Кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації Автореферат

Актуальність теми дослідження. Необхідною умовою успішного розвитку України як нової держави є входження її до міжнародного співтовариства. Але це тягне за собою і появу певних соціально-економічних, політичних та юридичних проблем. Однією з них є зростання злочинності, поява нових її видів, особливо таких, як злочини терористичної спрямованості. Тому для сучасності проблема кримінально-правової відповідальності за терористичні прояви є найскладнішою проблемою як теорії, так і практики боротьби зі злочинністю. На необхідність протидії терористичній діяльності зверталася особлива увага у Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96, та Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. З метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, ефективного регулювання антитерористичної діяльності був прийнятий Закон України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року № 638-IV.

Це є цілком закономірним, оскільки такі злочини набули надзвичайного поширення у світі, характеризуються високим рівнем суспільної небезпеки, типовістю об’єктивно-суб’єктивних ознак. І хоча в Україні „терористичного буму” поки немає, але існує реальна загроза тероризму, оскільки є чинники для виникнення терористичних проявів, які обумовлені економічними та соціальними негараздами у суспільстві. Геополітичний стан України також сприяє тому, що члени іноземних та міжнародних терористичних організацій намагаються використовувати її територію для забезпечення власної діяльності.

Водночас кримінологічна ситуація в Україні характеризується тенденціями до зростання організованої злочинності в усіх її формах і проявах. Це також викликає велику тривогу в суспільстві, тому з метою визначення головних напрямків загальнодержавної політики й організаційно-правових засад боротьби з організованою злочинністю були прийняті Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року № 3341-XII, а також Указ Президента України від 6 лютого 2003 року № 84 „Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.

В умовах зростання організованої злочинності та терористичних діянь ще більш серйозну небезпеку становить злиття цих двох негативних явищ сучасності та набуття терористичною діяльністю організованих форм злочинності. Це, безумовно, потребує наукових розробок, спрямованих на дослідження й удосконалення конкретних заходів протидії організованому тероризму і, в першу чергу, кримінально-правових заходів.

Дослідженню проблем боротьби з організованою злочинністю в кримінально-правовому та кримінологічному аспектах присвячені роботи таких вчених: П. П. Андрушко, Л. В. Багрій-Шахматов, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Ф. Г. Бурчак, Б. В. Волженкін, Р. Р. Галіакбаров, Ю. В. Голик, П. І. Гришаєв, О. І. Гуров, Н. О. Гуторова, І. М. Даньшин, А. І. Долгова, М. Д. Дурманов, А. П. Закалюк, М. Й. Коржанський, Г. А. Кригер, Н. Ф. Кузнєцова, І. П. Лановенко, Є. К. Марчук, П. С. Матишевський, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, В. В. Сташис, М. І. Хавронюк, О. Н. Ярмиш, С. С. Яценко та інші.

З кримінально-правових і кримінологічних позицій тероризм та злочини терористичної спрямованості розглядають В. Ф. Антипенко, В. О. Глушков, В. П. Ємельянов, М. П. Кірєєв, В. С. Комісаров, В. В. Крутов, В. А. Ліпкан, В. В. Мальцев, Г. М. Міньковський, С. М. Мохончук, Г. В. Овчинникова, В. Є. Петрищев, В. П. Ревин, О. Ф. Шишов та інші вчені.

Дослідження цих питань вчені здійснюють або з позиції боротьби з організованою злочинністю, або з позиції протидії тероризму. Кримінальний кодекс України 2001 року в ч. 4 ст. 258 КК вперше встановив кримінальну відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації. Але в ньому відсутні чіткі визначення, уточнення і роз’яснення стосовно характерних ознак цих груп і організацій. У зв’язку з цим у теорії й практиці боротьби зі злочинністю виникають питання про те, що розуміти під категорією „терористична”, який зміст слід вкладати в цьому випадку в поняття „група”, що означає тут термін „створення”, і яким чином ця законодавча новела узгоджується із загальною системою кримінального законодавства України.

Тому перед вченими-юристами постають завдання: обміркувати усі нові аспекти проблеми, провести дослідження з метою розроблення кримінально-правових характеристик створення терористичних груп чи терористичних організацій. Незважаючи на очевидну наукову і практичну значущість ця проблема ще не була об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України у межах державної Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, одним із напрямків досягнення мети якої є протидія організованій злочинності та розробка законів про посилення боротьби з терористичними проявами, а також у межах Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635.