| summary: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток суспільства за роки незалежності України призвів до суттєвих змін не лише у структурі злочинності, але й у механізмі вчинення злочинів окремих видів, зокрема у такій мало дослідженій сфері господарської діяльності як підприємництво. В основі механізму багатьох злочинів, що вчиняються у цій сфері, знаходиться використання різноманітних підроблених документів, у зв’язку з чим такі дії визначаються кримінальним законодавством як окремі злочини (ст.ст. 200, 216, 221, 222, 223, 224, 358 КК). Типовими є ситуації, коли у межах однієї кримінальної справи розслідується комплекс злочинів, у який входить підроблення документів та їх використання. За даними окремих дослідників, підроблення документів та їх використання вчиняється у сукупності з іншими злочинами у сфері підприємництва від 10% до 100% випадків, у залежності від механізму злочину, який є основним у структурі певної злочинної технології збагачення. Для підроблення документів та їх окремих реквізитів (бланків, відбитків печаток і штампів, підписів) злочинцями широко використовуються засоби сучасної комп’ютерної та копіювально-розмножувальної техніки. В сучасних умовах господарювання об’єктами підроблення стають і документи на принципово нових носіях інформації: електронні документи та банківські пластикові картки. За даними Департаменту ДСБЕЗ МВС України кількість злочинів з використанням підроблених банківських платіжних карток та електронних документів поступово зростає, разом з розширенням їх обігу. Так, щорічний приріст емітованих банківських платіжних карток в Україні, починаючи з 2002 року, складає 48%, а електронний документообіг став нормою для банківської діяльності та діяльності на ринку цінних паперів і набуває поширення в інших сферах господарювання. Якщо в 2002 році у сфері електронних платежів було викрито 37 злочинів, то за 9 місяців 2006 року – 100, що становило 17% від загальної кількості злочинів, вчинених у сфері високих технологій.
Підроблення документів з використанням новітніх науково-технічних досягнень, з одного боку, значно полегшує досягнення злочинної мети, а з іншого – створює значні труднощі для правоохоронних органів при розкритті та розслідуванні злочинів. Зокрема, як показує аналіз слідчо-судової практики, справи щодо підроблення документів виділяються до окремого провадження у зв’язку з не встановленням особи, що його вчинила, а в окремих випадках повертаються судами на додаткове розслідування у зв’язку з тим, що слідчі не встановлюють механізм підроблення документів і не пред’являють відповідного обвинувачення. Причинами такого стану, на нашу думку, є недостатність знань про нові форми документів, способи їх підроблення і використання при вчиненні злочинів у сфері підприємництва, відсутність відповідних криміналістичних досліджень.
У криміналістичній літературі питання розслідування підроблення документів розглядаються переважно у найбільш загальному вигляді: способи технічної підробки паперових документів та їх ознаки, призначення техніко-криміналістичної і почеркознавчої експертизи (праці Л.Є. Ароцкера, В.В. Аксьонової, Б.І. Березіна, М.Н. Бєлоусова, В.В. Бірюкова, О.М. Бочарової, Л.І. Буланової, Є.Ф. Буринського, В.І. Васильєва, П.Н. Вікторової, А.І. Вінберга, О.О. Волкова, А.Ф. Волинського, Л.В. Вінніцького, В.П. Власова, І.Б. Воробйової, О.В. Гортинського, Н.І. Маланьїної, І.М. Каплунова, В.Я. Колдіна, В.П. Колмакова, С.А. Кострова, Б.В. Коробейнікова, П.Г. Кулагіна, В.К. Лисиченка, Н.Т. Малаховської, В.А. Маркова, С.Д. Павленка, В.М. Палій, Д.В. Пузанкова, М.В Салтевського, Т.І. Сосенушкіної, Г.Г. Сафроненка, Є.В. Старикова, М.В. Тєрзієва, Ф.К. Толкачева, Л.А. Чередниченка, С.Б. Шашкіна, І.Я. Фрідмана, О.М. Яковлєва). У працях з методики розслідування злочинів окремих видів названа проблематика розглядається лише фрагментарно (праці Т.І. Абдурагімової, Н.М. Ахтирської, Д.В. Березіна, Л.В. Бертовського, В.В. Білоуса, В.С. Бурданової, О.П. Бущана, А.Ф. Волобуєва, В.П. Головіної, С.Г. Євдокимова, В.А. Журавля, С.Ю. Журавльова, О.Н. Колісниченка, В.О. Коновалової, В.П. Корж, С.П. Кушніренка, В.Д. Ларічева, А.М. Ларькова, В.В. Лисенка, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, Г.М. Спіріна, Р.Л. Степанюка, В.Г. Танасевича, В.Ю. Шепітька, Є.П. Фірсова, С.С. Чернявського, М.П. Яблокова).
Потреби слідчої практики у розробці наукових положень і практичних рекомендацій щодо розслідування підроблення і використання підроблених документів у сфері підприємництва, з одного боку, й відсутність сучасних монографічних досліджень цієї проблематики – з іншого, й обумовили актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає програмним положенням Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. N116-р.; Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 (п. 2.5.91, 96, 99); Пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованих відділеннями Академії правових наук України (п. 6); Пріоритетним напрямам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 р.р., схвалених Вченою радою ХНУВС 23.12.2005 р. (п. 3.1.). Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Харківського національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. (п. 6.2).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні різновидів документів, які піддаються підробленню при вчиненні злочинів у сфері підприємництва, способів підроблення та їх ознак і формулювання практичних рекомендацій щодо розслідування. Для її досягнення були поставлені наступні взаємопов’язані завдання:
- визначити місце підроблення документів у структурі технологій злочинної діяльності в сфері підприємництва (зв’язок з іншими злочинами);
- розробити криміналістичну класифікацію документів, які найчастіше стають об’єктами підроблення та використання при вчиненні злочинів у сфері підприємництва;
- визначити сучасні способи підроблення документів (службового підроблення) і притаманні їм ознаки, розробити їх класифікацію;
- класифікувати способи використання підроблених документів у механізмах вчинення злочинів (комплексів злочинів) і притаманні їм ознаки;
- сформулювати рекомендації щодо аналізу та оцінки первинного матеріалу на стадії прийняття рішення про порушення кримінальної справи за ознаками підроблення і використання підроблених документів;
- визначити орієнтовний перелік обставин, що підлягають обов’язковому встановленню в залежності від категорії документів, що стають об’єктом підроблення та використання;
- визначити типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування з формулюванням рекомендацій щодо проведення комплексів слідчих дій та ОРЗ (алгоритмів дій слідчого);
- сформулювати рекомендації щодо підготовки та проведення слідчих дій, спрямованих на виявлення, вилучення та дослідження документів;
- визначити основні напрямки і можливості сучасних експертнних досліджень документів і використання їх результатів при розслідуванні злочинів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є злочинна діяльність з підроблення документів та використання підроблених документів при вчиненні злочинів у сфері підприємництва, а також діяльність слідчого з розслідування названих злочинів і відповідні правовідносини.
Предметом дослідження є окремі елементи злочинної діяльності з підроблення документів та використання підроблених документів при вчиненні злочинів у сфері підприємництва у взаємозв’язку, а також організаційно-тактичні засоби розслідування таких злочинів.
Методи дослідження. Під час провадження дослідження застосовувався загальний діалектичний метод пізнання дійсності, у рамках якого всі явища досліджено у взаємозв’язку, у єдності їх соціально обумовленого змісту і юридичної форми, а також спеціальні методи дослідження. Зокрема, використовувалися методи логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія тощо) при дослідженні нормативно-правових актів, матеріалів кримінальних справ, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, закордонного досвіду в сфері предмету дослідження; системно-структурний метод – при дослідженні окремих елементів вчинення підроблення документів та їх використання в сфері підприємництва; порівняльно-правовий метод – при дослідженні національного та закордонного законодавства в сфері документообігу та захисту документів від підроблення і їх злочинного використання; історичний метод – при дослідженні розвитку способів підроблення окремих категорій документів та їх використання при вчиненні окремих злочинів у сфері господарювання; соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання) – при зборі додаткової інформації щодо механізму вчинення підроблення документів та їх використання і особливостях розслідування даної категорії злочинів.
У процесі дослідження аналізувалися закони та підзаконні акти України, Великобританії, США, Канади, інших держав, що регулюють документообіг і встановлюють кримінальну відповідальність за підроблення та використання підроблених господарських документів, а також діяльність правоохоронних та контролюючих органів у сфері підприємництва, постанови Пленуму Верховного суду України. При написанні дисертації використовувалися також роботи вчених у сфері кримінального, господарського, цивільного, фінансового права, кримінології, оперативно-розшукової діяльності та інших галузей знань.
Емпіричною базою дослідження стали матеріали 150 кримінальних справ за статтями 200, 358, 366 КК, вчинених у сукупності зі злочинами, передбаченими статтями 190, 191, 205, 209, 212, 222 КК; проведено анкетування слідчих прокуратури та ОВС (56 осіб), оперуповноважених ДСБЕЗ МВС України і детективів підрозділів з розслідування економічних злочинів поліції Великобританії (44 особи), експертів Київського та Харківського науково-дослідних інститутів судових експертиз, а також науково-дослідних експертно-криміналістичних установ МВС України (23 особи), проаналізовано статистичні дані МВС України, Верховного суду України, ДПА України, НБУ, СБУ, оприлюднені матеріали слідчої та судової практики України і зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі вперше в Україні на монографічному рівні розглядається методика розслідування підроблення документів та використання підроблених документів при вчиненні злочинів у сфері підприємництва. При цьому були отримані результати, що мають певний ступінь наукової новизни:
- отримала подальший розвиток концепція комплексності вчинення злочинів у сфері господарювання у вигляді злочинних технологій збагачення;
- вперше розроблена класифікація документів, що підроблюються з метою використання при вчиненні злочинів у сфері підприємництва;
- удосконалені положення щодо сучасних способів підроблення документів та їх використання в сфері підприємництва, визначені їх ознаки;
- удосконалено визначення способу підроблення та використання підроблених документів, зокрема при вчиненні корисливих злочинів у сфері підприємництва;
- удосконалено положення аналізу первинного матеріалу і прийняття рішення щодо порушення кримінальної справи, а також організації та провадження початкового етапу розслідування підроблення документів та їх використання в підприємництві;
- вперше визначено орієнтовний перелік обставин, що підлягають обов’язковому встановленню в залежності від категорії документів, що стають об’єктом підроблення та використання;
- вперше визначені особливості типових слідчих ситуацій і сформульовані рекомендації щодо проведення комплексів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (тактичних операцій) у справах про підроблення та використання підроблених документів у сфері підприємництва;
- отримали подальший розвиток положення щодо особливостей підготовки і проведення окремих слідчих дій, спрямованих на виявлення, вилучення та дослідження документів, у тому числі на комп’ютерних носіях інформації;
- отримали подальший розвиток положення щодо можливостей криміналістичного дослідження документів та використання їх результатів у доказуванні.
Практичне значення одержаних результатів. Наведені в роботі положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
- безпосередньо працівниками правоохоронних органів при виявленні та досудовому розслідуванні злочинів, що вчиняються з використанням підроблених документів у сфері підприємництва;
- у наукових дослідженнях з методики розслідування злочинів проти власності та злочинів у сфері господарської діяльності, вчинених з використанням підроблених документів;
- при викладанні навчального курсу криміналістики та спеціальних курсів з розслідування окремих груп і видів злочинів.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичну діяльність слідчих ОВС України (акт впровадження від 27.06.06), оперуповноважених ДСБЕЗ МВС України та в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ при викладанні загального курсу криміналістики та спеціального курсу криміналістики “Розслідування економічних злочинів” (акт впровадження від 16.10.06).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. У працях, опублікованих у співавторстві з Волобуєвим А.Ф., Журавлем В.А., Литвиновим О.В., Степанюком Р.Л., Щербаковським М.Г., Щербаковською Л.П. авторськими є положення, що стосуються способів підроблення та способів використання підроблених документів при вчиненні окремих злочинів у сфері підприємництва. Ідеї та розробки співавторів у дисертації не застосовувалися.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження оприлюднені на Міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві” (м. Харків, 14-15 березня 2003 р.), “Технічна експертиза документів: проблеми та розвиток”, (м. Київ 20 – 21 жовтня 2005 р.), “Міжнародне співробітництво в боротьбі з комп’ютерною злочинністю: проблеми і шляхи їх розв’язання”, (м. Донецьк 18-19 травня 2006 р.); Восьмій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 14 квітня 2006 р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковані в колективній монографії “Протидія економічній злочинності” та науково-практичному посібнику “Криміналістична профілактика економічних злочинів”, а також у п’ятнадцяти статтях, з них – вісім у наукових фахових виданнях, та чотирьох тезах наукових доповідей.
Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 327 найменувань та семи додатків. Загальний обсяг дисертації становить 254 сторінки, з них – 188 основного тексту.
|
