ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОГО ФОРМУВАННЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ У ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАННЯХ В УКРАЇНІ 1917–1920 РОКІВ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перед українськими національними урядами періоду визвольних змагань, або як його ще називають сучасні історики – періоду української революції, в Україні 1917–1921 років, стояла проблема побудови власних Збройних Сил та розробки власного військового законодавства. Вивчення процесу розбудови національної армії та становлення законодавства, що регулювало відносини в галузі оборони держави за доби визвольних змагань, має неабиякий теоретичний і практичний інтерес, оскільки є підстави провести певні паралелі між тодішніми і сучасними умовами й цілями розбудови Збройних Сил і правового регулювання їх організації й діяльності та виявити загальні закономірності й відмінності цих процесів, чим і зумовлюється актуальність даного дослідження. Аналіз організаційно-правових засад, на яких будувалася діяльність збройних формувань в Україні доби визвольних змагань, дозволяє виявити допущені владою та окремими політиками помилки і свідомі перекоси у галузі військового будівництва та правового забезпечення збройного захисту інтересів української революції, з одного боку, показати шляхи розвитку і надбання тогочасної нормотворчої діяльності, спрямованої на створення та вдосконалення нормативно-правової бази, покликаної регулювати правовідносини у військовій галузі й визначати порядок організації та діяльності військових формувань, з другого.

Для дослідження цих питань автор обрав переважно приклад окремого військового формування Січових Стрільців, створеного у Києві у листопаді 1917 року, яке протягом періоду, що досліджується, а саме 1917–1920 рр., тобто періоду від його утворення і перебування у складі армій Української Народної Республіки (доби Центральної Ради і Директорії) та Української Держави (доби Гетьманату) і до остаточного завершення існування, неодноразово міняло свої організацію та статус, а з ними і назву (Галицько-Буковинський курінь, 1-й курінь, 1-й полк, Окремий загін, 1-ша дивізія, Осадний Корпус, Корпус, Група Січових Стрільців), але за своїм характером залишалося військовою формацією українського січового стрілецтва.

Наукові дослідження питань утворення, організації та діяльності Збройних Сил і окремих військових формувань за доби визвольних змагань, законодавчої розробки організаційно-правових засад їх функціонування в істо­ричному та історико-правовому аспектах вели такі сучасні українські вчені – історики та юристи, як В. Верстюк, Л. Гарчева, В. Голубко, В. Горєлов, В. Задунайський, М. Кравчук, С. Литвин, В. Солдатенко, О. Тимощук, Я. Тинченко та ін. Над тематикою, присвяченою питанням організації та діяльності військових формувань українського січового стрілецтва, працювали В. Гор­дієнко, А. Каляєв, М. Лазарович, М. Литвин, К. Науменко та ін.

Поза межами України свого часу з’явилась значна кількість історичних та мемуарних праць, в яких йшлося про створення українських військових формувань, у тому числі формувань українського січового стрілецтва. Серед них можна назвати праці М. Безручка, Н. Гірняка, О. Думіна, І. Мазепи, С. Рі­пецького, З. Стефаніва, О. Удовиченка та ін. Окремі аспекти цих питань висвітлені в роботах, присвячених створенню Збройних Сил в Україні в цілому, наприклад, колективна праця «Історія українського війська», т. 2 (Львів, 1936) та військових формувань січового стрілецтва зокрема, таких як «Українські Січові Стрільці. 1914–1920» (Львів, 1935), «Історія Січових Стрільців» (Львів, 1937), «Корпус Січових Стрільців» (Чикаго, 1969).

Віддаючи належне науковому внеску всіх цих авторів у висвітлення питань становлення Збройних Сил в Україні доби визвольних змагань, можна проте констатувати, що грунтовного історико-правового аналізу проблеми організаційно-правових засад діяльності окремих військових формувань, проведеного на підставі архівних документів, більшість яких ще не була опублікована, та документів, оприлюднених у газетах того часу, і особливо проблеми організаційно-правових засад діяльності військового формування січового стрілецтва, створеного у листопаді 1917 року в Києві, в українській історико-правовій науковій літературі ще не давалось.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконано згідно з Планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001 рік (п. 31), схваленим Вченою радою НАВСУ 29 грудня 2000 р. (протокол № 19), і на 2002 рік (п. 33), схваленим Вченою радою НАВСУ 25 грудня 2001 р. (протокол № 14).