та права, постало широке коло проблем, що потребують ґрунтовної наукової розробки і вирішення, особливо з огляду на те, що багато історичних процесів, подій та фактів, їхня оцінка взагалі є на сьогодні малодослідженими. Виникає необхідність об’єктивної багатопланової розвідки різних аспектів генезису вітчизняної історії держави і права. Особливо це є важливим, на нашу думку, для правотворчого процесу відродженої України. Досвід українського правотворення дає можливість критично та кваліфіковано підійти до сучасної правової реформи й ефективніше використати надбання наших попередників. З цієї позиції найсуттєвішим для вивчення, аналізу та практичного застосування набутих уроків державо - та правотворчого процесу слугує доба Української Центральної Ради, Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР – період відродження української державності та творення національного права.
Таким чином, в умовах формування якісно нової системи законодавства України надзвичайно велику роль відіграє аналіз і вдосконалення процесів його застосування. Цього не можна досягти без науково обґрунтованих рекомендацій, розроблених на підставі досвіду та аналізу історичних етапів становлення і розвитку системи українського законодавства, правозастосовчої практики, специфіки правової системи України, її правових традицій з урахуванням кращих досягнень вітчизняної юриспруденції. З огляду на це, питання щодо становлення і розвитку законодавства України періоду відродження української державності на початку ХХ ст. було і залишається одним з найменш розроблених в історико-правовій науці.
Донедавна цей період був недостатньо вивченим і висвітлювався доволі односторонньо, поверхово. Такий стан розробки історико-правової науки спричинили соціально-політичні, державно-правові, наукові чинники розвитку та функціонування України. В основному дослідження проводились у напрямку розкриття особливостей та специфіки підготовки і здійснення пролетарської революції й у тій чи іншій мірі перебували під впливом політичних та ідеологічних стереотипів. Більшість документів і матеріалів, що стосувалися цих подій, перебувала на зберіганні у спецфондах архівів, що зумовлювало їх недоступність для всебічного наукового опрацювання. Оцінка як самого періоду відродження Української держави, так і в цілому законодавчої бази новітньої держави є надзвичайно складною і суперечливою, адже початок ХХ ст. був одним з етапів важких випробувань для українського народу за останній час його тисячолітньої історії. Саме тому відродження Української держави в таких надзвичайних умовах і спроби її законодавчого оформлення заслуговують надзвичайної уваги.
Як відомо, законотворчість – це складний і тривалий процес, а особливо у період становлення молодої держави, що опинилася перед потребою врегулювання законодавчим шляхом основних питань суспільного життя. Вирішення проблем, що гостро постали перед сучасною Українською державою, передбачає всебічний аналіз, об’єктивну оцінку, врахування і використання кращих правових досягнень. Близькість за характером та суттю процесів 1917 р., пов’язаних із творенням Української держави, з подіями теперішнього часу не тільки піднімають значущість порівняльного аналізу, а й стають запорукою успішного державотворення у сучасних умовах.
За роки незалежності України науковці досить активно взялися за дослідження широкого кола проблем розвитку та функціонування Української Центральної Ради, Гетьманату П. Скоропадського та Директорії УНР, як різновидів національної Української держави. Однак, незважаючи на те, що історико-правова наука зробила значний крок у розвідці, висвітленні цього етапу державотворення, все ж поза увагою залишаються різні важливі аспекти проблеми практики законотворення. Поки що не існує комплексного ґрунтовного наукового дослідження системи законодавства зазначеного періоду, де б оптимально поєднувалися процеси розвитку, втілення ідеї розбудови Української держави та її правового закріплення.
Ось чому детальна оцінка законодавчої бази у період 1917–1920 рр., спрямованої на правове забезпечення процесів формування національно-демократичної державності, виступає як актуальний напрямок історико-юридичних досліджень і створює можливість ширше розкрити державно-правові процеси, котрі були властиві для цього винятково важливого періоду вітчизняної історії.
Значущість теми дисертації значно підвищується необхідністю створення теоретичної бази, систематизації знань у сфері правового регулювання суспільних відносин у період відродження національної державності на початку ХХ ст. та ефективного практичного застосування висновків, набутих у процесі дослідження.
Фактично вищевикладені аргументи й стали вихідними при виборі теми дослідження, визначенні мети, структури та хронологічних меж.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідженняздійснюєтьсяу рамках планових наукових досліджень юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема пріоритетної теми № 2 кафедри теорії та історії держави і права “Джерела права України: історія і сучасність”, кафедри теорії держави і права Юридичного інституту ТАНГ і є складовою держбюджетної теми “Становлення та розвиток держави і права України у першій чверті ХХ ст.”(державний реєстраційний номер №0103U008046), і спрямоване на розширення вивчення спектру питань з курсів, передбачених навчальними планами. Зв’язок дисертаційного дослідження з держбюджетною темою полягає у тому, що воно є її структурною частиною, яка розкриває процеси становлення і функціонування законодавства у досліджуваний період.
