VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми. Кардинальні перетворення, що здійснюються в Україні на шляху становлення соціальної, правової держави, стосуються також реформування української правової системи в цілому і кожної галузі права зокрема. Це стосується і адміністративного права, система норм якого регулює відносини адміністративної відповідальності, що в сукупності складають адміністративно-правовий інститут, сучасний стан якого не в повній мірі відповідає потребам побудови демократичної, соціальної, правової держави. Складовою частиною реформи щодо цього інституту є переосмислення і наукове обґрунтування визначення таких видів стягнення як адміністративний арешт, виправні роботи, а також громадські роботи, запровадження та порядок застосування яких пропонується у проекті Кодексу України про адміністративні проступки.

Провадженню щодо виконання постанов про застосування адміністративних стягнень присвячено ряд наукових досліджень українських учених, передусім це кандидатські дисертації Р.В.Миронюка та Г.В.Джагупова. Дехто з вітчизняних авторів навчальних посібників та монографій (І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, В.К.Колпаков, А.Т.Комзюк, М.Ф.Стахурський, Н.І.Золотарьова) також частково торкалися цієї проблеми. Проте цілісного монографічного дослідження встановлення та застосування адміністративного арешту, виправних робіт та громадських робіт дотепер ще не було.

Для розв’язання названої проблеми дисертантом опрацьовані здобутки вчених, які досліджували питання адміністративної відповідальності, − В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, Г.М.Атаманчука, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, І.П.Голосніченка, С.Т.Гончарука, Є.В.Додіна, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, А.П.Клюшніченка, Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, О.В.Копана, А.П.Коренєва, Ю.І.Крегула, Є.Б.Кубка, О.В.Кузьменко, Є.В.Курінного, В.М.Марчука, Н.Р.Нижник, В.Ф.Опришка, О.І.Остапенка, І.М.Пахомова, В.П.Пєткова, В.І.Ремньова, А.О.Селіванова, В.М.Селіванова, В.Ф.Сіренка, В.Д.Сорокіна, Ю.А.Тихомирова, М.М.Тищенка, О.І. Харитонової, В.В.Цвєткова, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка та інших учених.

Актуальність теми дисертації важлива ще й з огляду на необхідність оновлення законодавства про адміністративну відповідальність, розроблення і прийняття Кодексу України про адміністративні проступки на засадах нової концепції щодо визнання кримінального або підсудного проступку, що, в свою чергу, тягне за собою перегляд інших положень інституту адміністративної відповідальності як матеріальної частини її норм, так і норм, що регламентують провадження в справах про адміністративні проступки.

Законодавче визначення застосування адміністративного арешту, виправних робіт та громадських робіт потребує наукового обґрунтування також і в зв’язку з необхідністю дотримання демократичних принципів при використанні уповноваженими органами адміністративного примусу, передусім принципу верховенства права, дотримання прав і свобод людини та громадянина при здійсненні ними владних повноважень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема належить до пріоритетних у галузі адміністративного права України і спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98; Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю 2005 – 2010 рр., розділів 1, 2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 роки, затвердженої наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. Її проблематика безпосередньо стосується і теми ІДП НАН України „Проблеми адміністративно-правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні” (0102U001601).

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації, опрацювання теоретичних положень визначити сутність адміністративного арешту, виправних робіт та громадських робіт, порядку їх встановлення та застосування за вчинення адміністративного підсудного проступку, виробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства, спрямованого на правове регулювання адміністративної відповідальності у відміченій вище частині.

Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань:

- на основі результатів дослідження визначити поняття адміністративного арешту, виправних та громадських робіт;

- виявити критерії відмежування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту від інших заходів адміністративного примусу та подібних заходів, передбачених правом;

- обґрунтувати підстави встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт;

- охарактеризувати нові наукові підходи до кваліфікації адміністративних правопорушень, за які передбачається застосування адміністративного арешту та виправних робіт;

- обґрунтувати необхідність попереднього адміністративного розслідування в справах щодо адміністративних підсудних проступків, за вчинення яких встановлено адміністративний арешт або виправні роботи;

- визначити особливості вирішення в суді справ про адміністративні підсудні проступки, за які передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт;

- сформулювати пропозиції, спрямовані на вдосконалення провадження щодо виконання постанов про застосування адміністративного арешту та виправних робіт, а також визначення основ виконання громадських робіт.

Об’єктом дослідження є відносини адміністративної відповідальності в частині застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт.

Методами дослідження є теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи і концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі адміністративного права і процесу. На всіх етапах дослідження широко використовувалися такі методи наукового пізнання як спостереження, порівняння, аналіз, аналогія, індукція, дедукція та інші ( п.п. 2.2, 3.1, 3.2, 33).

При з’ясуванні сутності адміністративного арешту та виправних робіт перевага надавалася загальнонауковим методам, передусім історико-правовому, системно-структурному та методу наукового узагальнення (п.п. 1.1.).

З метою виявлення критеріїв відмежування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту від інших заходів адміністративного примусу та подібних заходів, передбачених правом, застосовувалися порівняльний і логіко-юридичний методи (п.п.1.2). Логіко-юридичний метод також застосовувався при викладенні теорії кваліфікації адміністративних підсудних проступків, за які встановлено адмінарешт та виправні роботи (2.2). На основі порівняльно-правового та системно-структурного методів обґрунтовані підстави встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт (п.п.2.1).

Обґрунтованість сформульованих у дисертації теоретичних положень, висновків і пропозицій для практики визначається емпіричною базою дослідження. Зокрема, автором вивчені статистичні матеріали практики спеціальних приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту за 2001-2005 рр. На підставі спеціально розроблених анкет було опитано 860 респондентів, з них 417 громадян, 314 осіб, підданих адміністративному арешту, та 129 працівників спецприймальників. Використано власний досвід роботи дисертанта в органах внутрішніх справ.

Теоретичним підґрунтям вказаного дослідження були праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених-юристів, особливо з теорії держави та права, адміністративного права і процесу та конституційного права. У ході дослідження проаналізовані проекти Кодексу України про адміністративні проступки та Кодексу України про адміністративну відповідальність, норми чинного Кодекса України про адміністративні правопорушення – надалі КУпАП, Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 і „Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів”; Інструкції Міністерства охорони здоров’я України, затвердженої наказом цього центрального органу виконавчої влади від 7 квітня 2004 р. № 183; Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого наказом МВС України 18 вересня 1992 р. № 552, інші документи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням адміністративно-правових засад встановлення та застосування адміністративного арешту, виправних робіт та громадських робіт в умовах демократизації українського суспільства та оновлення законодавства. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень та висновків.

Вперше:

- з метою законодавчого закріплення запропоновано нове формулювання визначення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, яке повинно полягати у триманні особи, що вчинила адміністративний підсудний проступок, в умовах ізоляції з обов’язковим залученням до праці і встановлюється на строк до тридцяти діб та застосовуватись судом лише у виняткових випадках, сформульовано особливості та переосмислено обмеження щодо його застосування;

- запропоновано ввести в законодавство новий вид стягнення – громадські роботи, яки повинні полягати у виконанні за постановою суду фізичною особою, що вчинила адміністративний підсудний проступок, у вільний від роботи чи навчання час в межах від 20 до 60 годин безоплатних суспільно корисних робіт, але не більш як чотирьох годин на добу, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, обґрунтовано та сформульовано поняття цього виду стягнення;

- виявлено критерії відмежування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту від інших заходів адміністративного примусу та подібних заходів, передбачених правом;

- визначено особливості кваліфікації адміністративних підсудних проступків, за які законодавець передбачає адміністративний арешт та виправні роботи;

- запропоновано процедури провадження в справах про адміністративні підсудні проступки з урахуванням певних особливостей щодо їх вирішення та передбачення окремої глави в Кодексі України про адміністративні проступки під назвою „Особливості вирішення справ про адміністративні підсудні проступки в суді”;

- обґрунтовано порядок виконавчого провадження у разі переходу до законодавчої класифікації правопорушень на адміністративні підсудні проступки та кримінальні (підсудні) проступки.

Дістали подальшого розвитку:

- аргументація щодо визначення поняття адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт і громадських робіт та порядок їх застосування у нових умовах господарювання;

- наукові погляди щодо розвитку теорії підсудного (кримінального) проступку, критерії класифікації правопорушень на підсудні (кримінальні) та адміністративні проступки;

- обґрунтування положення про наявність та необхідність законодавчого визначення окремої стадії провадження в справах про адміністративні підсудні проступки – попереднього адміністративного розслідування;

- висновок про те, що при законодавчому закріпленні кримінального проступку стадія адміністративного провадження – виконання постанов про адміністративне стягнення змінюється і виступає в якості виконавчого провадження, тільки вже не в справах про адміністративні правопорушення, а в справах про кримінальний (підсудний) проступок;

- обґрунтування необхідності поглиблення законодавчого регулювання виконання постанов про застосування таких адміністративних стягнень як виправні роботи, громадські роботи та адміністративний арешт, особливо про використання адмінарештованих на фізичних роботах, розпорядження заробленими ними коштами, строки відстрочки виконання постанови про виправні роботи та порядок виконання громадських робіт;

- пропозиції щодо доцільності законодавчого визначення порядку заміни адміністративного арешту виправними роботами та громадськими роботами, а виправних робіт – цим новим запроваджуваним видом стягнення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони використані при підготовці лекцій зі спецкурсу „Адміністративна відповідальність”, який читається в Київському національному університеті внутрішніх справ, при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України”, „Адміністративний процес”(акт № 46/3025 від 10 жовтня 2006 року).

Основні положення дослідження впроваджені автором у практику діяльності Департаменту громадської безпеки МВС України у вигляді рекомендацій, що стосуються порядку застосування та відбуття правопорушниками адміністративних стягнень у вигляді адміністративного арешту та виправних робіт (акт впровадження № 10/1–5443 від 10 жовтня 2006 року), використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя при подальшому удосконаленні адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства (акт впровадження № 06–26/12–283 від 13 жовтня 2006 року), в Науково-дослідному центрі політико-правових реформ, для реалізації при розробці проекту Кодексу України про адміністративні проступки (акт впровадження б/н від 12 вересня 2006 року).

Апробація результатів дослідження. Робота над дисертацією була розпочата на кафедрі адміністративного права Національної академії внутрішніх справ та завершена на кафедрі адміністративного права і процесу в Київському національному університеті внутрішніх справ. Результати розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані теоретичні положення та висновки дисертації оприлюднені автором на ІV Національній науково-теоретичній конференції „Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування” (20-22 травня 2005 р., Сімферополь, Ялта), конференції в Національній академії внутрішніх справ „Україна-2005: поступальна хода до верховенства права” (травень 2005р.); засіданні „круглого” столу в НАВСУ „Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації” (17 червня 2005 р.), конференції в Київському національному університеті внутрішніх справ „Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (22 грудня 2006 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у дев’яти одноосібних публікаціях, чотири з яких – у наукових фахових виданнях, а також у чотирьох тезах науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що мають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (204 найменування, 16 сторінок), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з яких 183 сторінки – основна частина. Додатики містять 14 сторінок.