АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ В СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна стоїть на шляху побудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому забезпечуються пріоритети загальнолюдських цінностей. Тобто, вона претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, яка іде у своєму розвитку шляхами пріоритетності прав людини і верховенства закону.

Здійснені в Україні масштабні перетворення пов’язані зі змінами в економічній, соціальній та політичній сферах, формуванням у громадян держави принципово нових ціннісних орієнтацій та установок, призвели до перебудови державних інституцій та вимагають від юридичної науки якісно нових досліджень державотворчих процесів.

В зазначених умовах корінних соціально-економічних перетворень у державі зростає необхідність забезпечення належного громадського порядку, особистої безпеки громадян та громадської безпеки. Громадянам необхідна впевненість у безпеці і власній, і своєї сім’ї, і свого майна. Міліція створювалася суспільством, як структура, яка виступає гарантом такої безпеки, і тому виконує якісно нову роль у розв’язанні однієї з найголовніших проблем сучасності – охорони громадського порядку.

Закономірні процеси демократизації суспільства та держави, утвердження в громадській свідомості нових поглядів на права і свободи особистості отримали своє закріплення в Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

В цих умовах охорона громадського порядку, забезпечення реальної безпеки громадян, боротьба з різними видами злочинності – першочергове завдання сьогодення. Ігнорування проблем, пов’язаних з охороною громадського порядку, як основного показника цивілізованості, може привести лише до одного – руйнування самої держави як суспільного утворення. Проблема ускладнюється й тим, що Україна пережила зміну соціальних формацій, що внесло деякий хаос і у суспільне життя і у свідомість громадян. Міцний та стабільний громадський порядок обов’язково стане передумовою економічного та соціального розвитку, а також політичної стабільності.

Відтак, проблеми охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю набувають особливої актуальності та потребують, на наш погляд, спеціального дослідження у контексті здійснення адміністративної реформи, виходячи, зокрема, з того, що органи внутрішніх справ є, по суті, різновидом органів виконавчої влади, які мають бути реформовані відповідно до нових вимог. Звертає на себе увагу те, що перебуваючи на порозі третього тисячоліття, більшість країн світу приділяє значну увагу удосконаленню організації та діяльності саме правоохоронних органів як одному з найважливіших інститутів демократичного суспільства, піднесенню цієї діяльності на рівень цивілізації. Тим паче, що професійна діяльність органів внутрішніх справ постійно перебуває у фокусі громадської уваги і суворого контролю.

Слід зазначити, що ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку, коли сьогоднішні стандарти відносно ролі, місця та характеру діяльності міліції вийшли далеко за межі тих уявлень, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування та централізації за радянських часів.

Дослідження цієї проблеми значно полегшується тим, що у науковій літературі з адміністративного права вже розглянуті загальнотеоретичні та практичні питання охорони громадського порядку та удосконалення діяльності органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку.

Науковим розробкам щодо функціонування органів внутрішніх справ та відносин, які виникають при охороні громадського порядку присвячені роботи таких фахівців, як А.Б.Авер’янов, О.М.Бандурка, Д.М.Бахрах, Є.О.Безсмертний, Ю.П.Бітяк, В.В.Богуцький, В.І.Варенко, І.І.Веремєєнко, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, Є.В.Додін, М.М.Дорогих, М.І.Єропкін, В.Ф.Захаров, Д.П.Калаянов, А.П.Клюшніченко, Л.В.Коваль, Ю.М.Козлов, В.К.Колпаков, О.П.Коренєв, М.В.Корнієнко, Ю.Ф.Кравченко, В.А.Куліков, В.В.Лазарєв, Н.Р.Нижник, В.І.Олефір, В.М.Плішкін, Л.Л.Попов, Ю.І.Римаренко, Л.М.Розін, Г.А.Туманов, О.В.Серьогін, О.М.Якуба.

Специфіка даного дослідження, а також ідеологічна та політичнп однобічність адміністративного права за радянських часів змушує звернутися до вивчення наукових праць у сфері охорони громадського порядку дореволюційного часу. Зокрема, йдеться про таких науковців, як М.М.Бєлявський, Я.М.Бєльсон, В.А.Гаген, В.М.Гессен, В.О.Дерюжинський, Н.М.Коркунов, В.М.Лєшков, І.Т.Тарасов, О.С.Окольський, І.В.Платонов, Н.В.Рейнгардт, М.М.Шпилевський та ін.

Отже, відсутність системного та комплексного дослідження адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку, необхідність впровадження дійових форм його охорони та законодавчого унормування, а також відсутність належного наукового забезпечення діяльності спеціальних органів виконавчої влади по охороні громадського порядку обумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну важливість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обумовлена рішенням Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року “Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності у системі МВС України”. Дисертація також є складовою частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 рр.”). Крім того напрямок дослідження відповідає Ком­плексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвер­дженій Указом Президента України від 17 вересня 1996р., Указу Президента України від 18 лютого 2002р. №143/2002 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція – партнери”.