ЮРИДИЧНІ ФАКТИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Чинне кримінально-процесуальне законодавство України пов'язує виникнення, зміну або припинення кримінально-процесуальних відносин з існуванням визначених законом фактичних обставин - юридичних фактів. У зв'язку з цим потреби юридичної практики, правотворчого процесу вимагають осмислення та надання інформації щодо передумов руху кримінально-процесуальних відносин, оскільки юридичні факти є ключовою категорією у вирішенні питання про динаміку кримінально-процесуальної діяльності, забезпечення прав учасників цієї діяльності.

У теорії кримінального процесу до проблематики юридичних фактів зверталися побічно у зв'язку з дослідженнями питань про кримінально-процесуальні відносини. Ще за радянського періоду окремі погляди на юридичні факти формулювали В.П. Бож'єв, П.С. Елькінд, М.В. Жогін, Л.Б. Зусь, Л.М. Карнєєва, О.М. Ларін, В.М. Савицький, М.С. Строгович та ін. Сьогодні підхід опосередкованого висвітлення особливостей кримінально-процесуальних юридичних фактів зберігся, і такі українські вчені — юристи як Ю.П. Аленін, Ю.М. Грошевий, Ю.О. Гурджі, А.Я. Дубинський, Л.С. Жиліна, B.C. Зеленецький, Г.К. Кожевников, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Hop, С.М. Стахівський, В.М. Трофименко, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та ін. лише відзначали існування таких фактів, але детально їх не аналізували. Єдине дисертаційне дослідження (І.В. Кутюхіна), виконане в Російській Федерації та присвячене значенню юридичних фактів в механізмі кримінально-процесуального регулювання, не відбиває особливості кримінального процесу України.

Відсутність системного бачення юридичних фактів у кримінальному судочинстві негативно позначається на стані їх правової регламентації, що є однією з причин ухвалення міжнародними судовими установами рішень про недотримання Україною міжнародних стандартів із захисту прав людини у сфері кримінального судочинства (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Меріт проти України», «Юртаєв проти України», «Афанасьев проти України» та ін.). У зв'язку з цим з'ясування моментів виникнення, розвитку та реалізації кримінально-процесуальних відносин, встановлення передумов настання інших правових наслідків у кримінальному процесі, визначення шляхів удосконалення законодавчої регламентації юридичних фактів у кримінальному процесі набувають великого значення для поліпшення кримінально-процесуальної діяльності органів досудового розслідування й суду, захисту прав та законних інтересів громадян, які залучаються до сфери кримінального судочинства.

Таким чином, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлена, з одного боку, важливістю створення ефективного механізму кримінально-процесуального регулювання, захисту прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а з іншого - наявністю невирішених теоретичних проблем теорії кримінального процесу щодо визначення юридичних фактів, їх системи, порядку встановлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до напрямів, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001—2005 pp., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 pp., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767.

Спрямованість дисертаційного дослідження відповідає програмі наукових досліджень Одеської національної юридичної академії. Тема є складовою частиною загальної наукової теми «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195), що виконує Одеська національна юридична академія, а також складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії за темою «Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю та охорони прав особистості в умовах формування правової держави» на 2001-2005 pp. (продовжена до 2010 p.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є встановлення суті, значення і системи юридичних фактів у кримінальному судочинстві України, з'ясування їх правової природи, встановлення співвідношення з іншими категоріями кримінально-процесуального права України.

Для досягнення вказаної мети було поставлено такі задачі:

дослідити становлення та основні положення теорії юридичних фактів і теорії механізму правового регулювання в юриспруденції взагалі й у кримінально-процесуальному праві, зокрема;

встановити правову природу юридичних фактів у кримінальному процесі;

з'ясувати співвідношення юридичних фактів і кримінально-процесуальних правовідносин та місце юридичних фактів у механізмі кримінально-процесуального регулювання;

систематизувати юридичні факти в кримінально-процесуальну фактичну систему;

визначити способи встановлення юридичних фактів та їх фіксації в кримінальному судочинстві, з'ясувати можливості застосування нових форм фіксації;

виокремити причини та наслідки відхилення від правової моделі (гіпотези процесуальної норми) юридичних фактів і фактичних складів.

Об'єктом дослідження є фактичні обставини, з якими кримінально-процесуальний закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Предметом дослідження є норми кримінально-процесуального права, які визначають юридичні факти, кримінально-процесуальна діяльність із їх встановлення, а також відповідні теоретичні положення.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає комплекс сучасних методів дослідження. Для забезпечення достовірності наукових результатів у дослідженні використано систему принципів та прийомів, заснованих на філософських, загальнонаукових і спеціальних методах. Метод філософської діалектики дозволив визначити динаміку взаємної залежності юридичних фактів та кримінально-процесуальних правовідносин. З позицій системного підходу встановлювалася процесуальна фактична система, її зв'язки з іншими елементами механізму кримінально-процесуального правового регулювання, розглядався фактичний склад у кримінальному процесі як система неоднорідних структурних елементів, що взаємодіють між собою та виконують певні функції стосовно один одного. Функціональний метод було застосовано при аналізові функцій юридичних фактів у механізмі кримінально-процесуального регулювання, а також при обґрунтуванні їх соціального призначення. З конкретних наукових методів теорії держави та права використовувалися формально-логічний метод, за допомогою якого сформульовано поняття і визначено властивості юридичних фактів у кримінальному процесі; порівняльно-правовий метод, необхідний для з'ясування загального та особливого в загальній системі юридичних фактів та кримінально-процесуальних юридичних фактів, а також для співставлення специфіки їх реалізації в різних правових системах. Використовувалися також соціологічний (при проведенні опитування респондентів), статистичний (для аналізу й узагальнення емпіричної інформації з теми дослідження) та інші методи.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті здійсненого дисертаційного дослідження запропоновано авторське розв'язання окремих дискусійних питань, що існують в теорії кримінального процесу з визначення кримінально-процесуальних юридичних фактів, їх ознак та функцій. Під час розгляду питань, які раніше не досліджувалися або досліджувалися недостатньо, зроблено висновки та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства та законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Вперше у вітчизняній науці здійснено монографічне дослідження проблем юридичних фактів в кримінальному процесі України.

Найбільш значущими положеннями, що відповідають вимогам наукової новизни, є такі:

вперше:

- визначено поняття юридичних фактів у кримінальному процесі, їх значення, виокремлено особливі (галузеві) ознаки;

- сформульовано висновок про те, що юридичні факти в кримінальному процесі являють собою фактичну систему;

- визначено поняття функцій юридичних фактів в кримінальному судочинстві як узагальнених характеристик їх ролі і завдань у механізмі кримінально-процесуального регулювання, у зв'язку з чим запропоновано їхню трирівневу структуру: 1) основний; 2) додатковий; 3) спеціальний; дістали подальший розвиток:

- класифікація функцій кримінально-процесуальних юридичних фактів на регулятивно-статичні та регулятивно-динамічні в частині з'ясування їх значення для формування кримінально-процесуальної фактичної системи;

- обґрунтування твердження, що основу кримінально-процесуальної фактичної системи становлять фактичні склади, основним елементом яких є кримінально-процесуальні акти (процесуальні рішення та дії);

- обґрунтування тези, що юридичні факти не можуть розглядатися як структурні елементи кримінально-процесуальних правовідносин, оскільки належать до іншого системного утворення - механізму кримінально-процесуального регулювання та мають з правовідносинами системно-функціональні зв'язки;

удосконалено

- структуру кваліфікованих фактичних складів у кримінальному процесі в частині виокремлення різнопорядкових елементів: фактичних підстав, фактичних умов та приводів виникнення кримінально-процесуальних відносин;

з нових позицій

- визначено причини та наслідки дефектності юридичних фактів у кримінальному процесі України.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що наведені в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки й рекомендації можуть бути реалізовані:

- у науково-дослідній сфері - як підґрунтя для подальшого дослідження проблем теорії юридичних фактів та механізму правового регулювання кримінально-процесуальної діяльності;

- у правотворчій діяльності - для подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативних актів із забезпечення належного правосуддя в кримінальних справах;

- у практичній діяльності судових та правоохоронних органів — як рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення їх кримінально-процесуальної діяльності;

- у навчальному процесі - при вивченні таких дисциплін, як кримінальний процес, криміналістика, теорія оперативно-розшукової діяльності у вищих юридичних навчальних закладах.

Викладені в дисертаційному дослідженні положення дозволяють використовувати їх у практичній діяльності на етапі проведення судово-правової реформи як наукові рекомендації. Положення дослідження використовувалися при підготовці кафедрою кримінального процесу Одеської національної юридичної академії висновків та пропозицій щодо законопроектів кримінально-процесуального напряму.

Матеріали і рекомендації дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Одеської національної юридичної академії, юридичного факультету Ужгородського національного університету при викладанні загального курсу кримінального процесу і спецкурсів (акти впровадження в навчальний процес від 1 грудня 2006 р. та від 5 грудня 2006 p.), а також можуть знайти своє подальше застосування в навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів Міністерства освіти і науки України при розробленні програм навчання, загального курсу кримінального процесу, кримінально-процесуальних спецкурсів, у підготовці підручників, навчальних посібників, методичних вказівок і рекомендацій для практичних працівників, а також для підвищення кваліфікації слідчих і судових працівників.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційну роботу автор виконав самостійно, на підставі власних досліджень, з урахуванням досвіду викладання кримінального процесу. Власні теоретичні розробки дисертанта у статті «Оціночні юридичні факти у кримінальному процесі», опублікованій у співавторстві з О.С. Семераком, полягають у формулюванні вимог (критеріїв) застосування оціночних юридичних фактів у механізмі кримінально-процесуального регулювання, а також у їх порівняльному аналізу з іншими видами юридичних фактів у кримінальному процесі.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі кримінального процесу Одеської національної юридичної академії.

Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на: науково-практичній конференції «Механізм реалізації та захисту прав та свобод людини: міжнародний досвід та Україна» (м. Ужгород, 14 грудня 2005 р.), тема доповіді «Юридичні факти в механізмі реалізації прав громадян у кримінальному судочинстві»; підсумковій

науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету Ужгородського національного університету (м. Ужгород, 22 лютого 2006 р.), тема доповіді «Події як юридичні факти в кримінальному судочинстві»; міжнародному науково-практичному семінарі «Боротьба зі злочинністю та права людини» (м. Одеса, 16 березня 2006 p.), тема доповіді «Правопорушення в кримінальному судочинстві»; 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2005 р.), тема доповіді «Фактична система в кримінальному процесі»; IV Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Одеса, 10-11 листопада 2006 р.), тема доповіді «Юридичні факти у механізмі кримінально-процесуального правового регулювання»; міжнародній науково-практичній конференції «Другі Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 24-25 листопада 2006 р.), тема доповіді «Функції юридичних фактів у кримінальному процесі».

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації опубліковані в 7 наукових повідомленнях, 5 з яких — у фахових виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою, предметом і завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок, із них основний текст дисертації - 180 сторінок, список літературних джерел - 18 сторінок (271 найменування), додатки — 16 сторінок.