Request a thesis ІНСТИТУТ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ :

Актуальність теми. Забезпечення дієвості механізмів компенсації моральної шкоди, завданої особі в результаті злочинних посягань, складає нині один із пріоритетних напрямків реалізації державної правової політики в галузі кримінальної юстиції, що на найвищому державному рівні прямо відображено в Указі Президента України №1560 від 28 грудня 2004 року „Про концепцію забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів”. Цей напрямок цілковито узгоджується з конституційними положеннями про визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю.

Право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної злочином, закріплено в Конституції України та міжнародно-правових документах, воно поступово набуває своєї деталізації в галузевому законодавстві, зокрема, у кримінально-процесуальному. Неухильно відбувається процес розвитку підвалин його реалізації, уточнюються правові позиції щодо порядку визначення розміру даного виду шкоди, способів її відшкодування, удосконалюється процедура подання цивільного позову про компенсацію моральної шкоди, його забезпечення, основи доказування фактичних обставин справи в цій частині. Становлення в Україні інституту компенсації моральної шкоди у порядку кримінального судочинства кореспондується з відповідним розвитком кримінального, цивільного, цивільного процесуального та інших галузей законодавства, воно певною мірою відповідає загальним тенденціям гармонізації вітчизняної правової системи з основами правового регулювання країн Європейського Союзу.

У сучасних умовах активне запровадження даного інституту, насамперед, відбувається за рахунок судової практики, яка об’єктивно в короткий термін не може окреслити стабільної єдності у правозастосуванні, тим більше маючи суттєві вади теоретичного забезпечення та „багаж” його критичного сприйняття на рубежі XIX - XX століть і тривалого невизнання в радянський період.

Вивчення теоретичних основ інституту моральної шкоди має глибоке історичне коріння. Значний внесок у розвиток цього наукового напрямку зробили такі відомі правознавці дореволюційної Росії як О.Ф. Кістяківський, Д.І. Мейєр, І.А. Покровський, В.І. Синайський, М.С. Таганцев, Д.Г. Тальберг, І.Я. Фойницький, Г.Ф. Шершеневич та інші.

Відповідні дослідження не припинялись в радянські часи, вони знайшли своє продовження і в нинішніх умовах, зокрема, надійне підґрунтя для вивчення цієї тематики склали праці С.А. Альперта, С.М. Антосика, С.А. Бєляцкіна, В.І. Галагана, В.К. Грищука, В.Г. Гончаренка, М.І. Гошовського, Ю.М. Грошевого, М.В. Гузели, В.Г. Даєва, В.Я. Дубрівного, О.М. Ерделевського, О.М. Кокун, О.П. Кучинської, Б. Лапіцького, В.В. Леоненка, В.Т. Маляренка, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, М.М. Михеєнка, С.В. Наріжного, В.Т. Нора, В.Я. Понаріна, І.І. Потеружі, П.М. Рабиновича, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Г.І. Чангулі, М.О. Чельцова, В.П. Шибіки, С.І. Шимон, М.Є.Шумила, П. Яні та інших. Особлива увага інституту моральної шкоди була приділена у дисертаційних роботах Я.О. Клименка, О.В. Крикунова, Л.Л. Нескородженої, В.П. Паліюка та інш.

В останній період набуло очевидності відставання кримінально-процесуальної форми, в судовій практиці виникло багато спірних питань правозастосування, що обумовило необхідність проведення комплексного дослідження з опрацюванням практичних рекомендацій. Окрім того, дана проблематика постала в центрі уваги у зв’язку з розробкою проекту нового КПК України, який має увібрати в себе новітні досягнення юридичної теорії та здобутки практики.

Вищезазначене підтверджує актуальність дослідження проблем компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином, та безпосередньо пов’язаних з цим питань здійснення правосуддя в умовах соціально-економічних та політичних змін в країні.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематики науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема, таких тем як “Актуальні проблеми кримінальної юстиції в Україні” (РК 0103U004302) та “Кримінально-правові та кримінально-процесуальні аспекти здійснення правосуддя в Україні” (РК 0104U007591).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка наукових основ інституту моральної шкоди в кримінальному судочинстві України, підготовка пропозицій щодо удосконалення його правової регламентації, визначення напрямків підвищення ефективності кримінального судочинства, забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів осіб. На основі досягнень науки, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду метою також охоплено прагнення оновити наукову концепцію права на компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, пристосувавши її до умов сьогодення, насамперед, в контексті підготовки та уточнення відповідних положень вітчизняного кримінально-процесуального законодавства.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:

- охарактеризувати етапи історичного розвитку ідеї щодо майнової відповідальності за завдані злочином моральні страждання та становлення інституту компенсації моральної шкоди у кримінально-процесуальному законодавстві та судовій практиці України;

- співставити підходи, які застосовуються при тлумаченні поняття „моральна шкода” у правовій науці та у правозастосуванні;

- дослідити міжнародно-правові положення та досвід зарубіжних країн з питань компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином, та визначити можливості адаптації відповідних норм до національного законодавства;

- здійснити аналіз чинного вітчизняного законодавства про компенсацію моральної шкоди;

- проаналізувати правовий механізм реалізації права на компенсацію моральної шкоди у кримінальному судочинстві України;

- визначити характер змін кримінально-процесуальної форми, що відбулись з утвердженням права на компенсацію моральної шкоди;

- охарактеризувати предмет, зміст та форму цивільного позову про компенсацію моральної шкоди;

- дослідити проблеми забезпечення позову та виконання рішення про компенсацію моральної шкоди у кримінальному судочинстві;

- розробити та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення законодавства України з питань реалізації потерпілою особою права на компенсацію моральної шкоди.

Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальне регулювання правовідносин, що виникають внаслідок заподіяння моральної шкоди особі в результаті вчинення злочину та в процесі її компенсації.

Предметом дослідження є сукупність кримінально-процесуальних норм, якими регламентовано порядок реалізації у кримінальному судочинстві України права потерпілої особи на компенсацію моральної шкоди, заподіяної злочином; судова практика, вимоги міжнародно-правових актів.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дисертаційного проекту, його об’єкта та предмета. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання реально існуючих явищ склав підґрунтя комплексного використання інших методів. Так, метод системного аналізу надав можливість проаналізувати фундаментальні положення сучасної теорії кримінального процесу, основоположні правові принципи, а також підходи вітчизняних та зарубіжних учених щодо поняття, змісту, значення, методики обчислення розміру компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином, а також проблем реалізації права на її компенсацію у кримінальному судочинстві України; історико-правовий метод використовувався для дослідження становлення інституту моральної шкоди та її компенсації у кримінальному судочинстві; формально-юридичний – застосовувався при співставленні норм чинного КПК України та проекту нового КПК України, обґрунтування висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення; порівняльно-правовий – для аналізу та порівняння національного і іноземного кримінально-процесуального законодавства; формально-логічний – при вивченні сутності та визначення поняття «моральна шкода». Крім того, застосовувалися елементи статистичного методу – для узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ. Використання в роботі названих методів дослідження забезпечило його всебічність, повноту й об’єктивність, а також істинність отриманих наукових результатів.

Теоретичною базою дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі кримінально-процесуального, кримінального права, а також роботи з цивільного та цивільного процесуального, конституційного права, історії держави і права та інших правових дисциплін.

Нормативну базу дослідження склали Конституція України, Загальна декларація прав людини 1948 р., Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів 1983 р., інші міжнародно-правові документи, вітчизняне кримінально-процесуальне та кримінальне законодавство, цивільне та цивільне процесуальне законодавство, відомчі нормативно-правові акти.

Емпіричну основу дисертації становлять використані результати узагальнення судової практики з кримінальних справ, розглянутих місцевими та Апеляційним судом м. Києва, місцевими та Апеляційним судом Київської області, статистичні дані Верховного суду України за період з 2000-2004 років, опублікована судова практика. Автором було вивчено та проаналізовано 315 кримінальних справ, розглянутих у 2002-2004 роках місцевими судами та Апеляційним судом Київської області.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням інституту компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві України; особлива увага приділена особливостям механізму реалізації права на компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, та його впливу на кримінально-процесуальну форму.

До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі:

вперше:

- визначено, що при розкритті значення терміну „моральна шкода” у кримінальному судочинстві слід враховувати як внутрішній, так і зовнішній аспекти, при цьому останній має свій прояв у ставленні суспільства до скоєного та базується на соціальних цінностях та моральних нормах про добро, зло, справедливість і т. інш.;

- обґрунтовано висновок, що з закріпленням судовою практикою права на компенсацію моральної шкоди розширився зміст забезпечення законного інтересу потерпілого, що, в свою чергу, обумовило необхідність узгодження завдань кримінального судочинства України;

- запропоновано комплекс пропозицій щодо розробки механізму відшкодування державою шкоди жертвам насильницьких злочинів, в тому числі і моральної, у зв’язку з процесом приєднання України до Європейської Конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів (1983 р.);

удосконалено:

- зміст положення щодо права особи, якій завдано шкоду злочином, пред’явити позов при провадженні в кримінальній справі в частині компенсації моральної шкоди, шляхом доповнення ч. 1 ст. 28 КПК України після слів «зазнала матеріальної» словами «та/або моральної»;

- механізм забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди шляхом доповнення норми ч.1 ст. 29 КПК України словами «моральна шкода»;

- порядок роз’яснення прав потерпілому, передбачений ст. 122 КПК України, зокрема, слідчий має роз’яснити потерпілому право заявити цивільний позов як у випадках заподіяння йому злочином майнової, так і моральної шкоди;

- підхід до визначення джерел надходжень до Державного фонду відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів (включаючи відшкодування моральної шкоди), наповнення якого могло б здійснюватися за рахунок коштів від конфіскації майна, з адміністративних стягнень (штрафів) та штрафів, передбачених санкціями кримінально-правових норм, обов’язкових внесків страхових організацій з операцій зі страхування життя та/або здоров’я громадян, обов’язкових внесків засуджених за вчинення умисних злочинів;

набуло подальшого розвитку:

- положення про те, що головну особливість інституту моральної шкоди у кримінальному судочинстві складає індивідуалізований підхід до її оцінки потерпілим, який є єдиним суб’єктом ініціювання позовного провадження про компенсацію моральної шкоди за заподіяні злочином страждання;

- положення про те, що предмет доказування у кримінальній справі, у разі пред’явлення потерпілим цивільного позову про компенсацію моральної шкоди, поряд з іншими обставинами, які мають важливе значення для вирішення справи, також повинен охоплювати характер і розмір заподіяної моральної шкоди;

- твердження про те, що неможливо створити єдину універсальну методику визначення розміру компенсації моральної шкоди, при цьому досягнення мети відшкодування вбачається можливим шляхом прийняття судом до уваги широкого кола обставин і факторів та винесення рішення щодо розміру суми, яка є достатньою для загладження страждань потерпілого, на підставі закону та внутрішнього переконання судді;

- твердження, що забезпечення єдності судової практики в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди потребує формування окремої бази даних судових рішень за відповідними категоріями справ, що дозволить суттєво мінімізувати розбіжності застосування даного інституту.

За результатами дослідження внесено низку пропозицій щодо уточнення та доповнення як чинного Кримінально-процесуального кодексу України (ст.ст. 28, 29, 49, 50, 64, 122 КПК України), так і проекту Закону України «Про відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені висновки і пропозиції можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень з цієї проблеми, вдосконаленні чинного процесуального законодавства та підготовці проекту нового КПК України. Крім того, результати даного дослідження можуть застосовуватись при підготовці навчально-методичних матеріалів, у навчальному процесі з дисциплін кримінального процесу та спецкурсів у вищих юридичних навчальних закладах та у системі підвищення кваліфікації працівників судових і правоохоронних органів. Пропозиції дисертанта враховані при підготовці Міністерством юстиції України проекту Закону України «Про відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів» ( Довідка Міністерства юстиції України № 22-52/132 від 31.05.06).

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорено на засіданнях відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у виступах та повідомленнях на перших всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів „Молодь в юридичній науці” (Хмельницький, листопад 2002 року); регіональному круглому столі „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, лютий 2003 року); міжнародній науковій конференції молодих вчених „Другі осінні юридичні читання” (Хмельницький, листопад 2003 року); першій українській літній школі „Транснаціональні форми організованої злочинної діяльності” (Одеса, липень 2004 року); науково-практичній конференції «Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики» (Київ, червень 2006 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у восьми наукових працях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дисертаційного дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, обсяг основного тексту – 192 сторінки, з яких 15 - займає список використаних джерел (202 найменування), 6 сторінок – додатки.