АРЕШТ ЯК ВИД КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЙОГО ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності України розпочався процес розбудови демократичної, соціальної та правової держави. Становлення та розбудова державності привели до докорінного реформування політичної, економічної та правової системи країни. Правова реформа зумовила відповідну зміну кримінального законодавства України. Необхідність комплексного підходу до боротьби зі злочинні­стю окреслила новий підхід до системи покарань. Такий підхід проявився у спрямуванні закону на посилення диференціації та індивідуалі­зації покарання, що, у свою чергу, привело до введення у систему покарань нових його видів: обмеження волі, арешту та ін. Поява нових, досі ще комплексно не до­сліджених покарань, потребує їх осмислення та аналізу, що дозволить зро­бити їх ефективними засобами боротьби зі злочинністю.

            Незважаючи на те, що дослідженню покарання як інституту кримінального права приділяли увагу такі вчені як: Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, М.О. Бєляєв, С.А. Велієв, І.М. Гальперін, І.М. Даньшин, О.І. Зубков, В.І. Зубкова, І.І. Карпець, Г.О. Кригер, С.Ф. Мілюков, О.С. Міхлін, О.Ф. Міцкевич, І.С. Ной, С.В. По­лубинська, О.Д. Соловйов, М.М. Становський, М.О. Струч­ков, В.М. Трубников, В.З. Фетисов, М.Д. Шаргородський, І.В. Шмаров, – питання дослідження арешту як виду покарання проводилося тільки на етапі постановки проблеми та не знайшло комплексного висвітлення у наукових роботах в Україні.

            Означені фактори зумовили актуальність теми пропонованого дослідження.

            Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне  дослідження виконано відповідно до Комплексної програми профілактики злочин­ності на 2001–2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. (за № 1376); Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2007 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1.03.2006 року (за № 116-р); Основних напрямків наукової діяльності кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету ХНПУ імені Г.С. Сковороди на 2005-2006 роки. 

            Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне теоретичне осмислення арешту як виду кримінального покарання, науковий аналіз проблем його законодавчого регулювання та особливостей виконання та відбування.

            Мета передбачає розв’язання таких завдань:

            - дослідити історію становлення та розвитку арешту як виду кримінального покарання в Україні, особливості його застосування в зарубіжних країнах;

            - проаналізувати чинне кримінальне та кримінально-виконавче законодавство для виявлення особливостей і закономірностей застосування арешту;

            - визначити специфічні ознаки арешту, проаналізувати його поняття, зміст, правову природу та місце у системі покарань;

            - дослідити судову практику призначення арешту;

            - проаналізувати порядок і умови виконання та відбування арешту;

            - розробити пропозиції з удосконалення чинного кримінального та кримінально-виконавчого зако­нодавства України у сфері питань, пов’язаних із правовим регулюванням аре­шту, його призначенням та виконанням.

            Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при установленні, призначенні, виконанні та відбуванні кримінального покарання у виді арешту.

            Предметом дисертаційного дослідження є арешт як вид кримінального покарання та особливості правового регулювання його виконання та відбування.

            Методи дослідження. Базовою основою дисертаційного дослідження є загальнонауковий діале­ктичний метод пізнання дійсності, який дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної фо­рми, здійснювати системний аналіз кримінально-правових і кримінально-виконавчих правових норм.

            У дисертації застосовуються наукові методи пізнання: історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний та ін. Зокрема, історичний метод дозволив дослідити історію становлення та розвитку покарання у виді арешту. Системно-структурний метод застосовувався для вивчення об’єкта як у цілісності його структури, так і його складових. Порівняльно-правовий метод використовувався для аналізу особливостей нормативного закріплення та практичного застосування арешту як виду кримінального покарання в зарубіжних країнах. Використання логіко-юридичного методу дозволило довести необхідність удосконалення норм кримінального та кримінально-виконавчого законодавства з питань законодавчої регламентації порядку застосування арешту як виду кримінального покарання.

            Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених минулого та сучасності з кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права. Емпіричною базою дослідження є матеріали 269 кримінальних справ, які були вивчені дисертантом у місцевих судах м. Харкова; окремі узагальнення судової практики, які проводилися Верховним Судом України.

            Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що пропонована робота є першим в Україні комплексним дослідженням кримінального покарання у виді арешту.

            Найбільш важливими з числа теоретичних положень, висновків і практичних пропозицій, що сформульовані у дисертації та виносяться на захист, є такі:

1)      вперше:

- у теорії кримінального права аргументовано, що введення арешту до національної системи покарань відповідає історично усталеним кримінально-правовим традиціям та тенденціям розвитку системи кримінальних покарань у світі;

- на теоретичному рівні визначено специфічні ознаки арешту та запропоноване авторське визначення поняття арешту в широкому та вузькому значенні;

- визначені ознаки, що відрізняють арешт від покарання у виді позбавлення волі;

- здійснено науковий аналіз загальних засад та практики призначення арешту;

- проаналізовано порядок і умови виконання та відбування покарання у виді арешту;

- аргументовано обов’язковість застосування до арешту прогресивної системи відбування покарання;

            2) удосконалено:

            - теоретичні розробки щодо визначення місця арешту у системі покарань;

            - рекомендації щодо призначення арешту;

            3) набули подальшого розвитку:

            - теоретичний аналіз ознак покарання;

            - наукові розробки щодо визначення правової природи арешту;

- теоретичний аналіз принципів призначення покарання.

На підставі викладеного сформульовано і обґрунтовано авторські пропозиції щодо удосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства.

            Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що поло­ження та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані: у науковій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем застосування кримінального покарання у виді арешту в Україні; у правотворчості – для вдосконалення нормативно-правового регулювання застосування покарання у виді арешту; у правозастосуванні – при призначенні судами покарання у виді арешту,  його виконанні в установах виконання покарань; у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної частини кримінального права, кримінально-виконавчого права, підготовці підручників і навчальних посібників з означених курсів.

Апробація результатів дисертації. Дисертація була виконана та обговорена на кафедрі кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Основні положення і висновки ди­сертації знайшли відображення в чотирьох опублікованих доповідях і повідомленнях, зроблених на наукових конференціях: «Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку» (Харків, 2004); «Другі юридичні читання» (Київ, 2005); «Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення» (Харків, 2006); «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2006).

            Теоретичні висновки наукової роботи використовувалися у навчальному процесі під час проведення практичних занять з кримінального та кри­мінально-виконавчого права на юридичному факультеті Харківського націо­нального педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

            Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викла­дені в семи публікаціях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях, що входять до затверджених  ВАК України переліків наукових видань.

             Структура дисертації обумовлена метою і складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 243 сторінки, з яких список використаних джерел – 27 сторінок (370 найменувань), додатки – 24 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 191 сторінці.