Актуальність теми дослідження. Кримінально-правова політика України в сучасних умовах характеризується, з одного боку, тенденцією до встановлення суворих заходів покарання щодо учасників злочинних угруповань, осіб, які вчиняють тяжкі й особливо тяжкі злочини, рецидивістів, а з іншого – пом’якшенням кримінально-правової репресії стосовно осіб, які вчиняють діяння невеликої тяжкості, вчинки, спрямовані на згладжування соціально шкідливих наслідків своїх діянь. При цьому чинне кримінальне законодавство України містить низку норм, які передбачають повну відмову від застосування державного примусу щодо осіб, які вчинили злочини, дозволяючи, а в деяких випадках навіть зобов’язуючи звільняти їх від кримінальної відповідальності. Із набуттям чинності новим Кримінальним кодексом України (далі – КК) інститут звільнення від кримінальної відповідальності вітчизняного кримінального права збагатився низкою нових положень. Однією з новел є норма про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, сформульована в ст. 45 КК, згідно з якою особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Актуальність дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям обумовлюється необхідністю і значущістю в сучасному кримінальному праві України інституту заохочення до соціально корисної поведінки. Диференціація заходів кримінально-правового впливу є об’єктивно необхідною, оскільки в останні роки характерною рисою злочинності є тенденція до збільшення кількості тяжких та особливо тяжких посягань на інтереси особи, суспільства й держави. Однак застосування виключно каральних засобів у подоланні злочинності та лише репресивний вплив на осіб, які вчиняють суспільно небезпечні діяння, не в усіх випадках призводить до досягнення позитивних результатів, бажаних для суспільства. Досить часто виникають ситуації, у яких реалізація кримінальної відповідальності є недоцільною, нераціональною, а іноді й негуманною. Передусім це стосується випадків учинення особою вперше злочину невеликої тяжкості, після якого вона розкаялася, її наступні дії були спрямовані на зменшення шкідливих наслідків скоєного, на надання допомоги правоохоронним органам у розкритті вчиненого злочину.
Побудова в Україні демократичної правової держави, формування повноцінного громадянського суспільства, проголошення людини Конституцією України найвищою соціальною цінністю потребують більш активної реалізації відновлювальної функції кримінального права, диверсифікації засобів її виконання. Це зумовлює необхідність створення дієвих правових механізмів, завданням яких є забезпечення прав потерпілих від злочинів осіб та інтересів держави. Одним з елементів цього є використання пом’якшення кримінально-правового впливу на осіб, які вчинили злочини, за умови їх позитивної посткримінальної поведінки, що сприяє досягненню оптимальних результатів у згладжуванні заподіяної злочином шкоди, компенсації та відшкодування за завдані збитки, збереженню сил і засобів правоохоронних органів, що дозволяє останнім концентрувати зусилля на пріоритетних напрямках протидії злочинності.
У теорії кримінального права значну увагу вивченню проблем звільнення від кримінальної відповідальності приділили О.І. Бойцов, Я.М. Брайнін, К.К. Вавілов, Г.Б. Віттенберг, Л.В. Головко, Т.Т. Дубінін, С.Г. Келіна, Л.М. Кривоченко, Н.Ф. Кузнецова, В.І. Курляндський, А.Р. Палтсер, В.Ч. Песлякас, С.Н. Сабанін, В.В. Скибицький, Е.С. Тенчов, А.П. Чугаєв та ін. Окремі компоненти дійового каяття розглядалися при дослідженні обставин, що пом’якшують покарання, в роботах М.І. Бажанова, Л.А. Долиненко, Л.Л. Кругликова, Г.І. Чечеля, при вивченні заохочувальних норм кримінального права та посткримінальної поведінки вони аналізувалися В.А. Єлеонським, І.Е. Звечаровським, Р.А. Сабітовим, а Х.Д. Алікперов та Г.О. Усатий вивчали їх у зв'язку з дослідженням питань компромісу в кримінальному праві. В останні роки з'явилося декілька робіт, у яких предметом дослідження стало дійове каяття (А.Д. Сафронов, С.І. Нікулін, С.П. Щерба, А.В. Савкін, В.В. Сверчков).
Наукові розробки проблем звільнення від кримінальної відповідальності та дійового каяття містять значну кількість безперечно корисних теоретичних положень і висновків. Однак проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям у вітчизняному кримінальному праві спеціально не досліджувалися, що пояснюється передусім новизною цього виду звільнення від кримінальної відповідальності. Існуючі ж наукові дослідження названої проблеми виконано на підставі кримінального законодавства Російської Федерації. В науці кримінального права України немає комплексних теоретичних доробок і всебічного аналізу звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, що свідчить про наявність прогалини у вітчизняній кримінально-правовій теорії. Проблема ускладнюється недостатньо активним застосуванням судами України цього перспективного виду звільнення від кримінальної відповідальності, неоднаковим тлумаченням, а іноді й неправильним розумінням положень ст. 45 КК, які стосуються як об’єктивних і суб’єктивних ознак дійового каяття (щире каяття, повне відшкодування збитків, усунення шкоди, активне сприяння розкриттю злочину) так й інших умов застосування цієї норми (невелика тяжкість учиненого злочину, скоєння злочину вперше). Указані обставини знижують ефективність зазначеної норми, негативно впливають на законність та обґрунтованість її застосування і потребують вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо тлумачення змісту ст. 45 КК, правової оцінки дійового каяття й здійснення у зв'язку із ним звільнення від кримінальної відповідальності. Не можна визнати досконалим техніко-юридичне втілення норми про звільнення від кримінальної відповідальності в її чинній редакції, що викликає потребу у формулюванні й обґрунтуванні пропозицій про внесення змін до цієї норми з метою вдосконалення її змісту.
Вищевикладене зумовлює необхідність наукового осмислення й детального теоретичного дослідження звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям як виду звільнення від кримінальної відповідальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки (п. 1.4.), ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000, одним із напрямків досягнення мети якої є вироблення пропозицій про внесення змін до законодавства щодо створення інституту правового компромісу стосовно осіб, які добровільно сприяли виявленню, розслідуванню і припиненню злочинних діянь, учинених нимиособисто або іншими особами (п. 5).
