ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ): ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. Одинадцять років незалежності України нерозривно пов’язані з проблемою розвитку місцевого самоврядування. Вибір народу, котрий став на шлях побудови демократичної правової соціальної держави, означав, окрім іншого, створення оптима-льної системи соціального управління, визначення і законодавче закріплення співвідношення ін-ститутів державної влади та місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування є невід’ємною складовою демократії. Як наслідок, цим питанням приділено значну увагу в Конституції України. Про гарантії місцевого самоврядування в Україні говорить ст.7, правовим основам функціонування цього інституту спеціально присвячено розділ ХІ чинної Конституції. Президент України Л.Д. Кучма наголосив: „Потрібно чітко розмежувати сфери компетенції місцевих органів вико-навчої влади та місцевого самоврядування, а також усунути можливості для протистояння...” Україна має чималий досвід розвитку місцевого самоврядування. У багатьох випадках він відбувався в умовах відсутності власної державності, регулювався нормативно-правовими актами інших держав. У той же час, у таких умовах, органи місцевого самоврядування були чи не єдиними інституціями, де ті чи інші верстви населення України мали можливість брати участь у здійсненні управлінських функцій, не проходячи чиновницькими щаблями. У другій половині ХІХ – на по-чатку ХХ ст. органи земського і міського самоврядування стали місцем легального прояву об’єктивних демократичних тенденцій у поліцейській державі, якою в значній мірі була Російська імперія. Взаємовідносини органів державного управління та місцевого самоврядування у цей період були виразником антагонізму напівфеодального бюрократичного державного апарату і перших паростків громадянського суспільства, які прагнули хоча б якось політично самореалізуватись через органи місцевого самоврядування. Саме тоді й викристалізувався “подвійний” характер проблеми – теоретичний і практичний. Перший полягає в тому, що сформувалась світова теорія місцевого самоврядування, яка є незаперечним надбанням політико-правової думки. При цьому студії в галузі теорії місцевого самоврядування, питань його співвідношення з державної владою і управлінням активізуються саме в період, коли суспільство демократизується і починає розвивати місцеве самоврядування. Другий аспект проблеми виявився у вирішенні конкретних завдань життєдіяльності територіальної громади, їх об’єднань, держави в цілому. Саме меті створення оптимального механізму правового регулювання взаємовідносин місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в незалежній Україні й має слугувати спеціальне дослідження багатого історичного досвіду, який було накопичено в другій половині ХІХ ст. Хронологічні рамки дослідження визначені періодом активного реформування правових основ діяльності органів місцевого самоврядування та їх взаємодії з місцевими органами державного управління Російської імперії. Це друга половина ХІХ ст. У наступні роки мало місце посилення кризових явищ в суспільстві, зміни політико-правових характеристик, загострення соціально-політичних протиріч, започаткування елементів загальнодержавної представницької влади. Досліджуваний проміжок часу відповідає існуючій у вітчизняній історико-правовій науці періодизації. Територіальні рамки дослідження обмежені трьома лівобережними губерніями України – Полтавською, Чернігівською та Харківською. Це обумовлено тим, що на Правобережжі земське самоврядування було введене тільки на початку ХХ ст., а на Півдні існувала власна специфіка взаємодії місцевої адміністрації та органів місцевого самоврядування внаслідок особливого пра-вового статусу міст Одеси, Миколаєва, Севастополя, Керчі, які були виділені в окремі градонача-льства. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у від-повідності з Цільовою комплексною програмою НАН України “Актуальні проблеми історії Укра-їнського національного державотворення”, п.1 – “Історія держави, права і правоохоронних органів України” “Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996–2000 рр.”, п.1.1 “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки”