ОЦІНКА ДЖЕРЕЛ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування усіх сфер життя нашого суспільства, яке почалося з проголошення і всенародного підтвердження незалежності України, вимагає вдосконалення діяльності правоохоронних органів. Важливим завданням на шляху становлення правової держави є укріплення законності, забезпечення дотримання прав людини під час провадження в кримінальних справах. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, згідно зі статтею 3 Конституції України, визнаються найвищою соціальною цінністю. Уся діяльність державних органів, у тому числі і у сфері кримінального судочинства, повинна бути спрямованою на захист прав і свобод людини. 

Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притяг­нутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний. 

Реалізація вимог Конституції і виконання органами дізнання, слідчими, проку­рорами та суддями завдань кримінального судочинства неможливі без прийняття пра­воохоронними органами законних і обґрунтованих процесуальних рішень. Саме шля­хом прийняття таких рішень здійснюється втілення в життя вимог Конституції і чин­ного законодавства, досягається вирішення завдань кримінального судочинства.

У свою чергу, прийняття законних і обґрунтованих процесуальних рішень мож­ливо лише тоді, коли вони ґрунтуються на перевірених та правильно оцінених відомостях, одержаних у відпо­відності до вимог кримінально-процесуального закону. Помилка суб’єкта доказування під час оцінки доказів та їх джерел може привести до прийняття незаконних рішень, порушення прав і свобод громадян, покарання невинуватого або виправдання особи, яка вчинила злочин. У зв’язку з цим правильна оцінка доказів та їх джерел має найва­жливіше значення не тільки для прийняття окремих процесуальних рішень, але і для вирі­шення кримінальної справи у цілому.

Важливе місце, яке займають джерела доказів у кримінальному процесі, пояс­нює той факт, що питання їх оцінки привертають увагу багатьох учених-процесуалістів. Зокрема, проблема оцінки джерел доказів досліджувалась у теоретичному аспекті в пра­цях таких учених, як С.А.Альперта, В.Д.Арсеньєва, М.І.Бажанова, Р.С.Бєлкіна, А.Р.Бєлкіна, В.П.Бож’єва, Л.Є.Владимирова, С.А.Голунського, Г.Ф.Горського, І.М.Гуткіна, М.М.Гродзинського, В.Я.Дорохова, П.С.Елькінд, О.П.Єндовицької, В.Зажицького, З.З.Зінатулліна, Л.М.Карнєєвої, М.М.Кіпніс, Л.Д.Кокорева, С.В.Курильова, А.М.Ларіна, А.Л.Лубенського, Б.Т.Матюшина, М.М.Михеєнко, Г.С.Мосеяна, І.І.Мухіна, В.Т.Нора, П.Ф.Пашкевича, І.Л.Петрухіна, Є.Є.Подголіна, Г.М.Різника, Н.В.Сибільової, М.С.Строговича, В.М.Тертишника, М.К.Треушнікова, А.І.Трусова, Л.Т.Ульянової, Ф.Н.Фаткулліна, М.Є.Шумила, Н.Я.Якубовича та інших.

Окремі питання оцінки джерел доказів висвітлювалися також у працях Т.В.Варфоломєєвої, М.М.Вінберга, А.І.Видрі, А.С.Железняка, О.М.Коп’євої, М.В.Костиць­кого, А.О.Ляша, Ю.К.Орлова, М.А.Погорецького, М.С.Полевого, М.В.Салтевського, М.Я.Сегая, П.Ф.Сілкіна, М.І.Сірого, С.М.Стахівського, Л.Д.Удалової, М.Л.Якуба та багатьох інших учених.

Розробки усіх зазначених дослідників безперечно мають важливе значення для розвитку теорії доказів і вдосконалення правового регулювання оцінки джерел доказів. Багато наукових ідей і пропозицій, сформульованих у їх роботах, вже знайшли відображення в законодавстві і використовуються в практичній діяльності правоохоронних органів.

Проте, незважаючи на значну увагу до теорії доказів, на сьогодні серед учених не досягнуто єдності поглядів щодо низки важливих питань. Зокрема, спірним залишається співвідношення між поняттями “доказ” та “джерело доказів”. Невирішеним залишається ряд аспектів, пов’язаних з поняттям, змістом і значенням оцінки джерел доказів, співвідношенням між оцінкою доказів та оцінкою джерел доказів. Крім того, низка проблем виникає під час оцінки конкретних джерел доказів, передбачених частиною 2 статті 65 КПК України.

Зазначені питання потребують глибокого теоретичного осмислення, систематизації, узагальнення існуючого матеріалу, розробки на цій основі пропозицій для вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, практики доказування в кримінальних справах, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання основних положень Постанови Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні”, “Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр.”, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. №83796, Указу Президента України від 18 лютого 2000 р. “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.”, “Програма розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки”, включено до планів наково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та Донецького інституту внутрішніх справ МВС України.