ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ З ДЖЕРЕЛАМИ ОСОБИСТІСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ПРОЦЕСІ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ Автореферат

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку України спостерігається певна нестабільність соціально-економічної ситуації Це, безумовно, знаходить відображення у динаміці злочинної діяльності Таке становище у країні поставило перед наукою, законодавчим органом - Верховною Радою України та органами, які застосовують правові норми, завдання щодо розробки та реалізації нових підходів до боротьби зі злочинністю, впровадження у практику розкриття та розслідування злочинів прогресивних методів. Найбільш ефективним засобом досягнення вказаної мети є судово-правова реформа, покликана гармонізувати діючі правовідносини відповідно до вимог міжнародних стандартів. Вона визначила необхідність перегляду низки положень національного кримінально-процесуального законодавства, вдосконалення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

До юридичних механізмів такого забезпечення в кримінальному судочинстві належить інститут доказування, в якому особлива роль відводиться людині як носію та потенційному джерелу інформації про обставини вчиненого злочину, оскільки вона як особистість має визначені законодавством права та свободи. Залучаючи її до процесу розкриття та розслідування злочинів, необхідно вживати заходів для запобігання їх порушенню Це вимагає розробки та реалізації тактичних прийомів, що забезпечують отримання об'єктивної та достовірної інформації про обставини вчинення злочину.

Робота, спрямована на отримання інформації від особи, вимагає значних затрат часу та зусиль, проте неналежна правова регламентація окремих аспектів діяльності органів та посадових осіб, уповноважених на розкриття та розслідування злочинів, недостатність необхідних наукових рекомендацій щодо провадження окремих процесуальних та непроцесуальних дій, відсутність практичного досвіду певної частини слідчих, працівників оперативних підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також завантаженість органів досудового слідства, дізнання та суду перешкоджає ефективній роботі у вказаному напрямі. Водночас необхідно пам'ятати, що особа - універсальне джерело відомостей про обставини злочину. її свідомість, пам'ять, інтелект дозволяють відображати різні аспекти сприйнятого нею. Відомості, отримані від особи, дають можливість слідчому не тільки пізнати невідомі до цього обставини справи, але й поєднати їх між собою. За допомогою речових джерел інформації це вдається значно рідше. Тому робота з особою та відомостями, отриманими від неї, має винятково важливе значення під час провадження у кримінальній справі.

Окремі аспекти діяльності щодо роботи з джерелами інформації висвітлювали такі вітчизняні науковці, як Ю.П. Аленін, В.Д. Басай, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, П.Д. Біленчук, В.В. Гевко, Ю.М. Грошевой, В.Г. Гончаренко, О.М. Гумін, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.А. Кириченко, Н.І. Клименко, І.І. Когутич, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лукянчиков, М.М. Михеєнко, В.Т. Hop, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило; а також зарубіжні: В.Д. Арсеньєв, Д.І. Бедняков, Р.С. Бєлкін, В.Л. Васільєв, Л.М. Карнєєва, Л.Д. Кокорев, П.П. Сердюков, С.А. Шейфер та ін. Однак таке дослідження не мало комплексного характеру, оскільки стосувалось лише, в основному, визначення поняття цих джерел або способів використання отриманої від них інформації. Проте у криміналістичній науці та практиці розкриття і розслідування злочинів важливе значення має вирішення проблем, які виникають на таких етапах роботи з джерелами особистісної інформації, як їх встановлення, отримання від них інформації, її дослідження та оцінка.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» від 28 квітня 1992 p., Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 p.p., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, Указу Президента України № 143/2002 від 18.02.02 р. «Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охороні прав і свобод громадян» та Державної програми розвитку вищої освіти на 2005 - 2007 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1183. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника як складова теми «Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності». Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Прикарпатського університету імені Василя Стефаника 15 лютого 2002 року (протокол № 5) та уточнена 31 травня 2005 року (протокол № 9).

Мета та задачі дослідження. Основна мета дисертації полягає у визначенні концептуальних теоретичних та практичних положень щодо роботи з джерелами особистісної інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів, всебічному опрацюванні її основних аспектів, комплексному підході до вдосконалення існуючих і розробці нових криміналістичних прийомів та засобів підвищення ефективності криміналістичної діяльності.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних основних завдань: 1) на основі норм чинного законодавства та праць науковців — процесуалістів і криміналістів уточнити поняття джерела особистісної інформації; 2) дослідити положення криміналістики щодо процесу виникнення ідеальних слідів

як результату відображення події злочину у свідомості особи; 3) з'ясувати відмінності у критеріях класифікації джерел особистісної інформації, що використовуються теорією доказування, криміналістичною кібернетикою та теорією відображення; 4) встановити особливості окремих різновидів джерел особистісної інформації як за їх процесуальним статусом, так і специфікою сприйняття обставин вчинення злочину; 5) на основі узагальнення практики діяльності органів дізнання, слідства та суду визначити основні етапи роботи з джерелами особистісної інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів; 6) з'ясувати основні способи та проблеми отримання від осіб інформації про подію злочину шляхом змістовного та статистичного аналізу результатів опитування практичних працівників; 7) визначити можливості окремих вербальних та невербальних способів отримання фактичних даних; 8) обґрунтувати доцільність регламентації у кримінально-процесуальному законодавстві окремих непроцесуальних способів отримання інформації; 9) запропонувати найбільш значущі способи використання спеціальних знань для встановлення здатності особи повідомляти повну та достовірну інформацію про обставини злочину; 10) внести пропозиції щодо способів підвищення ефективності оцінки особистісної інформації та джерел, з яких вона отримується

Об'єктом дослідження є інформаційно-пізнавальна діяльність слідчого, органів дізнання, суддів, прокурора, адвоката та інших суб'єктів кримінального судочинства щодо роботи з особистісною інформацією та її джерелами у процесі розкриття та розслідування злочинів.

Предмет дослідження - джерела особистісної інформації про подію злочину, поняття та види; особливості їх встановлення, методи та засоби отримання, дослідження та оцінки відомостей, одержаних від осіб, у досудовому розслідуванні.

Методологічну основу дисертації склала сукупність сучасних методів і прийомів пізнання об'єктивної дійсності, що поєднує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються в дисертації, представлені у вигляді єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко — семантичний метод (у підрозділі 1.1. «Поняття джерел особистісної інформації» та підрозділі 3.5. «Експертне дослідження джерел особистісної інформації» для визначення та поглиблення понятійного апарату «фактичні дані», «джерела особистісної інформації», «предмет судово-психологічної експертизи»); метод порівняння (у підрозділі 1.2. «Класифікація джерел особистісної інформації» для зіставлення положень науки кримінального процесу та криміналістики щодо критеріїв поділу джерел особистісної інформації на групи); структурний (у підрозділі 2.1. «Загальна характеристика діяльності щодо роботи з джерелами інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів» для дослідження системи основних етапів роботи з

джерелами особистісної інформації); статистичний (у підрозділі 2.2. «Встановлення джерел особистісної інформації» для з'ясування значення непроцесуальної діяльності працівників оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у встановленні джерел криміналістичне значущої інформації); метод моделювання та прогнозування (у підрозділі 3.5. «Експертне дослідження джерел особистісної інформації» для формулювання пропозицій із внесення змін до п. 3 ст. 69 чинного КПК України, п. 2 ч. 2 ст. 68 Проекту КПК України від 18.11.2005 р. № 3456-д про те, що судово-психологічна та комплексна судова психолого-психіатрична експертизи повинні в обов'язковому порядку призначатись для вирішення питання щодо психічної повноцінності не тільки підозрюваного та обвинуваченого, а й щодо інших осіб за наявності сумнівів з приводу здатності їх адекватно сприймати значущі для справи обставини та давати про них правильні показання) та інші. Завдяки порівняльно-правовому методу у підрозділі 2.4. «Оцінка особистісної інформації та її джерел» визначено рівень урегульованості у кримінально-процесуальному законодавстві України та Росії порядку допиту свідка у присутності адвоката, який з'явився для надання правової допомоги. З метою вивчення матеріалів кримінальних справ застосовувався соціологічний метод аналізу документів (проаналізовано 124 кримінальні справи та окремі процесуальні документи). У процесі дослідження використовувався також метод анкетування (за допомогою цього методу було опитано 56 слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ України; 62 працівників оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; 52 суддів місцевих та апеляційних судів). Для опрацювання отриманих результатів анкетування зазначених категорій практичних працівників застосовувались статистичні методи обробки даних.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та запропоноване нове комплексне вирішення наукових завдань, яке полягає у необхідності розгляду поняття доказів та доказування з точки зору якісно нового підходу до пізнання події злочину, процесу виникнення його слідів та роботи з окремими різновидами об'єктів, на яких вони залишені, у процесі розкриття та розслідування злочину. У роботі обґрунтовується низка нових положень та висновків, що обумовлюють необхідність розширення змісту таких розділів криміналістичної науки, як теоретичні основи криміналістики та криміналістична тактика. Елементи новизни полягають у наступному:

- уперше:

1) на основі положень теорії інформації, криміналістики та кримінально-процесуального права запропоновано якісно новий підхід до визначення поняття джерела особистісної інформації та відмежування їх від інших різновидів джерел фактичних даних. Як результат дисертант доходить висновку про те, що джерела особистісної інформації — це особи, які, на думку слідчого, органу дізнання чи суду,

1) володіють інформацією, що може мати значення для розкриття та розслідування злочину, судового розгляду кримінальної справи, а також для з'ясування обставин, пов'язаних з його вчиненням, та вжиття засобів до попередження злочину;

2) здійснено класифікацію джерел особистісної інформації із врахуванням як процесуального статусу окремих із них, як суб'єктів кримінального процесу, а також об'єктивних та суб'єктивних факторів виникнення інформації у свідомості особи та подальшої роботи з нею у процесі розкриття та розслідування злочинів. Це дало змогу побудувати криміналістичну класифікацію джерел особистісної інформації, до якої належать очевидець, правопорушник, постраждалий, заявник, свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач, цивільний відповідач, понятий, фахівець, експерт;

3) розкрито зміст початкового етапу роботи з джерелами особистісної інформації - встановлення особи як носія відомостей про обставини злочину. На цьому етапі вживаються наступні заходи: а) з'ясовується, чи володіє особа значущою для розкриття та розслідування інформацією; б) здійснюється її пошук суб'єктами, уповноваженими на розкриття та розслідування злочину; в) встановлюється, чи не винесено щодо особи рішення про визнання її нездатною адекватно сприймати обставини події злочину та повідомляти про неї достовірну інформацію; г) з'ясовується, чи не є фактичні дані, які цікавлять органи дізнання, досудового слідства, прокурора, суддю, предметом професійної таємниці, яка не підлягає розголошенню;

4) запропоновано основні тактичні прийоми здійснення відібрання пояснень у осіб та зняття інформації з каналів зв'язку як процесуальних дій. Зокрема висвітлено проблемні аспекти застосування вказаних способів отримання криміналістичне значущої інформації від певного кола осіб, обґрунтовано необхідність детальної правової їх регламентації, удосконалення прийомів щодо організаційно-тактичного забезпечення та способів використання їх результатів;

5) на основі комплексного дослідження положень науки кримінального процесу та криміналістики, а також позиції практичних працівників, обґрунтовано доцільність регламентації візуального спостереження як слідчої дії;

- отримали нового розвитку та удосконалення:

учення про комплексне дослідження інформаційно-пізнавальної діяльності щодо роботи з джерелами особистісної інформації на основі теорії доказів, оперативно-розшукової діяльності та криміналістичної кібернетики. Сформульована авторська позиція щодо інформаційно-пізнавальних аспектів таких видів діяльності, як: слідчо-дізнавальна; оперативно-розшукова; судово-експертна; обліково-реєстраційна; наглядово-прокурорська; діяльність адвоката, захисника чи представника будь-якого із суб'єктів кримінально-процесуальних відносин чи безпосередньо діяльність самих учасників;

1) теоретичні положення щодо основних етапів роботи з джерелами особистісної інформації на основі науково - обґрунтованої позиції, підтвердженої більшістю практичних працівників органів дізнання, слідчих та суддів. Ґрунтоване висвітлення у роботі знайшли основні проблемні аспекти встановлення джерел особистісної інформації; отримання від джерел інформації криміналістично значущих відомостей; експертного та позаекспертного їх дослідження та оцінки;

2) дослідження проблемних аспектів призначення та проведення судово-психологічної, судово-психіатричної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз щодо встановлення здатності особи бути джерелом особистісної інформації. Розвинуті положення щодо необхідності призначення та проведення комплексних судових психолого-психіатричних експертиз на предмет психічної повноцінності не тільки підозрюваного та обвинуваченого, а й осіб за наявності сумнівів з приводу здатності їх адекватно сприймати значущі для справи обставини та давати про них правильні показання. Запропоноване власне вирішення проблем, пов'язаних з оцінкою суб'єктами криміналістичної діяльності висновку експерта, який проводив судово-психіатричну експертизу;

3) методи та прийоми оцінки інформації, отриманої від особи у процесі розкриття та розслідування злочинів, як з точки зору процесуального її статусу та правомірності її отримання, так і врахування способу сприйняття нею події злочину, психічних та психологічних особливостей особи.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладений дисертантом матеріал, наведені висновки, положення та пропозиції можуть бути використані у правотворчій діяльності для підготовки нового і вдосконалення чинного кримінально-процесуального та іншого законодавства України; в подальших наукових розробках проблем роботи з джерелами криміналістично значущої інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів; у практичній діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, суддів для отримання, дослідження, оцінки отриманої інформації та її джерел.

Результати дисертації були враховані робочою групою комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності під час опрацювання проекту Кримінально-процесуального кодексу України (акт впровадження № 06-19/15-70 від 20 січня 2006 року).

У навчальному процесі матеріал дисертації використовується викладачами кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт впровадження від 23 січня 2006 року); викладачами кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (акт впровадження від 15 грудня 2005 року). Результати дисертації використовувались для підготовки повного комплекту навчально-методичного

забезпечення для слухачів — заочників Київського інституту внутрішніх справ, затвердженого протоколом № 3 від 23.11.2001 р.

Особистий внесок здобувача. У дисертації використано матеріали раніше опублікованих автором праць, а також ідеї та розробки, що належать співавторам повного комплекту навчально-методичного забезпечення з курсу «криміналістика» B.Д. Басаю, О.А. Кириченку та С.В. Томину, у якій дисертантом викладено навчально-методичний матеріал щодо окремих етапів роботи з джерелами криміналістично значущої інформації, а також тези наукової доповіді «Проблемы совершенствования предмета и системы юридических наук» - О.А. Кириченку та C.В. Томину, у якій дисертантом визначено поняття криміналістичної інформації та її джерел.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки, положення та рекомендації автора обговорювались на розширеному засіданні кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

Окремі положення дисертації оприлюднені під час обговорення проблем криміналістики та нового кримінально-процесуального законодавства на таких заходах: Міжнародна науково-практична конференція «Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации» (Бєлгород, 25 - 26 квітня 2002 р.); Науково-практична конференція «Новий Цивільний та Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України» (Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 p.); Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих учених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (Івано-Франківськ, 18 квітня 2003 p.); Регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 5-6 лютого 2004 p.); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена проблемам вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ (Львів, 30 вересня 2004 p.); Міжнародна наукова конференція молодих учених «Треті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 5-6 листопада 2004 р,); Міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Содружество наук» (Барановичі (Білорусь), 2005 p.); Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та аспірантів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 25 березня 2005р.); Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих учених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 p.); Міжвузівська науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 27-28 травня 2005 p.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Реформування кримінального та кримінально-процесуального

законодавства України: сучасний стан та перспективи» (Івано-Франківськ, 30 вересня - 1 жовтня 2005 року); Міжнародна наукова конференція молодих учених «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 21 - 22 жовтня 2005 p.).

Публікації. Основні результати дисертації викладені автором у 17 наукових працях, з яких 5 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 11 тез наукових доповідей та 1 навчально-методичному посібнику з криміналістики.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять одинадцять підрозділів; висновків, списку використаних джерел та 6 додатків. Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки, з яких 181 сторінка -текст дисертації, список використаних джерел (278) - 23 сторінки.