КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АМНІСТІЇ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Новітні трансформаційні та інтеграційні процеси, притаманні українському суспільству, ставлять нові завдання перед кримінологічною наукою, вимагають суттєвого розширення кримінологічного світогляду. Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку
XXI ст., схвалена Координаційним бюро з проблем кримінології Академії правових наук України (2002), визначаючи методологічні засади концептуального бачення розвитку кримінологічної науки, орієнтує на сприйняття сучасних прогресивних ідей, на вивчення і врахування надбань та досвіду світової кримінології, різних вітчизняних і зарубіжних шкіл і теорій.

Розвиток науки, а також соціальні зрушення 80–90-х рр. ХХ ст. та тенденції в динаміці якісних та кількісних показників злочинності, рівно як і оцінка та критика заходів з реагування на злочинність, привели до переосмислення певних догм у вітчизняних кримінології та праві, розширення уявлень про предмет кримінології, висунення нових ідей, однією з яких є кримінологічне дослідження законодавства (насамперед, кримінального, що обумовлено особливостями генезису вітчизняної кримінології) та його вплив на соціум.

Сучасні тенденції кримінально-правового впливу на злочинність характеризуються наявністю та застосуванням широкого спектра заходів некарального характеру, особливе місце серед яких, з огляду на виключну правову природу та значну масовість, посідає амністія. Так, дія нормативно-правових актів про амністію 2001, 2003 та 2005 рр. поширювалась майже на
167 тис. осіб, що свідчить про досить вагому частку, яку займають амністування в структурі заходів державно-правового реагування на злочинність. В період з 1992 по 2001 р. за даними Державного департаменту України з питань виконання покарань з місць позбавлення волі на підставі актів амністії було звільнено 146872 особи, зокрема, у 1996 р. за трьома амністіями – 7987 осіб, у 1997 р. – 31188 осіб, у 1998 р. – 38542 особи, у 1999 р. – 16710 осіб, у 2000 р. – 11944 особи, у 2001 р. – 28818 осіб.

Дослідженню загально-теоретичних, кримінально-правових, кримінально-процесуальних та кримінально-виконавчих проблем амністії в науковій літературі приділена значна увага. Ґрунтовні розробки зазначених аспектів проблеми були здійснені В.Є. Квашисом, О.Ф. Смірновим, С.І. Комарицьким, О.С. Зельдовою, І.Л. Марогуловою, А.В. Мохорєвим, І.О. Васільєвою, О.О. Зеленцовим,
О.В. Семеновою, Н.В. Осмоловською, А.Н. Осяк. На сучасному етапі в Україні кримінально-процесуальні аспекти амністії досліджувались О.А. Губською в межах кандидатської дисертації на тему: „Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами” (м. Київ, 2002); кримінально-правові – М.С. Школою в кандидатській дисертації „Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні” (м. Київ, 2003); кримінально-виконавчі – Б.М. Телефанко в кандидатській дисертації „Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування” (м. Львів, 2005).

Значний внесок у висвітлення досліджуваних проблем, а також кримінально-правових та кримінологічних питань функціонування інститутів кримінальної юстиції зробили: Л.В. Багрій-Шахматов, Ю.В. Баулін, В.Д. Бринцев, В.В. Голіна, А.І. Долгова, В.М. Дрьомін, М.Д. Дурманов, С.І. Зельдов,
В.І. Зубкова, В.В. Комаров, О.М. Костенко, Т.О. Ліснієвські-Костарєва,
В.В. Лунєєв, В.А. Льовочкін, Ф.І. Магаревський, В.О. Меркулова,
К.М. Мірзаджанов, О.С. Міхлін, В.О. Паневін, П.С. Ромашкін, С.М. Сабанін,
В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, П.І. Стучка, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, В.І. Шакун.

Але в історії розвитку наук криміналістичного циклу до цього часу не відмічалося спроби комплексного дослідження амністії з позицій кримінології, що, відповідно, не дозволяло виявити та проаналізувати соціальну та кримінологічну обумовленість правового регулювання та застосування амністії, взаємозв’язок та взаємовплив між амністією і злочинністю, розробити кримінологічно-обґрунтовані пропозиції з удосконалення інституту амністії, підвищення ефективності застосування амністії як одного із заходів кримінально-правового впливу на злочинність.

Наведені обставини зумовили вибір теми дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Одеської національної юридичної академії за темою: „Кримінологічні і пенітенціарні проблеми в контексті прав людини” на 2001–2005 рр., які були складовою науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” на 2001–2005 рр. (державний реєстраційний номер 0101U001195). Дисертаційне дослідження ґрунтується також на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376 / 2000.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні кримінологічних основ амністії в Україні та виробленні кримінологічно-обґрунтованих пропозицій з удосконалення чинного законодавства у цій сфері суспільних відносин.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні задачі:

здійснити порівняльний аналіз генезису амністії як інституту права в різних державно-правових утвореннях, з’ясувати його зміст і форму;

виявити соціальну і кримінологічну обумовленість застосування амністії та проаналізувати вплив амністії на суспільне життя, відтворення злочинності;

встановити наступність у правовому розвиткові між правовим регулюванням амністії у вітчизняному і зарубіжному законодавствах та сучасним законодавством України, визначити змістовні та формальні характеристики амністії в Україні, надати визначення поняття „амністія”;

розробити концептуальні засади кримінологічного дослідження основ та законодавчого регулювання амністії в Україні, визначити місце, роль та основні функції амністії в системі кримінальної юстиції України;

виявити та проаналізувати фактори, що зумовлювали застосування амністії в Україні, оцінити їх соціальну та кримінологічну значущість;

визначити підстави амністії як виду звільнення від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування, проаналізувати їх зміст;

виявити та дослідити критерії, згідно з якими визначаються категорії осіб, що підпадають під амністію, відбувається диференціація об’єму амністування;

проаналізувати динаміку основних тенденцій кількісних та якісних показників злочинності у зв’язку із застосуванням амністії в системі заходів кримінально-правового впливу;

оцінити вплив амністії на злочинність, дослідити криміногенні та не криміногенні (позитивні) прояви амністії в Україні;

сформулювати науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення правового регулювання та застосування амністії в Україні.

Об’єктом дослідження є амністія як складне системно-структурне соціально-правове явище.

Предметом дослідження є кримінологічні основи амністії.

Методи дослідження вибрані з урахуванням поставленої мети, визначених задач, об’єкта і предмета дослідження. Їх застосування має комплексний характер, що дозволило найбільш адекватно відобразити діалектику розвитку інституту амністії в реальній дійсності, його функції, місце, роль та значення. За допомогою порівняльного методу було з’ясовано зміст, форми, закономірності та особливості розвитку інституту амністії, фактори, що обумовлювали його застосування, системні зв’язки амністії з іншими явищами соціальної дійсності у площині широкого кола суспільних відносин у різних державно-правових утвореннях протягом їх історичного розвитку, виявлено відмінності та загальні риси правогенезису амністії. Застосування діалектичного методу, у поєднанні з загально-логічними методами аналізу та синтезу, надало можливість виявити сутність, зміст, властивості інституту амністії, взаємообумовленість та зв’язок амністії та злочинності, виявити недоліки у правовому регулюванні і застосуванні амністії та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про амністію. Логіко-семантичний метод допоміг визначенню понятійного апарату, який застосовано у дослідженні. Формально-логічний метод використовувався як універсальний спосіб аргументування. Широке застосування динамічних та статистичних методів уможливило виявлення причинних залежностей між динамікою якісних та кількісних показників злочинності та застосуванням амністії в Україні, закономірностей у розвиткові цих явищ. За допомогою контент-аналізу розширено емпіричну базу дослідження.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці вітчизняних науковців і зарубіжних фахівців з кримінології, соціології, кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права, теорії та історії держави і права – М.І. Бажанова, Ж.Л. Бержеля, В.М. Бурлакова, Г.Б. Віттенберга, В.Д. Гальперіна, Я.І. Гілінського, Л.В. Головка, М.С. Грушевського, П.С. Дагеля, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, С.Г. Келіної, С.І. Комарицького,
М.М. Корпачьова, Г.Л. Крігера, Н. Крісті, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової,
Н.С. Лейкіної, П.І. Люблінського, В.Т. Маляренка, В.О. Навроцького, І.С. Ноя, Ю.М. Оборотова, А.А. Піонтковського, П.М. Рабіновича, В.В. Скибицького,
М.С. Строговича, М.О. Стручкова, М.С. Таганцева, Б.С. Утєвського,
В.Д. Філімонова, Г.Ф. Хохрякова, Д.Ф. Шелі, Д.А. Шестакова та ін.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України, що відображають практику застосування амністії в Україні, чисельність спецконтингенту в установах кримінально-виконавчої системи України, кількісні та якісні характеристики злочинності, заходи державного кримінально-правового впливу на злочинність. До емпіричної бази дослідження також належать дані, отримані при вивченні 1000 особових карток засуджених, що відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк у чоловічій виправній колонії середнього рівня безпеки № 14 (м. Одеса) за вчинення повторних злочинів.

Наукова новизна одержаних результатів. За характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням амністії з позицій кримінології, в якому сформульовано нові наукові положення і висновки, що виносяться на захист, зокрема:

вперше:

з’ясовано соціально-кримінологічну обумовленість правового регулювання та застосування амністії, встановлено системні зв’язки між амністією та іншими соціальними явищами (релігією, політикою, соціальними зрушеннями, злочинністю), виявлено наступність у правовому розвиткові між правовим регулюванням амністії у вітчизняному і зарубіжному законодавствах та сучасним законодавством України, визначено формальні та змістовні характеристики амністії;

доведено, що складовими інституту амністії є припинення кримінального переслідування та звільнення від кримінальної відповідальності (повністю або частково) певних категорій осіб. На основі цього положення запропоновано авторське визначення поняття амністії, згідно з яким амністією є припинення кримінального переслідування або звільнення від кримінальної відповідальності (повністю або частково) певних категорій осіб;

розроблено концептуальні засади дослідження кримінологічних основ амністії, у зв’язку з чим амністія досліджувалася в системі кримінальної юстиції України. Згідно із запропонованим підходом: 1) комплексна оцінка амністії засновується на аналізові показників і провідних тенденцій генезису злочинності та застосовуваних заходів кримінально-правового впливу на злочинність;
2) основним критерієм оцінки ефективності амністії є рівень рецидивної злочинності та структура рецидиву амністованих осіб;

зроблено висновок про те, що важливим аспектом у визначенні кримінологічних основ амністії є проблема підстав амністії. З’ясовано, що підстави амністії є похідними від підстав загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування, але з огляду на виключний характер амністії – більш широкими. Підстави амністії визначаються в законодавстві України про амністію та обумовлюються факторами, які викликають необхідність застосування амністії;

конкретизовано критерії, згідно з якими у нормативно-правових актах про амністію визначаються категорії осіб, що підпадають під амністію, відбувається диференціація об’єму амністування;

встановлено, що застосування амністії в Україні пов’язане зі станом злочинності, рівнем судимості, рівнем засудження до покарання у виді позбавлення волі на певний строк та об’ємом спецконтингенту кримінально-виконавчої системи України. Основними факторами, які обумовлюють застосування амністії в Україні, стали проблеми, пов’язані з перевантаженістю кримінально-виконавчої системи України спецконтингентом, обмеженими можливостями держави у матеріально-фінансовому та кадровому забезпеченні пенітенціарної системи та додержанням прав утримуваних і засуджених у ній;

виявлено та піддано системному аналізові позитивні і негативні (криміно­генні) прояви амністії в Україні. Сформульовано кри­мінологіч­но-обґрунтовані пропозиції із застосування амністії в Україні;

дістало подальшого розвитку:

положення про те, що надширока реалізація розвантажувальної функції амністії, як і всієї кримінальної юстиції, за збереження та розвиток основних детермінант злочинності, сприяє відтворенню певних видів злочинності;

обстоювання прогнозу про те, що неможливість нейтралізації найближчим часом комплексу криміногенних факторів і в подальшому визначатиме розвантажувальну функцію кримінальної юстиції в цілому та амністії, зокрема;

розвинено:

обґрунтування необхідності при застосуванні амністії забезпечення з боку держави належної ресоціалізації злочинців та відповідного поводження із жертвою злочину.

Практичне значення одержаних результатів. Висунуті і обґрунтовані положення можуть бути використані у:

науковій сфері – як підґрунтя для подальшої розробки кримінологічних та кримінально-правових проблем амністії, інститутів звільнення від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування;

правотворчій діяльності – при підготовці проектів змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні”, Кримінального та Кримінально-процесуаль­ного кодексів України в частині правової регламентації амністії, а також при підготовці проектів Законів України „Про амністію”;

сфері кримінальної політики – при визначенні заходів та об’єму кримінально-правового впливу на злочинність на рівні законотворчої діяльності та правозастосування;

навчальному процесі – під час викладання курсів з кримінології, кримінального та кримінально-виконавчого права, при підготовці підручників та навчальних посібників, навчальних програм.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені під час проведення Регіонального круглого столу „Актуальні проблеми кримінального і кри­міналь­но-процесуального законодавства та практики його застосування” (м. Хмельницький, 21 – 22 лютого 2003 р.), на Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Ефективність правових мір в протидії організованим формам злочинності”
(м. Одеса, 20 січня 2005 р.), науково-практичному семінарі „Боротьба зі злочинністю та права людини” (м. Одеса, 16 березня 2006 р.), 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 22 – 23 квітня 2006 р.),
8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 22 – 23 квітня 2005 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у дванадцяти публікаціях, із них дев’ять – у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки, із них основного тексту – 190 сторінок, список використаних джерел складає 349 найменувань і міститься на 31 сторінці, додатки – 22 сторінки.