КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИ ЗАСУДЖЕНОГО ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ Автореферат

Актуальність теми. Побудова в незалежній і суверенній Україні демократичної і правової держави відбувається у складній ситуації, яка обумовлена наявністю і впливом цілої низки різноманітних об’єктивних і суб’єктивних чинників, в тому числі й зростанням злочинності у всіх її проявах, що викликає посилення соціальної напруги в суспільстві. В такій складній ситуації на сучасному етапі розбудови нашої держави важливого значення набуває вдосконалення роботи правоохоронних органів, подальше підвищення ефективності і результативності їх роботи на всіх напрямах діяльності, і передусім, у сфері розслідування злочинів. Успішність вирішення правоохоронними органами України завдань повного, всебічного і об’єктивного розслідування злочинів суттєво залежить від рівня розвитку науки криміналістики, яка перебуває на передньому краї боротьби зі злочинністю. Це обумовлено тим, що саме криміналістика озброює працівників органів дізнання, слідчих, експертів-криміналістів та суддів науково обгрунтованими та перевіреними практикою засобами, прийомами та методами розкриття, розслідування та попередження злочинів.

В процесі розкриття, розслідування та судового розгляду будь-якого злочину, в центрі уваги завжди опиняється людина. Це може бути особа, що підозрюється у вчиненні злочину, обвинувачений, підсудний, засуджений, потерпілий та інші суб’єкти кримінального процесу.

Проблема вивчення особи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного і засудженого завжди була предметом уваги кримінального права, кримінального процесу, кримінально-виконавчого права, теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінології та інших юридичних наук. Не залишає без уваги цю проблему і криміналістика.

Ще на початку 70-х років минулого століття М.Т. Ведерніков, досліджуючи проблеми вивчення особи суб’єкта злочину, підкреслював, що в залежності від завдань, які вирішуються в процесі вивчення особи злочинця, необхідно розрізняти кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, виправно-трудовий, кримінологічний та криміналістичний аспекти цієї проблеми.

Сутність криміналістичного аспекту дослідження (вивчення) особи більшістю вчених визначається як отримання про неї криміналістично значущої інформації, що включає в себе відомості про притаманні їй анатомічні, біологічні, психологічні та соціальні властивості, які є необхідними для ідентифікації особи, вирішення тактичних завдань та встановлення фактичної картини події злочину в процесі його розкриття та розслідування.

Дійсно, як ні в якій іншій сфері пізнання, в криміналістиці (теоретичній і практичній) людина, в межах необхідності, може досліджуватися у всій різноманітності проявів її властивостей: фізичних і психічних, генетично обумовлених та сформованих в процесі життя, природних і соціальних. Відомо, що всі властивості людини співіснують у нерозривній єдності, а їх сполучення в конкретному індивіді утворює ще одну важливу якість – індивідуальність. Різноманітність ситуацій, що виникають при здійсненні злочинної діяльності і в ході розслідування злочинів, створює передумови до того, що в процесі вивчення особи злочинця і жертви злочину, в ролі криміналістично значущих можуть опинитися будь-які властивості людини: від анатомічних і біологічних (ознаки зовнішності, папілярні узори, група крові і т. ін.) до психологічних і соціальних (особливості перебігу психічних процесів, світогляд, професія і т. ін.).

В різний час окремі аспекти вивчення особи підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та свідка, а також проблеми щодо визначення основних напрямків, обсягу та меж такого вивчення і використання отриманої інформації про властивості особи в процесі розкриття і розслідування злочинів, в тій чи іншій мірі, розглядались в наукових працях Ю.І.Азарова, В.П. Бахіна, П.Д.Біленчука, В.Л.Васильєва, М.Т. Ведернікова, Ф.В. Глазиріна, В.Г. Гончаренка, П.С. Дагеля, Ю.П.Дубягіна, В.А. Жбанкова, С.П. Зеленковського, Н.І.Клименко, В.О.Коновалової, М.Г. Коршика, М.В. Костицького, А.С. Кривошеєва, В.С.Кузьмічова, Г.К. Курашвілі, В.П. Лаврова, І.О. Матусевича, М.М. Міхеєнко, М.В.Салтевського, М.Я. Сегая, З.Д. Смітієнко, В.К. Стринжи, С.С. Степічева, П.П.Цвєткова та інших вчених.

В сучасних умовах реформування кримінально-виконавчої системи України, її гуманізації і приведення у відповідність до вимог міжнародних стандартів та правил, особливої актуальності набуває завдання підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в установах цієї системи. Виявлення та розкриття злочинів, вчинених в установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини та здійснення оперативно-розшукової діяльності належать до одного з головних напрямків діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань, і, відповідно, потребують якісного теоретичного та методичного забезпечення з боку науки криміналістики, в тому числі й у напрямку криміналістичного дослідження (вивчення) особи засудженого до позбавлення волі.

Важливість криміналістичного аспекту вивчення особи засудженого до позбавлення волі обумовлюється тим фактом, що інформація про особу засудженого до позбавлення волі є невід’ємним елементом криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються засудженими в місцях позбавлення волі, яка в свою чергу, є підгрунтям, типовою моделлю для розробки та побудови методики розслідування злочинів, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі. Необхідно також враховувати, що в процесі розслідування злочинів, вчинених у ВТУ, засуджений може бути не тільки підозрюваним чи обвинуваченим, а й потерпілим або свідком у розслідуваній справі.

Окремі питання, присвячені проблемі вивчення особи засудженого до позбавлення волі, висвітлювалися у цілому ряді наукових праць на протязі 70–90-х років ХХ століття. Проте, майже у всіх цих працях автори розглядали проблему вивчення особи засудженого до позбавлення волі тільки в одному аспекті – психолого-педагогічному або пенітенціарному, який передбачає дослідження властивостей та ознак особи засудженого до позбавлення волі з метою використання інформації про них для здійснення ефективного виховного впливу і досягнення ресоціалізації засудженого. Проблема ж дослідження особи засудженого до позбавлення волі в криміналістичному аспекті – з метою використання отриманої інформації в процесі розкриття і розслідування злочинів – окремо не досліджувалась. Тому, на сьогодні відсутнє монографічне дослідження про криміналістичне значення властивостей і ознак особи засудженого до позбавлення волі, джерела криміналістично значущої інформації про них та основні напрямки її використання для вирішення завдань розкриття та розслідування злочинів, вчинених засудженими під час відбування покарання.

Необхідно зазначити, що на ступені дослідження та розробки цієї проблеми не міг негативно не позначитися той факт, що на протязі тривалого часу (ще з часів існування СРСР і майже до середини 90-х років минулого століття) практично вся інформація, що стосувалася проблем процесу відбування покарання засудженими в місцях позбавлення волі, вивчення особи засудженого до позбавлення волі, розкриття і розслідування злочинів, вчинених в місцях позбавлення волі, була закритою та недоступною для широких верств суспільства.

Зазначені вище обставини і обумовили обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” (затверджена Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року), метою якої є забезпечення активної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чіткого визначення пріоритетів, поступового нарощення зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання і розкриття злочинів; плану наукових досліджень кафедри криміналістики юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.