Підстави кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за Кримінальним кодексом України

summary

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес реформування суспільного життя України в теперішній час поєднаний із подоланням певних труднощів економічного, політичного та організаційного порядку, обумовлених перехідним етапом у розвитку країни. У свою чергу, це створює сприятливе підґрунтя для вчинення ряду злочинних діянь, які перешкоджають нормальному розвитку сфери господарської діяльності. Зокрема, одним із них є легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відмивання грошей отримало широке розповсюдження в усьому світі. Як відзначається у багатьох джерелах, річна частка відмивання грошей становить у світовій економіці 2-5%, тобто близько 800-1000 млрд. доларів США. Цей злочин вчинюється все частіше і на Україні. За даними експертів, на різних рахунках у іноземних установах банків розміщено близько 15 млрд. гривень; близько 70% доходів, одержаних злочинним шля­хом на Україні, спрямовуються на різні форми легальної підприємницької діяльності, а 15% - на придбання нерухомості та іншого майна.

Норма про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (далі у тексті скорочено – відмивання грошей), вперше з’явилася у Кримінальному кодексі України 2001 року (ст. 209) і була передбачена в розділі VII „Злочини у сфері господарської діяльності”. Законом України від 16.01.03 № 430-IV „Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України”, в ст. 209 КК були внесені суттєві зміни і тепер вона сформульована наступним чином: „Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”:

1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення інших дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, -карається…

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або у великих розмірах, -

караються…

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, -

караються…

Примітка. 1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України), або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ця норма після її зміни стала більш вдалою, внаслідок чого зникли деякі, притаманні попередній редакції норми, недоліки. Однак і сьогодні вона залишається складною для сприйняття і її редакція потребує подальшого вдоскона­лення. Це, безумовно, впливає на застосування статті на практиці. Так, станом на травень 2002 року в Україні було порушено лише 277 кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 209 КК України, причому лише 53 справи було направлено до суду (19.13%). При цьому, більш ніж 40% кримінальних справ були порушені у зв’язку з відмиванням доходів, одержаних внаслідок ухилення від оподаткування. За 2003 рік у провадженні слідчих органів МВС, податкової міліції та СБУ знаходилося 239 кримінальних справ, порушених за ст. 209 КК, однак до суду направлено лише 63 справи (26.3%).

З моменту внесення змін в ст. 209 КК Законом від 16.01.03, в науці кримінального права комплексне дослідження юридичних  ознак складу цього злочину не проводилося. Вирішен­ня низки питань кримінальної відповідальності за легалізацію, які запропоновані юристами на рівні окремих наукових публікацій, розділів підручників, а також науково-практичних коментарів до КК, носить, як уявляється, фрагментарний та багато у чому спірний характер. Сама диспозиція ст. 209 КК достатньо складна, що породжує серед юристів різне за своїм змістом тлумачення ознак цього злочину.

Викладені положення і зумовили вибір теми дисертації, у якій реалізовано спробу дослідити кримінально-правовий зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого статтею 209 КК, проаналізувати його кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, а також відмежувати від суміжних злочинів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­тація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883).