ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах, коли Україна переживає глибокі соціально-політичні зміни, триває процес формування громадянського суспільства, відбувається побудова суверенної, демократичної правової держави європейського зразка, на порядок денний ставляться питання про впорядкування процесів суспільного розвитку, надання їм поступальності, ефективності і цілеспрямованості. Вирішення цього завдання зумовлює необхідність підвищення ролі та значення, в першу чергу, юриспруденції як випробуваного практикою людства протягом багатьох століть універсального регулятора суспільних трансформацій.
У юридичній науці існують проблеми, які мають тисячолітню історію свого виникнення і еволюції, але на кожному етапі розвитку людської цивілізації потребують уваги громадськості для відповідної оцінки і тлумачення, згідно з духом і завданнями конкретної епохи. Серед них можна виділити питання співвідношення “держави і особи”, “суспільства і держави”, “права і закону” і, звичайно, проблему співвідношення публічного і приватного права. Як відомо, згадана проблематика не відноситься до новітніх процесів. Адже ще давньоримський юрист Ульпіан зазначав, що “вивчення права розпадається на дві частини: публічне і приватне (право). Публічне право, яке (відноситься) до становища римської держави, приватне, яке (відноситься) до користі приватних осіб”.
Впродовж усієї історії розвитку правової науки в країнах світу з’явилося чимало робіт, присвячених різноманітним аспектам співвідношення публічного і приватного права. Активізація уваги з боку науковців до цієї проблеми відбулася на початку ХІХ століття і триває до цього часу. Саме в цей період в правовій літературі Західної Європи було висунуто чимало теорій та визначені критерії відмежування публічного і приватного права. Не були винятком і вчені колишніх Російської імперії та Радянського Союзу, в складі яких перебувала Україна. Тогочасні дослідники права, серед яких було чимало українців, використовуючи досвід західноєвропейських колег, висловлювали своєрідні та оригінальні ідеї і характеристики. Відзначаючи внесок співвітчизників у вирішення проблеми розмежування публічного і приватного права, слід визнати в нинішній юридичній літературі брак поглядів повного і цілісного характеру.
Із здобуттям незалежності України ця проблема з виключно наукової перетворилася на практичну у світлі прийняття і набрання чинності новим Цивільним кодексом України як кодексом приватного права та Кодексом адміністративного судочинства України, який урегульовує процедуру розгляду саме публічно-правових спорів. Необхідність системного вивчення поглядів вчених України на проблему співвідношення публічного і приватного права є нагальною. Особливо актуального значення набуває розробка такого підходу в сучасній юридичній науці, щоб комплексно встановити взаємозалежність і взаємозв’язок поглядів усіх генерацій українських вчених з теоріями європейських авторів щодо вирішення цієї проблеми.
Таким чином, актуальність правового та філософського осмислення співвідношення публічного і приватного права зумовлена як практичними проблемами трансформації посттоталітарного українського суспільства, так і теоретичними проблемами, пов’язаними зі світоглядно-методологічною переорієнтацією правознавства на глибоке вивчення процесів сучасного суспільно-правового розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах науково-дослідної роботи „Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” (ТЗ НДР № 01 БФ 042-01), яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у повному і системному розкритті поглядів українських дослідників ХІХ – початку ХХ століття на проблему розмежування публічного і приватного права, їхні взаємозв’язки з відповідними західноєвропейськими вченнями та можливості використання цих вчень для вирішення зазначеної проблематики.
Для досягнення поставленої мети в дисертації слід розв’язати такі завдання:
- визначити критерії, відповідно до яких певні вчені можуть бути названі представниками правової думки України;
- встановити перелік науковців, які протягом досліджуваного періоду зробили внесок у розвиток вчення про співвідношення публічного та приватного права;
- здійснити періодизацію етапів розвитку досліджень публічного і приватного права в Україні;
- сформулювати сукупність ознак для проведення розмежування публічного та приватного права, виходячи з основних положень теорій розмежування, розроблених українськими вченими у ХІХ – на початку ХХ століття;
- з’ясувати теоретичне та практичне значення розподілу права на публічне та приватне для сучасної правової системи України.
Об'єктом дослідження є правова спадщина українських вчених-юристів ХІХ – початку ХХ століття.
Предметом дослідження роботи є погляди українських вчених-юристів ХІХ –початку ХХ століття на проблему розмежування публічного і приватного права, висвітлені в їхніх працях з теорії права, філософії права, історії права, історії політичних і правових учень, римського права, цивільного права, поліцейського права, адміністративного права, міжнародного права.
Методи дослідження. Методологією дисертаційного дослідження є система філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів.
У роботі використовувався, зокрема, діалектичний метод, що дало змогу встановити особливості не лише виникнення, а й розвитку правових поглядів на розмежування публічного та приватного права.
У дисертації застосовувався системний метод дослідження, що дозволило комплексно розглянути розвиток вчень про розподіл права на публічне та приватне. За допомогою історико-порівняльного методу було здійснено зіставлення теорій українських вчених з відповідними вченнями російських та західно-європейських науковців.
Формально-юридичний метод був застосований при оцінці й аналізі теорій розмежування права та формулюванні визначень і тез.
Для визначення поняття публічних і приватних правовідносин використовувалися положення теорії правовідносин, особливо щодо суб’єктів, підстав їх виникнення, зміни та припинення.
При написанні дисертації автор використав праці українських вчених ХІХ – початку ХХ століття. Положення про публічне та приватне право більшості з цих праць уперше використано в дисертаційному дослідженні.
У дисертації використано положення і висновки сучасних досліджень з історії правової думки (Азаркіна М.М., Бабкіна В.Д., Бельського М.С., Бурана В.В., Бєліка В.П., Гавриленка О.А., Денисова В.Н., Депенчук Л., Ємельянової І.Є., Зоркіна В.Д., Касяненка Ю.Я., Ковальчука О.М., Кодана С.В., Куприць Н.Я., Лещенко Н.П., Марчука В.П., Матвєєвої Є.Б., Мачиніна І.Ф., Мироненка О.М., Морозової С.Є., Мушкет І.І., Петріва М.Й., Плотнієкса А.А., Скоткіної В.П., Скрипильова Є.А., Тихонова В.М., Цвіка М.В., Чиснікова В.М.).
В основу авторського розуміння приватного і публічного права лягли теоретико-правові праці Бандурки О.М., Батанова О.В., Гончарук О.В., Діденко Н., Колодія А.М., Котюка В.О., Мадіссона В.В., Мережка О.О., Пушкіна О.А., Рабіновича П.М., Рудої Н.А., Селіванова В.М., Скакун О.Ф., Ющика О.І.
Дослідження приватно-правових відносин, у тому числі цивільно-правових відносин Азимова Ч.Н., Бірюкова І.А., Дзери О.В., Довгерта А.С., Саніахметової Н.О., Сібільова М.М., Сироти І.М., Харитонова Є.О. та Шевченко Я.М. дозволили сформувати в роботі поняття приватного права.
А окремі роботи з господарського, адміністративного, трудового права, права соціального забезпечення та судового права Авер’янова В.Б., Болотіної Н.Б., Гайворонського В.М., Знаменського Г.Л., Куйбіди Р.О., Мамутова В.К., Старілова Ю.М., Тихомирова Ю.Я. та Харитонової О.І. допомогли сформувати розуміння публічного права та публічно-правових відносин.
Але слід зазначити, що в сучасній правовій науці відсутні роботи, у яких проводиться дослідження проблем розвитку вчень про розмежування публічного та приватного права в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття.
Отже, наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим системним монографічним дослідженням всієї історії розвитку ідей співвідношення публічного і приватного права в українській юридичній думці ХІХ – початку ХХ століть.
Новизна дослідження також зумовлюється такими факторами:
- комплексним аналізом особливостей співвідношення публічного і приватного права в умовах правової реформи в Україні;
- недостатньою кількістю робіт, у яких робиться спроба системного вирішення питання публічного та приватного права;
- залученням в науковий обіг джерел, які до цього часу не були об’єктом вивчення сучасних вітчизняних вчених.
У результаті проведеного дослідження сформульовані положення, які виносяться на захист:
1. Уточнено критерії, відповідно до яких певні вчені можуть бути названі представниками правової думки України.
2. Встановлено працю, яка започаткувала дослідження публічного та приватного права у вітчизняній науці, та останню в дослідженому періоді працю, у якій аналізуються питання розмежування приватного і публічного права.
3. Встановлено перелік вчених-юристів України, які займалися дослідженням питання співвідношення публічного та приватного права протягом ХІХ – на початку ХХ століття.
4. Обгрунтовано доцільність поділу всіх досліджень публічного і приватного права в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття на три періоди:
а) І-а половина ХІХ століття характеризується зародженням подібних досліджень;
б) ІІ-а половина ХІХ століття – початок ХХ століття (до 1917 року) ознаменовані зародженням та розвитком таких оригінальних вчень про розмежування публічного та приватного права: індивідуалістичної школи, теорії соціального права, релігійної школи філософії права, теорії юридичної централізації та децентралізації;
в) 20-ті роки ХХ століття охарактеризовані боротьбою прихильників поділу права на публічне та приватне і представників теорії єдності системи права, яка з часом стала панівною в радянській правовій науці.
5. Сформульовано ознаки розмежування публічного та приватного права, виходячи з основних теорій, запропонованих українськими вченими в ХІХ – на початку ХХ століття. Серед них: відмінність суб’єктів відносин; розрізнення правового становища учасників відносин; відмінність змісту правовідносин; відмінний характер правового захисту прав.
6. З’ясовано значення поділу права на публічне та приватне, яке полягає в необхідності додержання нормотворцем при врегулюванні суспільних відносин принципу “публічним відносинам – публічно-правовий інструментарій, а приватним відносинам – приватно-правовий метод”. А при правозастосуванні учасники відносин мають усвідомлювати існування загально-дозвільного та спеціально-дозвільного принципу.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки дисертації поглиблюють знання вітчизняної правової науки з проблеми розмежування публічного та приватного права і можуть бути використані у подальших історико-правових та теоретико-правових вивченнях цього питання.
Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі: лекціях і практичних заняттях з курсів теорії держави і права, філософії права, історії політичних і правових учень, історії правової думки України, а також для підготовки підручників та посібників (окремих розділів) для поглиблення вивчення цієї проблематики.
Окремі результати роботи можуть бути корисними для проведення правової реформи в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача. У ній вперше систематизовано, осмислено та проаналізовано погляди українських вчених-юристів ХІХ - початку ХХ століття на питання розмежування приватного і публічного права.
Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на лекційних та практичних заняттях юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з курсів “Теорія права”, “Проблеми теорії права” та “Застосування правових норм”, при читанні лекцій у Академії суддів України для суддів та претендентів на посаду судді адміністративних судів, конференціях, конкурсах: Всеукраїнському конкурсі наукових робіт з юридичних дисциплін за результатами 2002/2003 навчального року (перше місце), міжнародних науково-практичних конференціях студентів і аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 8-9 квітня 2004 року, 13-14 квітня 2005 року, 20-21 квітня 2006 року), Міжнародній студентській науковій конференції “Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави” (м. Львів, 5-7 травня 2004 року), міжнародних наукових конференціях молодих вчених “Треті осінні юридичні читання”, “Четверті осінні юридичні читання” (перше місце) (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 року, 5-6 листопада 2004 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки” (м. Київ, 10-11 грудня 2004 року) (третє місце), IV Національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування” (м. Сімферополь-Ялта, 20-22 травня 2005 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку” (м. Київ, 25-26 листопада 2005 року).
Основні положення дисертації викладені в дванадцяти публікаціях (із них – 5 у фахових виданнях).
Висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором при здійсненні аналізу проекту Кримінально-процесуального кодексу України (Банчук О. Реалізація засад кримінального судочинства в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу України // Юридичний вісник України. – 30 серпня – 5 вересня 2003 р. – С. 6), дослідженні правової допомоги в Україні (Правова допомога: Зарубіжний досвід та пропозиції для України / Автори-упорядники О.А. Банчук, М.С. Демкова. – К.: Факт, 2004. – 336 с.), вивченні розвитку публічного права України (Розвиток публічного права в Україні. Доповідь за 2003-2004 роки / За заг. ред. І.Б. Коліушка, Н.В. Александрової. – К.: Лікей, 2005. – 448 с.), дослідженні європейських стандартів судочинства (Банчук О.А., Куйбіда Р.О. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства. – К.: “ІКЦ “Леста”, 2005. – 114с.), вивченні шляхів реалізації правових реформ в Україні (Legal reforms in Ukraine: Materials of the Centre for Political and Legal Reforms / Editorship by Ihor Koliushko. – Kyiv, 2005. – 272 p.).
Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом та зумовлена метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (які включають 10 підрозділів), висновків та списку використаних джерел (281 найменування).
Повний обсяг дисертації складає 214 сторінок, з них – 26 сторінок займає список використаних джерел.
| 
