ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТОРІВ НА ЗЛОЧИННІСТЬ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Автореферат

Реалізація курсу на перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової викликала падіння виробництва, безробіття, інфляцію і гіперінфляцію тощо. В Україні період проведення економічних реформ характеризувався постійним зменшенням обсягу виробництва промислової продукції і продукції сільського господарства (за період з 1990 по 1999 рр. – на 48,9% та на 51,5% відповідно), вантажних перевезень на транспорті (за період з 1991 по 1999 рр. – від 6 до 1,5 млрд. т.), обсягу платних послуг населенню (індекс платних послуг населенню становив у 1992 р. 78,0% до попереднього року, а в 1995 р. – вже 67,7%). Це викликало зростання рівня корисливої та економічної злочинності. Так, рівень економічної злочинності в країні збільшився з 35872 злочинів у 1992 р. до 65724 у 1999 р. Згодом кількість злочинів, зареєстрованих у сфері економіки, зменшилась, однак приріст зберігся й надалі: 44,1% у 2000 р., 16,5% у 2001 р., 18,2% у 2002 р., 23,1% у 2004 р., 25,7% у 2005 р.

У нашій державі, в якій достатньо очевидно проявляється соціальне й економічне розмежування, гостро постають питання, пов’язані з державною владою. В процесі її здобуття та подальшого утримання нерідко зіштовхуються правомірні й кримінальні інтереси, внаслідок чого все більшої актуальності в суспільстві набувають проблеми корупції, службової злочинності, економічної злочинності із використанням державних структур, розв’язання політичних конфліктів за допомогою суто кримінальних методів і ін.

Незадовільна ситуація спостерігається і в духовній сфері суспільства. В умовах переходу до ринкової економіки держава виявилася неспроможною фінансувати в повному обсязі культурну сферу життя: зменшилась кількість загальних бібліотек, закладів культури клубного типу, знизилась кількість відвідувань театрів та музеїв і ін.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми розглядалися у працях як вітчизняних учених, зокрема, Ю.В. Александрова, В.В. Голіни, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, В.С. Зеленецького, Я.Ю. Кондратьєва, О.М. Костенка, О.Г. Кулика, І.П. Лановенка, Ф.А. Лопушанського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, С.А. Тарарухіна, В.П. Тихого, І.К. Туркевич, В.Ф. Ущаповського, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна, С.С. Яценка та інших, так і зарубіжних фахівців – Г.О. Аванесова, Ю.М. Антоняна, М.М. Бабаєва, Ю.Д. Блувштейна, І.І. Карпеця, А.І. Долгової, А.Е. Жалинського, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Лунєєва, Г.К. Міньковського та інших. Незважаючи на значний обсяг наукових праць, присвячених даній проблематиці, тему взаємозв’язків злочинності із конкретними факторами соціального буття не вичерпано.

Викладені положення відносно взаємного впливу соціальних негараздів, притаманних перехідному періоду, та рівня злочинності в Україні підтверджують безумовну значущість досліджуваної проблематики та необхідність її невідкладного розв’язання. Розгорнута характеристика соціальних факторів, які справляли вплив на показники злочинності в нашій державі, дасть змогу на теоретичному рівні більш повно зрозуміти сутність цих явищ, що дозволить у подальшому більш ефективно на практиці впроваджувати заходи щодо її обмеження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з Державною програмою боротьби зі злочинністю, затвердженою Постановою Верховної Ради України №3325-XII від 25 червня 1993 року, Комплексною цільовою програмою боротьби із злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженою Указом Президента України №0837 від 17 вересня 1996 року, Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України №1376 від 25 грудня 2000 року. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника як складова теми “Актуальні проблеми кримінального права і кримінології”, затвердженої рішенням вченої ради Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (протокол №5 від 17 січня 2002 року), яка як цільова комплексна програма включена Академією правових наук України до планів науково-дослідних робіт наукових установ та вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення механізмів впливу соціальних факторів на злочинність в умовах переходу до іншого соціально-економічного ладу та здобуття державності Україною, розробка пропозицій щодо форм та методів профілактики.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

- виділити і розкрити механізм дії комплексу факторів, які найбільш активно визначали показники злочинності в Україні протягом 1991-2005 рр.;

- встановити ступінь кореляції найважливіших соціальних чинників (політичних, економічних, ідеологічних, культурних, організаційно-управлінських та інших) зі станом та динамікою злочинності в нашій державі;

- здійснити змістовно-часову періодизацію криміногенної ситуації в Україні в контексті соціального розвитку держави;

- визначити роль соціальних факторів у процесі детермінації злочинної поведінки та їх взаємозв’язок із біологічними факторами;

- поглибити поняття, зміст та завдання кримінологічної (профілактичної) політики Української держави як складового елементу загальної політики у сфері боротьби зі злочинністю;

- провести класифікацію заходів спеціально-профілактичного впливу на злочинність з огляду на здійснюване дослідження;

- обгрунтувати необхідність удосконалення чинного законодавства в плані прийняття нормативно-правових актів, які регламентували б профілактичний вплив на злочинність.

Об’єктом дослідження є явища соціальної дійсності, які визначали стан, структуру та динаміку злочинності в Україні в період 1991-2005 років.

Предметом дисертаційного дослідження є вплив соціальних факторів (політичного, економічного, ідеологічного, організаційно-управлінського та ін.) на показники злочинності в період становлення України як незалежної держави, а також питання профілактичного впливу на злочинність з метою зменшення її рівня.

Методи дослідження. Методи дослідження складають певну систему з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження та його об’єкта й предмета. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає в цій системі основним і дає можливість досліджувати проблеми з позиції розвитку, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Так, даний метод наукового пізнання обумовив вивчення факторів злочинності та умов, що її визначають, не як відокремленого явища, а як важливої складової взаємопроникаючого процесу впливу соціальних факторів на злочинність і навпаки, взаємного розвитку цих явищ.

У дисертаційній роботі застосовуються й окремі наукові методи пізнання. Так, порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі позицій науковців по відношенню до окремих правових понять, зокрема причин злочинності та умов, що їм сприяють, співвідношення соціального й біологічного як детермінантів злочинної поведінки, поняття діяльності з профілактики злочинів, її завдань та функцій; при порівнянні змісту таких термінів, як “причини злочинності” та “умови злочинності”, “загальна профілактика” та “індивідуальна профілактика” тощо. За допомогою методу системно-структурного аналізу злочинність розглянуто в тісному взаємозв’язку із економікою, політикою, з численними негативними соціальними відхиленнями (алкоголізмом, наркоманією, проституцією тощо). Метод дослідження документів використовувався при опрацюванні даних, що містяться у статистичних збірниках, матеріалах контролюючих органів, друкованих виданнях засобів масової інформації (наприклад, при з’ясуванні розміру прибутку населення протягом досліджуваного періоду, тенденцій злочинності у сфері економіки тощо).

Було проведено конкретно-соціологічне дослідження методами анкетування та опитування 300 працівників судових та правоохоронних органів Івано-Франківської, Львівської та Рівненської областей (суддів, слідчо-прокурорських працівників прокуратури та слідчих управлінь внутрішніх справ), при цьому використовувався статистичний метод обробки отриманих даних.

В якості емпіричної бази дослідження виступили дані державної статистики – матеріали Верховного Суду, МВС України, Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України (під час його функціонування), узагальнення Державного комітету статистики України, дані, отримані автором в результаті проведеного анкетування працівників судових і правоохоронних органів. Теоретичну основу дисертації, поряд із роботами з кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права, склали законодавчі акти, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України і ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні соціальних факторів та їх впливу на стан і динаміку злочинності. Аналіз впливу соціальних чинників на стан і динаміку злочинності в Україні до сьогодні практично не здійснювався, практично відсутні монографічні та дисертаційні роботи, у яких розглядалися б проблеми взаємозв’язку злочинності в Україні із фоновими економічними, політичними, ідеологічними, культурними та іншими явищами буття суспільства.

До найбільш значних результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи, належать такі положення:

вперше:

- досліджено взаємозв’язок комплексу найважливіших соціальних факторів із показниками злочинності протягом періоду становлення України як незалежної держави;

- проведено змістовно-часову періодизацію криміногенної ситуації в Україні в контексті соціального розвитку держави, при цьому виділені етапи: злочинної експлозії (1991-1995 рр.) – різкого зростання рівня злочинності; стабілізації (1996-1999 рр.) – позитивних змін у структурі й динаміці злочинності; маятникового коливання рівня злочинності (1999-2005 рр.);

- проаналізовано механізми впливу на злочинність політичних, економічних, культурних й інших процесів загальнонаціонального масштабу, притаманних для Української держави перехідного періоду;

отримали подальший розвиток:

- вчення про причини й умови злочинності під кутом зору їх дії в умовах перехідного періоду; класифікацію соціальних факторів, що впливають на злочинність: за їх змістом, природою, мірою впливу та іншими критеріями;

- розуміння впливу соціальних факторів на детермінацію злочинної поведінки та їх взаємозв’язок із біологічними факторами;

- концептуальні засади кримінологічної (профілактичної) політики Української держави як складової загальної політики у сфері боротьби зі злочинністю – дано її поняття, визначені завдання, принципи та ін.;

- вчення про загальносоціальну профілактику злочинності: її мету, призначення, принципи запобігання злочинності (загальноправові, управлінські та спеціально-профілактичні), об’єкт впливу та суб’єкти здійснення; спеціальну та індивідуальну профілактику злочинності спеціалізованими суб’єктами – судовими і правоохоронними органами;

- класифікація спеціально-профілактичних заходів протидії злочинності з огляду на предмет дисертаційного дослідження, а саме: за їх змістовним наповненням, ступенем пріоритетності, періодами актуалізації.

удосконалено:

- положення законопроектів України: “Про профілактику правопорушень” – в частині правових норм, що регулюють принципи профілактики правопорушень, коло суб’єктів та їх повноваження, перелік заходів профілактичного впливу і ін.; “Про міграцію” – в частині правового регулювання засад створення й функціонування системи служб працевлаштування мігрантів, їх компетенції і ін.;

- зміст норм чинного законодавства України (Кодексу законів про працю України – в частині закріплення матеріальної відповідальності господарюючих суб’єктів за недотримання вимог з бронювання робочих місць; Законів України “Про захист суспільної моралі” – в частині закріплення відповідальності за виробництво і розповсюдження продукції, що принижує націю чи особистість за національною ознакою, пропагує наркоманію, токсикоманію чи алкоголізм; “Про свободу совісті та релігійні організації” – стосовно посилення вимог, що висуваються до реєстрації релігійних організацій, розширення переліку випадків припинення їх діяльності в судовому порядку; “Про основи містобудування” – збільшення структурних компонентів експертизи проектів об’єктів містобудування).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих у роботі науково обґрунтованих положень, висновків, пропозицій і рекомендацій полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- в науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для продовження наукового дослідження проблем впливу соціальних факторів на злочинність і їх профілактики;

- в правотворчості – в результаті проведеної роботи сформульовані пропозиції, які можуть бути використані при підготовці законодавчих і підзаконних актів, подальшого вдосконалення законодавства України щодо профілактики злочинності (Лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України №06-19/14-1386 від 29 вересня 2005 р.);

- у правозастосовній діяльності – результати дослідження можуть бути використані у діяльності правоохоронних органів при проведенні досудового слідства, профілактиці злочинів (Акт про впровадження результатів дисертації в роботу УВС Івано-Франківської області №1/220 від 26 травня 2006 р.);

- у навчальному процесі – матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі правничого факультету Національного університету “Острозька академія”, Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Прикарпатського юридичного інституту МВС України (сьогодні – Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету МВС України), юридичного факультету Інституту права, економіки та будівництва Української академії наук при викладанні дисциплін “Кримінальне право України”, “Кримінологія”, “Кримінально-виконавче право України”.

Апробація результатів дисертації. Висновки, положення та рекомендації дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, в подальшому використані й апробовані дисертантом у ході підготовки наукових статей.

Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені у доповідях та інших виступах на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях і семінарах, які проходили у м. Бєлгороді Російської Федерації (2002 р.), м. Великому Новгороді Російської Федерації (2006 р.), м. Острог (2005, 2006 рр.), м. Івано-Франківську (грудень, жовтень 2002 р., квітень 2003 р., квітень, травень 2006р.)

Публікації. Основні результати дослідження викладені автором у 15 наукових статтях, 7 з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації визначена предметом та зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Вона складається із переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки, у т. ч. список 249 найменувань використаних літературних джерел (20 с.), та 9 додатків (18 с).