Request a thesis ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИМ ЗЛОЧИНАМ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ :

Актуальність теми дослідження. Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку. Саме тому складовою концепції розвитку українського суспільства є сучасна державна політика захисту дитинства.

Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію ООН про права дитини і проголосувавши за Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов’язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров’я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, а також забезпечити надійний захист від будь-яких форм насильства та експлуатації.

Перші кроки вже зроблено. У Конституції України значна увага приділена захисту сім’ї та закріплено права дітей у статтях 51,52. Розроблена Національна програма “Діти України”, в якій зазначається, що виконання, передбачених міжнародними актами, зобов’язань з питань захисту і розвитку дітей є важливим завданням соціально орієнтованої держави. Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий 26 квітня 2001 року, визначив загальнонаціональним пріоритетом забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток. Законом України “Про попередження насильства в сім’ї” від 15 листопада 2001 року визначено правові та організаційні основи попередження насильства в сім’ї, що є першим дієвим кроком держави в напрямку захисту неповнолітніх від насильницьких посягань.

Проте, як свідчить практика, сама лише наявність норм без налагодженого механізму реалізації неспроможна забезпечити їх дієвість. Саме через відсутність належного механізму реалізації правового захисту неповнолітніх, сьогодні доводиться констатувати катастрофічне поширення таких негативних явищ та процесів у сфері дитинства, як вживання алкогольних напоїв, токсичних речовин та наркотиків, безпритульність, бездоглядність, проституція, тощо. Позбавлені належного нагляду діти піддаються значному ризику зазнати насильницьких посягань.

Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, взято курс на мінімізацію злочинного впливу на неповнолітніх та визначено основні шляхи забезпечення цього напрямку профілактики, серед яких виявлення та облік неблагополучних сімей; виявлення дітей, які жебракують, вчиняють правопорушення або стали жертвами злочинної діяльності дорослих; створення необхідних умов для проживання та виховання дітей у сім’ї, які б виключали несприятливе побутове оточення, негативний вплив антигромадських елементів; забезпечення притягнення до відповідальності батьків за неналежне виховання, навчання та розвиток дитини; переорієнтацію телебачення з демонстрації культу жорстокості, цинізму і насильства на прищеплення молоді загальнолюдських цінностей, національних духовних традицій; видання методичної та довідкової літератури з питань запобігання негативним проявам у дитячому середовищі.

Однак, поки що діяльність держави щодо запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх не відповідає реаліям сьогодення, оскільки не забезпечує в повному обсязі захист прав дитини у відповідності до міжнародних положень та норм вітчизняного законодавства.

Комплексний аналіз проблем запобігання саме насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в нашій країні не проводився. У різні часові періоди теоретичним дослідженням насильницьких злочинів проти особи займалися вітчизняні та зарубіжні вчені: С.М. Абельцев, Ю.М. Антонян, Р.О. Базаров, А.І.Бойцов, В.О. Василевич, А.В.Варданян, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков, В.В. Голіна, І.Н. Даньшин, С. Золотухін, О.М. Костенко, Н.К. Котова, В. М. Кудрявцев , Р.О. Левертова, В.В.Лунєєв, М. О.Ткаченко, О.Є Михайлов, М.І. Панов, Е.П. Побігайло Н.Х. Сафіуллін, Л.В. Сердюк, В.І. Сімонов, Н.В. Яницька та інші автори.

Дослідженню питань правового регулювання суспільних відносин у сфері нормального розвитку неповнолітніх присвячені роботи Г.А. Алієва, І.П. Васильківської, В.В. Вітвіцької, Б.М. Ворника, О.М. Джужи, О.І Карпенко, С.Г. Киренка, Л.В. Крижної, І.І. Лановенка, В.Т.Маляренка, П.С. Матишевського, В.П. Мироненко, О.Є. Михайлова, О.Є. Мойсеєвої, В.Ф. Мороза, В. М. Оржеховської, Л.І. Романової, В.Я. Рибальської, К.К. Сперанського, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, Т.М. Чебикіної, Н.С. Юзікової, А.О. Ярового, С.С. Яценка та інших авторів.

Проблемам кримінально-правового захисту та запобіганняння злочинів щодо неповнолітніх, протягом останніх років, присвячено лише декілька робіт: в 1999 році Н.С. Юзікова у дисертаційному дослідженні “Кримінально-правові проблеми відповідальності за злочини проти неповнолітніх” обґрунтувала необхідність підвищення відповідальності батьків за неналежне виховання дітей та за вчинення злочинів щодо них; у 2002 році В.В.Вітвіцька в роботі “Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх” класифікувала злочини проти неповнолітніх на чотири групи, залишивши поза увагою посягання на особисту недоторканність дитини, та запропонувала ряд змін до чинного Кримінального кодексу України в сфері захисту неповнолітніх від злочинних посягань; у 2003 році С.Г. Киренко, опрацювавши тему “ Проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України”, дослідив стан кримінально-правової охорони неповнолітніх в Україні та запропонував низку змін до чинного кримінального законодавства.

Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні основи дослідження обраної теми.

Вивчення законодавства, літературних джерел, матеріалів слідчої та судової практики показує, що при значній увазі вдосконаленню нормативного регулювання діючої системи захисту прав неповнолітніх та питанням юридичної відповідальності за відповідні правопорушення, у теорії кримінального права та кримінології проблема визначення поняття, ознак насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, чинників, які зумовлюють їх вчинення, проблеми попередження зазначених посягань, недостатньо досліджені, що породжує недоліки і суттєві складності в розслідуванні та судовому вирішенні цих справ. На думку автора, актуальність дослідження даної проблеми має соціально-правову значущість у посиленні боротьби як з насильницькими злочинами щодо неповнолітніх, так і з іншими посяганнями на права та законні інтереси неповнолітніх й зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення заходів правового захисту дітей від насильства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінального права та кримінології. Тема узгоджується з положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Академії державної податкової служби України, зокрема пов’язана з темою “Вивчення проблем кримінології в процесі навчання та виховання студентів”, а також узгоджується з п.7 Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період 2001 – 2005 років.