АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ Автореферат

Актуальність теми. Подальший розвиток демократії, забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням якості і ефективності діяльності органів прокуратури України під час якої виникають, змінюються та припиняються різні види правовідносин, провідне місце серед яких належить адміністративно-правовим. Проблема правовідносин була і залишається однією з найбільш складних як в загальній теорії права, так і у галузевих науках. Цим питанням присвячено низку монографій, дисертацій, навчальних посібників, наукових статей тощо. Важливе значення для юридичної науки мали дослідження вчених, які займалися дослідженням проблем правових відносин за радянських часів, як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівнях. Так, у радянську добу, проблематиці правовідносин присвятили наукові праці такі вчені, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Ю.І. Гревцов, В.М. Горшеньов, М.О. Гурвич, М.Д. Загряцков, Л.С. Явич, О.С. Йоффе, В.І. Корецький, С.Ф. Кечек’ян, Ц.А. Ямпольска, Є.Б. Пашуканіс, Г.І. Петров, М.С. Строгович, О.М. Якуба, В.О. Тархов, Ю.К. Толстой, Р.О. Халфіна, М.Д. Шаргородський та ін.

У сучасній правничій науці питанням правовідносин в цілому, та адміністративним зокрема, у тому числі і тих, які виникають в діяльності органів прокуратури присвятили наукові праці такі вчені, як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.С. Бобкова, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, I.П. Голосніченко, В.М. Гусаров, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, І.Б. Коліушко, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, М.В. Косюта, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, М.М. Марченко, М.І. Мичко, О.В. Негодченко, П.Є. Недбайло, В.С. Нерсесянц, Н.Р. Нижник, М.П. Орзіх, О.І. Остапенко, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилов, В.В. Сухонос, Ю.О. Тихомиров, О.І. Харитонова, В.В. Цвєтков, В.К. Шкарупа, М.К. Якимчук та ін. У працях цих та інших науковців аналізувались сутність та структура правовідносин, визначались особливості галузевих правовідносин, узагальнювалась практика застосування (реалізації) галузевих правових норм, висловлювались рекомендації щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин в тій чи іншій сфері діяльності держави тощо. Крім того, практично у кожній з галузевих юридичних наук було здійснено спроби визначити специфіку конкретних правовідносин, яка зумовлюється відповідним предметом та методом правового регулювання. Однак проблеми адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу, як слід, необхідні для практики наукові дослідження сутності та особливостей адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України вивчені далеко не повністю, що потребує глибокого та всебічного наукового дослідження широкого кола питань в цій сфері.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.1-10 наказу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2006 р. № 2 гн „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”, основних положень наказу Генеральної прокуратури України від 19 вересня 2005 р. № 1 „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України”, п.п. 1.2, 5.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ) 23 грудня 2005 р. (протокол № 5).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації та численних наукових праць з питань правовідносин в цілому і адміністративних зокрема розв’язати комплекс актуальних теоретичних та практичних проблем адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- з’ясувати місце та призначення органів прокуратури у системі державного управління;

- визначити сутність та особливості адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;

- проаналізувати проблемні питання розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності органів прокуратури;

- з’ясувати сутність та елементи структури адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;

- охарактеризувати органи прокуратури суб’єктів адміністративно-правових відносин;

- розглянути особливості об’єктів адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;

- визначити сутність та елементи змісту адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;

- проаналізувати юридичні факти як елемент адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правової діяльності органів прокуратури України.

Предмет дослідження становлять теоретичні засади, правове регулювання та практика реалізації адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України.

Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу думок вчених щодо розуміння сутності правовідносин (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань розмежування адміністративних та інших правовідносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, з’ясування місця та призначення органів прокуратури в сфері державного управління (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою системно-структурного методу було здійснено аналіз структури адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань правового регулювання адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України (Розділи 1, 2).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та процесу, теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують окремі види адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, а також матеріали експертного опитування 173 працівників прокуратури Дніпропетровської області з досліджуваних питань.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

- визначено та охарактеризовано особливості адміністративно-правових відносин як під час зовнішньої, такі і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури України;

- адміністративно-правові відносин в діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: за місцем здійснення; залежно від виконуваних органами прокуратури функцій; за змістом; залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь у цих правовідносинах; за характером обов’язків;

- визначено особливості суб’єктів адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, а саме: один із суб’єктів цих відносин, зокрема той який наділений владними повноваженнями виражає волю держави; суб’єкти цих відносин можуть бути як владними суб’єктами, так і підпорядкованими; учасники цих відносин можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою у цих відносинах, що полягає у підпорядкованості волі одного суб’єкта іншому; права владних суб’єктів цих правових відносин є водночас їх обов’язками;

- здійснено класифікацію юридичних фактів в діяльності органів прокуратури за такими критеріями: за характером юридичних наслідків; залежно від наявності або відсутності зв’язку факту з волею суб’єкта; залежно від складу;

- обґрунтовано, що внутрішньо-організаційна контрольна діяльність в органах прокуратури, яка регулюється адміністративно-правовими нормами за сутністю та змістом нічим не відрізняється від такої ж самої діяльності будь-яких інших органів державного управління;

удосконалено:

- поняття адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, які визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, що складаються як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, один з учасників яких – прокуратура (прокурор) є носієм владних повноважень та які перебувають під охороною держави;

- розуміння структури адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури до елементів якої віднесено: суб’єктів адміністративно-правових відносин; об’єктів адміністративно-правових відносин; зміст адміністративно-правових відносин; юридичні факти як підстави для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин;

- розуміння змісту адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури до елементів якого віднесено суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки учасників цих відносин;

дістало подальшого розвитку:

- з’ясування місця органів прокуратури в системі органів державної влади у зв’язку з чим було зроблено висновок, що вони є представником самостійної та незалежної гілки влади – прокурорської;

- з’ясування теоретичних концепцій правовідносин, наслідком чого стало виділення шести етапів у дослідженні цієї категорії;

- розмежування адміністративних та інших правовідносин, зокрема, які: пов’язані із правотворчістю; виникають під час проходження служби; пов’язані із реалізацією повноважень працівниками прокуратури та ін.;

- аналіз об’єктів адміністративно-правових відносин, які виникають в органах прокуратури, які визначено як поведінку учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання від дій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним із учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури).

Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень як до чинних нормативно-правових актів із зазначених питань, зокрема до Законів України „Про прокуратуру”, „Про звернення громадян”, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Наказів ГПУ „Про затвердження Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України”, „Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України”, так і запропоновано розробити та прийняти цілий ряд нових нормативних актів, зокрема: Інструкцію з організаційно-штатної роботи в органах прокуратури України, Положення про порядок добору та відбору кандидатів на роботу в органи прокуратури та навчання в Академії прокуратури України та інших вищих навчальних юридичних закладах, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди, Концепцію професійної підготовки в органах прокуратури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;

– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень як до чинних нормативно-правових актів з досліджуваних питань, які направлено для впровадження в практичну діяльність органів прокуратури Дніпропетровської області про що є відповідний акт впровадження;

– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів прокуратури, яка регулюється адміністративно-правовими нормами;

– у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються під час проведення занять із дисциплін „Правоохоронні органи України”, „Адміністративне право” в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ про що є відповідний акт впровадження.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на Міжнародній науково-практичній конференції „Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (Дніпропетровськ, 2006) та Всеукраїнському круглому столі з актуальних проблем кримінального процесу” (Дніпропетровськ, 2006), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри адміністративного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у семи статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць (у фахових виданнях) та двох тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг роботи становить 200 сторінок. Список використаних джерел складається із 231 найменування і займає 17 сторінок.