КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ) Автореферат

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення і становлення відповідних суспільних інститутів в Україні тісно пов'язані з ринковими реформами в економіці. Кримінальне законодавство є невід’ємною складовою охорони господарських відносин від суспільно небезпечних посягань, а його застосування – необхідна форма використання державного впливу на функціонування господарського ринку і поведінку осіб, що входять до його суб’єктного складу. Особливого значення норма, яка передбачає відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, набуває в рамках комплексу заходів щодо детінізації національної економіки, оскільки вона може надолужити нестачу відповідної етичної заборони.

Із набранням чинності Кримінальним кодексом України (далі – КК) відбулися певні зміни у спрямованості й обсязі кримінально-правових заборон у сфері господарської діяльності, що викликає зміну правозастосовчої практики. З’ясування точного змісту заборони щодо операцій з металобрухтом потребує дослідження вимог, які встановлюються нормами інших галузей національного права, а також вимагає порівняння з іноземними правовими джерелами та вивчення історії правової регламентації й охорони відповідних відносин.

У науковій літературі проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом висвітлювалися в роботах П.П.Андрушка, Ю.В.Александрова, М.І.Бажанова, Н.О.Гуторової, О.О.Дудорова, М.Й.Коржанського, В.О.Кузнєцова, М.І.Мельника, В.Я.Тація, В.О.Навроцького, М.І.Панова, М.В.Руденко, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрельцова, М.І.Хавронюка, С.Д.Шапченко, С.С.Яценка та ін. Незважаючи на наявність досліджень, проблему не можна назвати остаточно вирішеною. В опублікованих працях хоча й розглядалися окремі питання кримінально-правової характеристики складу злочину „Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”, проте комплексного аналізу ознак складу злочину зроблено не було. Та й переважна більшість робіт виконана на підставі кримінального законодавства минулих років, що не задовольняє сьогоденних потреб кримінально-правової охорони суспільних відносин у зазначеній сфері. Усе це зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ в межах комплексної теми наукових досліджень „Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності” (Державний реєстраційний номер 0106U003641).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є формулювання положень, спрямованих на розвиток науки кримінального права та вдосконалення чинного законодавства, яке встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а також практики його застосування. Для її досягнення були поставлені завдання: 1) здійснити історико-правовий та порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом; 2) з’ясувати підстави і принципи криміналізації цього діяння; 3) дати аналіз складу злочину, передбаченого ст.213 КК України, виділивши систему ознак, що його характеризують; 4) виявити недоліки чинного законодавства і практики його застосування; 5) внести пропозиції щодо їх усунення; 6) визначити співвідношення аналізованого посилання із суміжними злочинами та адміністративними правопорушеннями.

Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.

Предметом дослідження виступає: а) чинне кримінальне законодавство, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, і практика його застосування; б) вітчизняне кримінальне законодавство минулих років; в) кримінальне законодавство зарубіжних держав; г) законодавство, що регулює господарську діяльність; д) система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань вивчення об’єкта і предмета дослідження. Діалектичний метод використано при розгляді питань кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права; історичний та історико-правовий – при з’ясуванні витоків і генези цієї кримінально-правової норми й причини її виникнення, змін; порівняльно-правовий – при порівнянні кримінального законодавства України з законодавством інших держав щодо такого діяння, а також при порівнянні підходів до вдосконалення цієї норми; формально-логічний (догматичний) – при аналізі цієї норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні та тлумаченні ознак складу злочину, передбаченого ст.213 КК України; метод системно-структурного аналізу – при виявленні місця досліджуваної норми в системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення її з іншими кримінально-правовими нормами.

Теоретичним підґрунтям дисертації послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і безпосередньо кримінальній відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності та за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а також праці з економічної теорії, загальної теорії права, історії держави та права, кримінально-процесуального й цивільного права, юридичної й загальної психології. Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані внаслідок вивчення 84 вироків, а також постанов слідчих органів внутрішніх справ і судів з кримінальних справ за фактами порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом (ст.153-3 КК 1960 року) та порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст.213 КК України).

Нормативною базою роботи стали Конституція України, чинне вітчизняне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права, у тому числі адміністративного, господарського, кримінально-процесуального, цивільного.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше на дисертаційному рівні проаналізовано проблеми кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст.213 КК України „Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”. В результаті проведеного дисертантом дослідження сформульовані такі положення, яким притаманні елементи новизни, та які мають вагоме значення для науки і практики:

1. Доведено, що запровадження кримінально-правової заборони порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом стає необхідним в період становлення ринкових відносин в економіці.

2. Уперше досліджується питання відповідності ст.213 КК України підставам та принципам криміналізації і робиться висновок про часткову її невідповідність. Обґрунтовується необхідність приведення диспозиції ст.213 КК України у відповідність до суспільної небезпечності описуваних нею діянь і положень господарського законодавства.

3. Уперше визначається, що основним безпосереднім об’єктом такого злочину як здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту та організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, виступають суспільні відносини, пов’язані з встановленим порядком здійснення операцій з металобрухтом. Учасниками цих відносин виступають: держава, в особі органів державної реєстрації та ліцензування, і, з іншого боку, суб’єкти економічної діяльності. Предметом відносин виступають заходи, спрямовані на встановлення порядку здійснення державної реєстрації та отримання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення операцій з металобрухтом. Також вперше обґрунтовано, що суспільні відносини, пов’язані з забезпеченням суспільної безпеки в економічний сфері є тим додатковим об’єктом, якому загрожують такі посягання як організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

4. Аргументується, що за побудовою склад розглядуваного злочину належить до так званих „формальних”, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони виступає суспільно небезпечне діяння, яке може виражатися у вчиненні одного з трьох альтернативних суспільно небезпечних діянь, а саме:

- здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації – здійснення громадянами, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності; або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством – здійснення зареєстрованими громадянами-підприємцями чи юридичними особами – суб’єктами господарської діяльності без отримання у встановленому порядку ліцензії на їх здійснення або на здійснення таких операцій з металобрухтом за наявності ліцензії на окремі види операцій з брухтом чорних та кольорових металів, які не передбачені ліцензією;

- надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту – це надання іншим особам права використання будь-яких приміщень для незаконного розміщення у них пунктів прийому металобрухту або для його зберігання;

- організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту (відкриття суб’єктом господарської діяльності, який має ліцензію на здійснення діяльності із збирання та заготівлі брухту чорних та кольорових металів, приймальних пунктів по заготівлі металобрухту за адресами, не внесеними до ліцензії).

5. Вперше обґрунтовано положення, що замість існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, доцільно використовувати конструкцію на базі терміну „ухилення”, оскільки у відповідній кримінально-правовій нормі фактично йдеться про умисне невиконання юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії на здійснення ліцензійного виду господарської діяльності чи дотримання умов ліцензування при здійсненні такого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Саме термін „ухилення” найточніше відбиває сутність посягання, яке полягає в умисній бездіяльності.

6. Набули подальшого розвитку погляди, що суб’єктом злочину, передбаченого ст.213 КК України, є особа, на яку покладено обов’язок виконати необхідні дії щодо здійснення державної реєстрації, одержання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності, додержання умов ліцензування.

Суб’єкт здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту з ознаками загального суб’єкта характеризується додатковою ознакою: – це громадянин-підприємець або службова особа підприємства, організації чи установи (за винятком органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, громадських організацій), тобто це спеціальний суб’єкт.

7. Запропоновано нову редакцію ч.1 ст.213 КК України, в якій порівняно з існуючою, по новому викладена диспозиція і сформульована санкція. Пропонується доповнити цю санкцію приміткою, у якій визначений вартісний критерій, за наявності якого підлягає застосуванню відповідна кримінально-правова норма.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом і за інші злочини у сфері господарської діяльності; у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства; у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації порушень порядку здійснення операцій з металобрухтом у слідчій і судовій практиці; у навчальному процесі – під час викладання курсу Особливої частини кримінального права та спеціальних курсів з проблеми відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів.

Апробація результатів дисертації. Результати поданого до захисту наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ, на міжнародних, регіональних і міжвузівських науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття” (м. Луцьк, Волинський інститут ім. В. Липинського МАУП, 17-18 квітня 2003 р.); „Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ” (м. Львів, Львівський юридичний інститут МВС України, 30 вересня 2004 р.); „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Юридичний інститут, 22 квітня 2005 р.); „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 21-22 травня 2004 року); ІІ міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 27-28 травня 2005 року); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття” (м. Луцьк, Волинський інститут ім. В. Липинського МАУП, 17-18 квітня 2003 р.); „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 2-3 червня 2006 року); „Проблеми державотворення та захист прав людини в контексті конституційної реформи в Україні” (м. Остріг, Національний університет „Острозька академія”, 23 квітня 2004 р.); „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Юридичний інститут, 28 квітня 2006 р.); “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 7-8 квітня 2006 р.)

Структура роботи. Робота складається з вступу та трьох розділів (які включають 7 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 203 сторінки, в тому числі список літератури на 17 сторінках, який складається з 203 джерел.