ВИМОГИ ДО ПРАЦІВНИКІВ ЗА ТРУДОВИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Визначення у законодавстві України про працю вимог, які ставляться чи можуть ставитись до працівників, порядку встановлення таких вимог та перевірки відповідності працівників установленим вимогам, визначення наслідків невідповідності працівників вимогам, які до них ставляться, істотно зачіпає інтереси не тільки сторін трудового договору, а й суспільства загалом та окремих соціальних груп. Працівники прагнуть отримати більш широкий доступ до робочих місць та посад. Роботодавці прагнуть відібрати серед претендентів на робочі місця та посади осіб, які найбільшою мірою відповідають їх цілям. Суспільство зацікавлене в тому, щоб шляхом правового регулювання відповідних відносин досягти максимальної реалізації трудового творчого потенціалу працівників та забезпечити умови для розвитку робочої сили і соціального захисту людей. Соціальні групи прагнуть реалізувати свої інтереси, пов’язані з досягненням більших можливостей для доступу до робочих місць і посад.

Це ставить унормування вимог до працівників в розряд першочергових. Утім правове регулювання цих відносин далеко не повністю відповідає суспільним потребам. Основною причиною такої невідповідності є відсутність наукових досліджень даної проблеми та наукових рекомендацій щодо оптимізації правового регулювання суспільних відносин, про які тут йдеться. Проблема вимог до праці лише зачіпалась у окремих дослідженнях, що здійснювались в науці трудового права, але ніколи комплексно не досліджувалася.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Вибір теми дисертації здійснено в ініціативному порядку з урахуванням актуальності теми та багаторічного досвіду практичної і викладацької роботи здобувачки. Тема дисертаційного дослідження була затверджена 12 червня 2003 р. Вченою радою Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (протокол № 5). Це дисертаційне дослідження є складовою частиною плану науково-дослідної роботи з теми “Тлумачення і застосування актів цивільного і трудового законодавства”, яка здійснюється кафедрою цивільного і трудового права Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (державний реєстраційний номер 0106U003209).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження було наукове обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яким встановлюються вимоги до працівників. Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією вирішувались такі завдання: 1) виявити всю систему вимог до працівників та дати їх класифікацію; 2) дослідити положення законодавства, якими встановлюється або визначається порядок встановлення вимог до працівників, перевірки відповідності працівників цим вимогам та передбачаються наслідки виявленої невідповідності; 3) сформулювати теоретичні положення, необхідні для досягнення мети дослідження.

Об’єктом цього дисертаційного дослідження стали суспільні відносини, що є предметом трудового права, та пов’язані із установленням вимог до працівників, перевіркою відповідності працівників цим вимогам та наслідками виявленої невідповідності.

Предметом дослідження були акти законодавства України про працю, якими встановлюються вимоги до працівників, визначається порядок перевірки відповідності працівників цим вимогам та передбачаються наслідки встановленої невідповідності, а також правовідносини, що виникають на підставі таких положень.

Методи дослідження. У процесі наукового дослідження використовувався діалектико-матеріалістичний метод. Враховувалось, що зміст положень актів законодавства, які стали предметом дисертаційного дослідження, вирішальною мірою обумовлюється станом суспільних відносин. Проте, трудове законодавство здатне здійснювати активний зворотний вплив на ці відносини.

Формально-юридичний метод дослідження використовувався здобувачкою при аналізі положень актів законодавства, яки стали предметом дослідження.

Метод логічного аналізу використовувався при формулюванні оптимальних варіантів правового регулювання, порівнянні їх із положеннями чинних актів законодавства та розробці на цій підставі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Використовувався системно-структурний метод дослідження. Положення законодавства, що стали предметом дослідження, розглядаються як певне єдине, складне за своєю структурою явище.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим науковим дослідженням проблеми вимог до працівників. До цього проблема таких вимог до працівників не досліджувалась, а лише мимохідь зачіпалась при дослідженні суміжних проблем.

У дисертації формулюються та обґрунтовуються такі нові наукові положення:

– вперше констатується недостатня визначеність термінів, що використовуються для позначення окремих вимог до працівників, та пропозиція поділити всі вимоги до працівників на професійні, вимоги до здоров’я та інші вимоги, а термінам „освіта” і „кваліфікація” надати значно менш широкого змісту, визнавши, що вимоги до освіти і кваліфікації є видами професійних вимог;

– вперше зроблено висновок про неприйнятність радянської традиції, за якої основним актом, що встановлює професійні вимоги до працівників, є нормативно-технічний акт (Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників) та обґрунтовується пропозиція встановлювати професійні вимоги до працівників актами законодавства, що реєструються в Міністерстві юстиції України й офіційно оприлюднюються;

– вперше обґрунтовується можливість встановлення професійних і моральних вимог до працівників не тільки актами законодавства, а і колективними договорами та угодами, а також актами роботодавця. При цьому відступлення від передбачених законодавством вимог у бік їх посилення мають визнаватись правомірними, якщо вони не носять дискримінаційного характеру, а відступлення в бік послаблення названих вимог повинні визнаватися припустимими, якщо в такий спосіб не створюється загроза життю і здоров’ю, честі та гідності працівника та інших людей або загроза довкіллю;

– вперше сформульована пропозиція включити до Кодексу законів про працю розгорнені положення про межі та порядок припустимого збору інформації про особу, щодо якої вирішується питання про прийняття на роботу. Спеціальними законами слід вирішити це питання стосовно державних службовців, маючи на увазі обов’язкове збирання інформації про таких осіб у якнайширшому спектрі. Стійка впевненість широкої маси людей у корумпованості високих державних посадових осіб спонукає порушувати питання про необхідність дослідження таких осіб та претендентів на високі державні посади, зокрема за допомогою системи „поліграф”;

– вперше обґрунтовується доцільність офіційного визнання права роботодавця здійснювати контроль за діями працівників у робочий час, у тому числі і з застосуванням аудіо-, відеозасобів, збирати, накопичувати та зберігати отримані в процесі контролю відомості;

– вперше пропонується усунути невизначеність стосовно видів робіт, виконання яких потребує завершеної та успішної спеціальної підготовки з отриманням документа державного зразка про присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня або робітничої кваліфікації. На решті видів робіт може використовуватись праця осіб, що отримали професію безпосередньо на виробництві, хоча б і за відсутності ліцензії на право підготовки кадрів, що не виключає підготовки кадрів з таких професій у ліцензованих навчальних закладах з видачею документа державного зразка;

– вперше висувається пропозиція про включення до Кодексу законів про працю правила, яке б визнавало за роботодавцями право на проведення атестації працівників, що належать до категорій спеціалістів та керівників, про періодичність атестації та про неприпустимість оцінювання працівників, які атестуються, за критеріями, що виходять за межі професійних вимог;

– вперше формулюється пропозиція включити до Кодексу законів про працю загальні правила про порядок проведення медичних оглядів працівників, у тому числі наркологічних і психіатричних оглядів;

– вперше доводиться недоцільність збереження ситуації, за якої значною мірою медичні, в тому числі психіатричні, протипоказання до виконання певних робіт установлюються державними органами шляхом видання нормативно-технічних актів, що не реєструються в Міністерстві юстиції та офіційно не обнародуються, або без повноваження, наданого законом;

– вперше обґрунтовується пропозиція встановити загальне правило, яким визнати за роботодавцем право достроково направляти працівників на медичні, у тому числі психіатричні або наркологічні огляди, за наявності для цього достатніх фактичних підстав;

– вперше пропонується розширити коло працівників, які підлягають звільненню у зв’язку з утратою довіри з боку роботодавця, за рахунок керівників підприємств, установ, організацій, рахівних працівників, контролерів тощо;

– вперше обґрунтовується теза про необхідність уніфікації правил про обмеження прийняття осіб на державну службу за критерієм судимості. Погашення судимості не повинне відкривати можливості для вступу на державну службу.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані здобувачем при виконанні цього дисертаційного дослідження нові наукові результати можуть бути використані при доопрацюванні проекту Трудового кодексу України, при підготовці інших нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини, при розробці Верховним Судом України роз’яснень щодо застосування законодавства про працю, при підготовці підручників і навчальних посібників з трудового права, при викладанні трудового права у вищих юридичних навчальних закладах. На цей час результати даного дисертаційного дослідження використовуються при викладанні трудового права в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались дисертантом на щорічних наукових конференціях, що проводились у Таврійському національному університеті
ім. В.І. Вернадського в 2004, 2005 і 2006 роках. Тези доповіді на науково-практичній конференції „Трудове право України в контексті європейської інтеграції”, що проводилась Українською асоціацією фахівців трудового права та Національним університетом внутрішніх справ 25-27 травня 2006 р.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, і тезах доповіді.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають до себе чотирнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (літературних і нормативних), що включає 234 найменування. Загальний обсяг дисертації (без списку джерел) складає 168 сторінок.