КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ Автореферат

Актуальність теми. Демократичні перетворення і становлення відповідних суспільних інститутів в Україні тісно пов’язані з ринковими реформами в економіці. Перехід до ринкових методів господарювання – це докорінна перебудова суспільно-економічної структури економіки, визначення та закріплення права приватної власності. Складність і глибина цього процесу вимагають здійснення широкого комплексу заходів, серед яких пріоритетне місце займає приватизація.

Разом з тим проведення приватизації вимагає ефективного та якісного правового регулювання, а отже, і правової охорони, у тому числі кримінально-правової. Важливість охорони суспільних відносин у сфері приватизації зумовлює необхідність у захисті інтересів держави, а також інших учасників приватизації.

Проблема протидії правопорушенням у сфері приватизації державної та комунальної власності набула надзвичайної актуальності та особливого значення. На рівні Президента України та інших високих посадовців визнано, що процес роздержавлення проводився незаконно, усупереч пріоритетам і принципам приватизації, керуючись політичними та іншими мотивами.

Варто зазначити, що у державному бюджеті на 2007 р. передбачено надходження від приватизації в розмірі понад 10 млрд. гривень, що робить її важливим бюджетоформуючим чинником.

Ситуація, яка склалася у сфері приватизації, характеризується невиконанням запланованих її обсягів, збереженням високого рівня монополізації економіки, недосконалістю методичної та нормативної бази, послабленням контролю над стратегічно важливими господарськими комплексами, невирішеністю питання щодо належного інформаційного забезпечення учасників приватизаційного процесу, диверсифікації приватизаційних майнових сертифікатів, проведення якісної достовірної оцінки державного майна тощо. Усе це сприяє зростанню злочинності у сфері приватизації.

Так, за даними МВС України, лише за січень–червень 2006 р. у сфері приватизації припинено злочинну діяльність 10 організованих груп.

Проблема кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері приватизації, незважаючи на її значущість і актуальність, є ще недостатньо теоретично розробленою в науці кримінального права. Її дослідження вичерпується коментарями до Кримінального кодексу, підручниками і посібниками. Відсутні наукові роботи, спеціально присвячені аналізу цих злочинів. Тому ряд основних питань кримінальної відповідальності за незаконну приватизацію державного, комунального майна, незаконні дії щодо приватизаційних паперів, недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання не вирішені. Залишаються, зокрема, недостатньо розкритими об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів цих злочинів.

Викладене переконує в актуальності, теоретичній та практичній значущості обраної теми дисертаційного дослідження.

У теорії кримінального права певні аспекти кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері приватизації розглядалися у роботах П.П. Андрушка, В.І. Антипова, Ю.В. Бауліна, П.А. Вороб’я, В.К. Грищука, В.В. Голіни, Н.О. Гуторової, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, М.І. Камлика, О.Г. Кальмана, М.Й. Коржанського, О.М. Литвака, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, Р.С. Орловського, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.І. Шакуна та інших. Зазначені наукові розробки містять значну кількість безперечно корисних теоретичних положень і висновків.

Однак окремі з них залишаються спірними, деякі вимагають подальшого обговорення, інші втратили своє значення у зв’язку із змінами у приватизаційному законодавстві та соціально-економічними умовами розвитку суспільства.

Вищевикладене зумовлює необхідність наукового осмислення й детального теоретико-практичного дослідження кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх, ґрунтується на положеннях пп. 2, 4 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» від 18 листопада 2005 р. № 1615/2005, а також пп. 2, 3, 18 Плану заходів щодо забезпечення прозорості приватизаційних процесів і запобігання фактам зловживань у цій сфері (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 287).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення на основі теоретичного аналізу та з урахуванням правозастосовчої практики змісту всіх ознак складів злочинів у сфері приватизації, а також виявлення недоліків у законодавчих конструкціях, що зумовлюють труднощі при застосуванні кримінально-правових норм про ці злочини і розробка науково-методичних та практичних пропозицій щодо вдосконалення диспозицій статей, які розглядаються.

Мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань:

- з’ясувати питання щодо стану нормативно-правового регулювання приватизації в Україні;

- провести аналіз зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері приватизації;

- визначити видовий, безпосередній та додаткові об’єкти злочинів у сфері приватизації;

- дати характеристику об’єктивної та суб’єктивної сторін досліджуваних злочинів;

- виявити спеціальні ознаки суб’єктів цих злочинів, дослідити проблеми співучасті у вчиненні розглядуваних злочинів;

- провести відмежування злочинів у сфері приватизації від правопорушень, що вчиняються у цій сфері, а також від суміжних злочинів;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення ст.ст. 233–235 КК України.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері приватизації та кримінально-правове забезпечення їх охорони.

Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації (ст.ст. 233–235 КК України).

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта та предмета дослідження.

Діалектичний метод дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права (п. 2.1; п. 3.1). Порівняльно-правовий метод – при здійсненні порівняння норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини у сфері приватизації інших країн із кримінальним законодавством України (п. 1.2). Формально-логічний метод використовувався під час дослідження та аналізу норм чинного кримінального законодавства, які передбачають відповідальність за злочини у сфері приватизації (п. 2.1; п. 2.2; п. 3.1; п. 3.2; п. 4.1; п. 4.2). За допомогою методу формально-догматичного аналізу здійснено тлумачення відповідних кримінально-правових норм та окремих термінів і термінологічних зворотів (п. 1.1; п. 2.2; п. 3.2). Метод системного аналізу застосовано при з’ясуванні місця незаконної приватизації державного, комунального майна, незаконних дій щодо приватизаційних паперів, недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання в системі кримінально-правових норм (п. 4.2). Логіко-юридичний метод – при розробленні пропозицій щодо вдосконалення досліджуваних норм (п. 2.2; п. 3.2; висновки).

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і питанням кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації, а також праці із загальної теорії права, кримінально-процесуального, господарського й цивільного права.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані у результаті суцільного вивчення судових вироків у справах даної категорії з 2001 р. по перше півріччя 2005 р., а також вибіркового аналізу матеріалів дослідчої перевірки органів прокуратури та внутрішніх справ (усього 92 матеріали). Проведено анкетування слідчих та інших працівників міліції, прокуратури, а також податкової міліції з питань ефективності норм, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері приватизації (отримано відповіді від 150 респондентів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає перш за все у тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації. Проведене дослідження дозволило виявити недоліки законодавчої конструкції та труднощі практичної реалізації чинних кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері приватизації.

На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, а саме:

Уперше:

· Дано визначення злочинів у сфері приватизації як передбачених кримінальним законом діянь, які порушують визначені приватизаційним законодавством обов’язкові умови проведення процесу приватизації майна.

· Комплексно охарактеризовані ознаки складів злочинів у сфері приватизації. Наведено обґрунтований висновок про те, що такі форми злочину, як приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, та приватизація неправомочною особою, є спеціальними видами шахрайства і мають матеріальний склад, що характеризується наявністю злочинних наслідків та причинного зв’язку.

· Виявлені особливості встановлення суб’єктивної сторони злочинів у сфері приватизації. Із урахуванням судової практики доведено, що незаконна приватизація державного, комунального майна може вчинятися як з прямим, так і з непрямим умислом.

· На підставі проведеного аналізу судової практики виявлені редакційні та змістовні недоліки приватизаційного законодавства, які обумовлюють певні труднощі та помилки застосування бланкетних диспозицій ст.ст. 233–235 КК України, обґрунтовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення ряду норм законодавства, що регулюють відносини у сфері приватизації. Зокрема, запропоновано у Законі України «Про приватизацію державного майна» включити до переліку органів приватизації контрольні комісії з питань приватизації, а також передбачити конкретний перелік покупців (правомочних осіб) майна, яке підлягає приватизації.

· Надані рекомендації щодо відмежування розглядуваних злочинів від адміністративних правопорушень та цивільно-правових деліктів у сфері приватизації. Обґрунтовуються критерії відмежування за відповідними об’єктивними ознаками порушення умов і порядку конкурсу, аукціону, продажу та передачі акцій акціонерних товариств, як адміністративного правопорушення, від незаконної приватизації державного, комунального майна, як злочину.

· Запропоновані критерії відмежування злочинів у сфері приватизації від таких суміжних злочинів, як злочини у сфері службової діяльності, окремі злочини проти власності, а також від підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів, фіктивного підприємництва, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фіктивного банкрутства і доведення до банкрутства.

· На підставі компаративного аналізу зарубіжного законодавства встановлено, що в кримінальних кодексах (законах) європейських країн кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації настає за статтями про службові злочини або (та) за шахрайство.

Дістало подальший розвиток:

· Напрями подальшого вдосконалення кримінального законодавства України про відповідальність за злочини у сфері приватизації. Зокрема, запропоновані конкретні новели щодо уточнення складу злочину, передбаченого ст. 233, а також обґрунтовано пропозицію про доцільність виключення з Кримінального кодексу України статей 234 і 235.

· Визначення юридичного змісту поняття вартості майна, що приватизується, критерії конкретного розміру вартості, заниження якого через визначення у спосіб, не передбачений законом, утворює склад злочину, передбаченого ст. 233 КК України.

Наведені додаткові аргументи:

· Щодо доцільності такої кваліфікуючої ознаки у ст. 233 КК України, як вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб.

· Щодо необґрунтованої криміналізації суспільних відносин, які охороняються ст. 235 КК України. Зокрема, доведено, що кримінально-правова охорона вказаних відносин відіграє другорядну роль у попередженні відповідних правопорушень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні висновки й рекомендації використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації, зокрема; у правотворчості – внесенні пропозицій щодо вдосконалення кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за злочини у сфері приватизації (Акт від 10 лютого 2006 р. № 06-19/15-153); у правозастосуванні – при застосуванні судами України відповідних норм Кримінального кодексу; у навчальному процесі – при викладанні курсу особливої частини кримінального права (тема «Злочини у сфері приватизації»), підготовки підручників і навчальних посібників із кримінального права (Акт від 3 жовтня 2006 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на всеукраїнській науковій конференції «Проблеми нормативно-правового забезпечення боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Національного університету імені Василя Стефаника, 29 квітня 2004 року), міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинами терористичної спрямованості» (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 8–9 квітня 2005 року), всеукраїнській науково-практичній конференції «Другі юридичні читання» (Київ, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 18 травня 2005 року), щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, Запорізький національний університет, 30 червня – 2 липня 2005 року), міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України)» (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 7–8 квітня 2006 року), щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, Запорізький національний університет, 18–19 травня 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 13–15 квітня 2007 року), міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України» (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2007 року).

Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри теорії кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертації оприлюднені у шістнадцятьох наукових публікаціях, дев’ять з яких опубліковані у фахових виданнях затверджених ВАК України та сім – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (234 найменувань) і чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них обсяг основного тексту – 187 сторінки, обсяг використаних джерел і додатків – 18 сторінок.