Актуальність теми. У період розбудови незалежної, демократичної, правової української держави, формування громадянського суспільства історичне минуле, правова спадщина українського народу відіграють важливу роль. Вирішення актуальних проблем, пов’язаних з реформуванням та вдосконаленням правової системи сучасної України, великою мірою залежить і від дослідження та засвоєння історичного досвіду, знання тих правотворчих процесів, які мали місце на Україні раніше. Адже тільки після здобуття незалежності з’явилася можливість об’єктивного дослідження історії державності українського народу.
Серед багатьох історико-правових явищ сьогодні велике значення має дослідження розвитку кримінального законодавства в період українського державотворення 1917–1921 років. Актуальність проведення цього дослідження з метою вирішення проблеми, яка полягає у комплексному аналізі становлення та розвитку кримінального законодавства України у зазначений період, з’ясуванні закономірностей та особливостей його генезису, а також впливу на подальший розвиток кримінального законодавства зумовлюється кількома причинами.
По-перше, досі відсутні монографічні дослідження, які б відтворювали розвиток кримінального законодавства в період українського державотворення 1917–1921 років. По-друге, дане дослідження дає можливість встановити умови, в яких розвивалося кримінальне законодавство в досліджуваний період та виявити характер внеску українського народу в еволюцію кримінального права як важливого структурного елементу правової системи України. По-третє, наукове дослідження розвитку кримінального законодавства в період українського державотворення 1917–1921 років у поєднанні з аналізом тих соціальних умов, у яких виник і діяв конкретний кримінально-правовий інститут, пройшовши через призму завдань, які стоять сьогодні перед нашим суспільством, дозволяє виявити умови подальшого вдосконалення сучасного кримінального законодавства, полегшити прогнозування майбутнього розвитку вітчизняного кримінального законодавства, визначення подальших шляхів його розвитку. Накопичений позитивний досвід повинен критично оцінюватися з позицій дня сьогоднішнього і на цій основі творчо використовуватися.
Аналіз історичних джерел свідчить, що на території України в період українського державотворення 1917–1921 років широко застосовувалися норми кримінального законодавства Російської імперії. І нічого дивного в цьому немає. По-перше, в такий короткий строк і в умовах воєнного часу та громадянської війни відразу створити нове кримінальне законодавство було практично неможливо. По-друге, 25 листопада 1917 р. Українська Центральна Рада ухвалила закон, який передбачав, що всі закони і постанови, які мали силу на території Української Народної Республіки до 27 жовтня 1917 р., оскільки їх не змінено і не скасовано Універсалами, законами і постановами Української Центральної Ради, мають силу і надалі як закони і постанови Української Народної Республіки. Фактично цей закон надавав право застосовувати на території України усі закони, в тому числі й кримінальні, Російської імперії, які не суперечили проголошеним Універсалами Української Центральної Ради принципам, не були скасовані або змінені діючою в Україні владою. Таким чином, можна зробити висновок, що кримінальне законодавство Російської імперії на території України застосовувалося, але не повністю, а лише та його частина, яка не була змінена або скасована українською владою і не суперечила демократичним правовим принципам. В Україні творилися власні кримінальні закони, які були спрямовані на врегулювання питань, які виникали в процесі державотворення 1917–1921 років. Внаслідок цього відбувалася поступова ліквідація кримінального законодавства Російської імперії, яка проходила у двох основних формах: шляхом прямого скасування або шляхом поступового обмеження сфери застосування певних кримінальних законів.
Взагалі, існуючі дослідження розвитку кримінального законодавства присвячені або більш раннім періодам історії кримінального законодавства України (наприклад: періодам Київської Русі, держави Б. Хмельницького), або розвитку кримінального законодавства радянської України, навіть у період 1917–1921 років.
Серед найвагоміших наукових публікацій, присвячених дослідженню ранніх періодів історії розвитку кримінального законодавства, вирізняються праці С.Г.Борисенка, М.Ф.Владимирського-Буданова, І.М.Данишевича, Г.В.Демченка, І.Ф.-Г.Еверса, О.О.Зіміна, М.Д.Іванишева, М.Й.Коржанського, С.В.Кудіна, М.І.Ланге, О.Міщенка, Д.Я.Самоквасова, В.І.Сергієвича, Д.Г.Тальберга, С.В.Юшкова та інших. У працях багатьох дослідників порушувалися лише окремі питання кримінального права, інші вчені досліджували кримінальне право тільки за окремими правовими пам’ятками певної доби. Розвиток кримінального законодавства в період радянської України досліджували А.А.Герцензон, В.І.Грищук, Н.Ф.Кузнєцова, П.М.Назаров, В.П.Поршнов, Г.Н.Романичев, М.М.Славін, В.Я.Тацій, А.Н.Трайнін, Г.В.Фєцич. Але найбільше уваги проблемам розвитку кримінального законодавства України приділено у фундаментальних працях проф. П.П.Михайленка, який проводив дослідження кримінального законодавства як ранніх періодів історії України, так часів радянської України. Крім того, саме П.П.Михайленко першим звернув увагу на необхідність дослідження розвитку кримінального законодавства періоду українського державотворення 1917–1921 років.
Така ситуація склалася насамперед тому, що науковці за часів радянської України не мали доступу до документів, що зберігалися у закритих архівних фондах. Але із здобуттям Україною незалежності та побудовою українським народом суверенної правової держави сучасні дослідники отримали таку можливість. Тому, розглядаючи розвиток кримінального законодавства в період українського державотворення 1917–1921 років, автор передусім намагався використати архівні документи, багато з яких взагалі ніколи не публікувалися, а також документи і матеріали, опубліковані в офіційній пресі того часу.
Ставлячи собі за мету заповнити вказану прогалину в нашій науці, слід зазначити, що завдання дисертанта, перш за все, зводиться до з’ясування головних моментів у розвитку кримінального законодавства в період українського державотворення 1917–1921 років. А такими, після механічного збирання відповідних матеріалів, можуть бути тільки критична перевірка і встановлення точних фактів з історії кримінального права періоду українського державотворення 1917–1921 років, класифікація цих фактів, вивчення того безпосереднього і найближчого впливу, якому воно піддавалося з внутрішньої сторони, і з’ясування головних закономірностей і особливостей процесу розвитку кримінального законодавства цього періоду.
Загальна актуальність проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та потреба посилення кримінальної боротьби зі злочинністю і підвищена складність законотворення в сучасних умовах, а також можливість використання історичного досвіду для удосконалення кримінально-правової системи України і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконане згідно з Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001 рік (п.77), схваленим Вченою радою НАВСУ 29грудня2000 р. (протокол №19), і на 2002 рік (п.77), схваленим Вченою радою НАВСУ 25грудня 2001 р. (протокол №14).
