Використання даних, одержаних в результаті застосування науково-технічних засобів, для доказування в кримінальному процесі

summary

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Науково-технічний прогрес як взаємозумовлений поступовий розвиток науки і техніки на сучасному етапі глибоких революційних змін у всіх сферах життя людського суспільства визначається поняттям науково-технічної революції. Місце і значення науки і техніки, їхня роль у функціонуванні суспільного організму стають домінуючими. Наука перетворюється на провідний чинник усієї системи суспільних відносин та суспільного виробництва. Сучасний синтез науки і техніки дає змогу вдосконалювати наявні та створювати нові засоби виробництва. Безумовно, поява нових засобів, які є втіленням досягнень науки і техніки, сприяє підвищенню ефективності реалізації завдань в окремій сфері суспільного життя.

Одна з них  - це сфера суспільних відносин, зумовлених боротьбою зі злочинністю. Проникнення в неї сучасних науково-технічних засобів, розробка специфічних приладів, апаратів та прийомів роботи з ними, всебічне впровадження у практику розслідування та попередження злочинів приводить до виникнення низки проблемних питань, що потребують невідкладного розв’язання.

Особливу увагу привертають питання, що торкаються результатів застосування науково-технічних засобів у доказуванні в кримінальному процесі. З’ясування цього центрального проблематичного питання дасть повніше уявлення про роль і місце науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві.

Проблеми використання різноманітних науково-технічних засобів у сфері боротьби зі злочинністю тривалий час залишалися поза увагою науки кримінально-процесуального права. Дослідження здебільшого проводили у розрізі криміналістичної науки. Відсутність аналізу цих питань негативно впливає на формування нормативно-правової бази, яка регулює відносини, пов’язані з застосуванням науково-технічних засобів у процесі розслідування злочинів, і, як наслідок, це не дає можливості повною мірою використати одержані результати в практичній діяльності правоохоронних органів.

Дане дослідження проведено на основі існуючих правових норм, розгорнутого аналізу вихідних даних концептуального науково-теоретичного характеру, практики застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, а також досвіду іноземних правових систем.

Потреба у проведенні такого дослідження зумовлена тим, що на сьогодні немає системних теоретичних праць з проблем використання новітніх досягнень науки і техніки у кримінальному процесі взагалі та в процесі доказування зокрема. У науці кримінального процесу ще не повною мірою досліджені самі визначення таких понять, як “науково-технічний засіб, який використовується у кримінальному процесі”, “дані, одержані у результаті застосування науково-технічних засобів”. Ще не розглянуто системно питання видів та функцій науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, напрямів використання даних, здобутих шляхом їхнього застосування, а також використання у процесі доказування результатів, одержаних з допомогою науково-технічних засобів під час проведення оперативно-розшукової діяльності.

Усе це створює у практичній діяльності труднощі як у процесі самого застосування науково-технічних засобів з метою збирання та перевірки доказів, так і, що особливо важливо, у безпосередньому використанні здобутих даних у ході доказування у конкретній кримінальній справі.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю встановлення єдиної системи правових категорій та формування на їхній основі правових засад використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі України, визначення допустимих напрямів застосування одержаних за їхньою допомогою даних та закріплення за цими даними в кримінально-процесуальному законодавстві України місця самостійного джерела доказової інформації.

Важливість наукового дослідження у зазначеній сфері зумовлена потребою створення додаткових чинників, що повинні сприяти виконанню завдань кримінального судочинства шляхом нормативно-правового регулювання фактично існуючих та потенційно діючих відносин, пов’язаних з використанням у процесі боротьби зі злочинністю різноманітних науково-технічних засобів.

Результати дослідження мають науково-теоретичний та прикладний характер. Автором запропоновано внести низку змін до існуючих правових норм як у галузі кримінально-процесуального права, так і в спорідненій з нею галузі, що стосується відносин оперативно-розшукового характеру.

Як уже зазначалось, спеціальних монографічних досліджень з даної проблематики немає. В окремих працях автори лише фрагментарно торкаються цих питань, проте вони мають дискусійний характер, залишаючи в цілому проблему “відкритою”.

Окремі питання цієї проблеми були предметом дослідження у працях: Р.С.Бєлкіна, В.Г.Гончаренка, Ф.К.Діденка, А.А.Ейсмана, О.О.Закатова, В.К.Лисиченка, О.А.Леві, З.М.Ломако, Г.М.Міньковського, М.Г.Несена, Ю.М.Оропая, М.А.Селіванова, Н.В.Сибільової, М.С.Стро-говича, Ф.В.Хоменка. Більшість з цих праць написані у 70-80-х роках і підходи авторів до розв’язання проблеми є такими, що панували в той період, а відтак - не враховують сучасних реалій. У новітніх наукових працях також не повною мірою висвітлено роль і місце науково-технічних засобів з позицій науки кримінально-процесуального права. Це дослідження О.М.Бандурки, В.П.Бахіна, Б.Т.Безлєпкіна, П.Д.Біленчука, В.П.Бож’єва, В.М.Галузо, Г.І.Грамовича, О.В.Горбачова, М.О.Громова, Е.А.Долі, А.Я.Дубінського, А.В.Іщенка, Н.С.Карпова, В.С.Кузьмічова, О.М.Ларіна, П.А.Лупинської, М.П.Молібоги, М.М.Михеєнко, В.Т.Нора, Е.А.Разумова, М.В.Салтевського, І.В.Сервецького, В.М.Тертишника, С.А.Шейфера, В.П.Шибіка, Р.Х.Якупова. Приділяючи часткову увагу питанням використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі, автори у своїх працях визначають лише загальні принципи розв’язання зумовлених цією діяльністю проблем. Поза увагою залишаються важливі і такі, що потребують деталізації аспекти застосування цих засобів у кримінальному судочинстві. Щодо проблеми використання у доказуванні матеріалів, здобутих шляхом оперативно-розшукового застосування цих засобів, то вона має гостро дискусійний характер.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що провадяться кафедрою з теми: “Проблеми вдосконалення кримінального і кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування”.