МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлена потребами практики протидії злочинності та криміналістичної науки у комплексному вивченні та розв’язанні проблем методики розслідування торгівлі людьми. Важливість наукової розробки цієї теми викликана тим, що комплексне її дослідження на підставі вивчення даних судово-слідчої практики у поєднанні з досягненнями вітчизняних та зарубіжних наук правового циклу дозволить запропонувати практиці нові прийоми боротьби з цією групою злочинів, що відповідатимуть сучасному рівню розвитку науки та повинні стати практичним інструментарієм для слідчих та оперативних працівників.

З часу визнання торгівлі людьми самостійним злочином в Україні було порушено кримінальних справ: у 1998 році – 2; у 1999 році – 11; у 2000 році – 42; у 2001 році – 90; протягом 2002 року – 169. Ці показники свідчать про те, що органами внутрішніх справ вже накопичено певний практичний досвід щодо виявлення, документування та розслідування торгівлі людьми.

Аналіз слідчої практики свідчить, що розслідування торгівлі людьми в Україні пов’язане з низкою серйозних труднощів, до яких відносяться: неадекватне фінансування діяльності правоохоронних органів в галузі боротьби з торгівлею людьми, неадекватна законодавча база, недостатнє міжвідомче співробітництво на національному та міжнародному рівнях і відсутність пропозицій для покращення діяльності по боротьбі з цими злочинами. Більш того, через негативне суспільне ставлення до проституції, що нерозривно пов’язана з торгівлею людьми, потерпілі відмовляються давати показання, а батьки не заявляють про зникнення своїх дочок. Дається взнаки також і практика створення сприятливої статистики, коли співробітники правоохоронних органів прагнуть забезпечити кількісні показники, а не якість роботи і бояться допустити помилки (часто цілком обґрунтовано, оскільки затягування з розслідуванням або закриття справи за реабілітуючими обставинами може привести до службових стягнень співробітникам правоохоронних органів). Тому, з 314 кримінальних справ про торгівлю людьми, порушених протягом 1998-2002 років, лише за 217 закінчено досудове розслідування.

Більшість опитаних правоохоронців скаржаться на недостатність розробок з методики розслідування торгівлі людьми в науковій літературі (91,6% слідчих та 85,5% оперативних працівників). Відповідно 81,1% та 80,3% опитаних вважають за потрібне формування окремої методики розслідування торгівлі людьми.

Проведеним дослідженням встановлено, що 97,9% опитаних слідчих та 97,4% оперативних працівників вказують на те, що саме жінки в основному стають жертвами торгівлі людьми. Проведене опитування підтверджується даними вивчення кримінальних справ про торгівлю людьми, в відповідності до яких, з усієї кількості потерпілих, повнолітні жінки складали 83,9%.

Крім того, опитуванням встановлено, що найбільш поширеною метою вчинення торгівлі людьми є сексуальна експлуатація – 97,9% опитаних слідчих та 93,4% оперативних працівників, потім – використання в порнобізнесі (відповідно 51,7% та 44,1% опитаних). Ці дані підтверджуються результатами вивчення кримінальних справ про торгівлю людьми, в відповідності до яких самою поширеною метою вчинення торгівлі людьми є сексуальна експлуатація (100% випадків вчинення торгівлі людьми).

Саме тому дисертаційне дослідження направлене на розробку методики розслідування торгівлі людьми через дослідження такої її форми як торгівля жінками з метою їх сексуальної експлуатації та (або) використання в порнобізнесі, в зв’язку з тим, що вона є найбільш розповсюдженою і домінуючою в структурі торгівлі людьми на Україні.

Узагальнення практики та аналіз стану наукових криміналістичних досліджень свідчать, що актуальність наукової розробки проблем методики розслідування торгівлі людьми викликана потребами практики. Саме ці аргументи, на думку автора, повною мірою свідчать про актуальність обраної теми дослідження, про її науково-теоретичну та практичну значущість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях Програми запобігання торгівлі жінками та дітьми, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 1999 року, №1768; Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 року, №766; Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., №1376/2000; Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю” від 21 липня 1994 року №396/94, зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 27 січня 1999 року №70/99, від 11 лютого 2000 року №, від 18 лютого 2002 року №143/2002. Про актуальність теми свідчить також її зв’язок з пріоритетними напрямами наукових досліджень у галузі криміналістики. Проведення цього дослідження передбачене планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України.