СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ПРАВОЗАСТОСОВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ Автореферат

Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання. З розвитком ринкових відносин, повсякчас зростає роль автономних, до певної міри незалежних від держави способів, форм регулювання суспільних відносин. Проте, перехід до подібної моделі формує виклики для суспільства, котрі неминуче стикаються з проблемою реалізації прав і свобод громадян, а відтак, ефективності функціонування правової системи.

За таких обставин особливого значення набуває правозастосовна діяльність держави – як владна форма забезпечення реалізації нормативних положень.

Сучасне українське суспільство звуження сфер державного нормативного регулювання пов’язує з підвищенням ролі та значенням застосування норм права. Правозастосування – найбільш гнучка та дієва частина механізму забезпечення правореалізації, яка дозволяє не тільки оперативно вивчати суспільні потреби, а й формувати їх у вигляді, сприйнятному для законодавця. Зрештою, у правозастосуванні не тільки вагомо, а й зримо виявляються соціально-політичні фактори, що дозволяє суб’єктам правозастосування їх відчувати, сприймати, оцінювати та узагальнювати для інших суб’єктів суспільства. Роль зазначених факторів зумовлює необхідність наукового дослідження природи та специфіки їх впливу на правозастосовну діяльність.

Синтетичний характер дослідження, яке формує чимало проблем юридичної та інших суспільних наук визначив фундаментальний рівень вже набутих знань. Дослідження було б неможливим без вихідних положень і висновків, які містяться у працях видатних теоретиків держави та права: Н. Александрова, В. Бабаєва, Ю. Бро, А. Васильєва, Н. Вітрука, В. Горшеньова, Ф. Григор’єва, І. Дюрягіна, В. Карташова, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Лазарєва, Л. Луць, О. Мурашина, Н. Недбайла, І. Погрібного, П. Рабіновича, І. Самощенка, О. Скакун, І. Фарбера, Н. Фаткуліна, Г. Шмельової, М. Цвіка, В. Юсупова, Л. Явича та інших. Особлива увага приділялася працям, в яких висвітлювалися питання правової природи, процедури правозастосування, необхідності формування високого рівня правової культури суб’єктів здійснення правозастосування як особливого виду правової діяльності.

Важливим теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи М. Байтіна, С. Братуся, А. Венгерова, С. Гусарєва, А. Козловського, М. Костицького, В. Кудрявцева, Є. Лукашової, О. Лейста, О. Петришина, О. Тихомирова, В. Ткаченка, Р. Халфіної та інших, в яких при характеристиці питань дії права, правового регулювання, юридичної практики, правової поведінки, законності та правопорядку, правової свідомості та правових відносин, ефективності норм права, правопорушень та юридичної відповідальності, розглядались окремі аспекти застосування права.

Серед вітчизняних представників галузевих юридичних наук, які досліджували різні аспекти правозастосовної діяльності, необхідно відзначити В. Авер’янова, Ю. Бауліна, І. Голосніченка, А. Дубінського, А. Закалюка, В. Калмикова, А. Комзюка, В. Колпакова, М. Коржанського, В. Лихолоба, М. Міхеєнка, праці яких використані в дисертації.

Проблеми застосування права були також предметом дослідження зарубіжних учених: Е. Ерліха, С. Карбоньє, К. Ллевеніна, Р. Паунда, О. Холмса, Е. Дюркгейма, Р. Мертона, Н. Лумана, Д. Блека, Д. Кейрі та ін.

У дослідженні творчо використано доробок представників юридичної науки початку ХХ ст. С. Дністрянського, Л. Бича, Б. Кістяківського, Л. Владімірова, Л. Колі, В. Случевського, В. Старосольського, І. Файницького та ін.

Істотною, на наш погляд, прогалиною в цій галузі досліджень є недостатній аналіз специфіки соціально-політичних факторів правозастосовної діяльності. З огляду на зміни історичних умов, політичної та економічної систем, зростання авторитету міжнародних стандартів, видозмінилися ті умови та чинники – фактори, які впливають на правозастосовну діяльність.

Тому теоретико-правове висвітлення впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність дозволить досягти більш чіткого і правильного розуміння цього явища. Науковий комплексний аналіз багатофакторного впливу на суб’єктів правозастосування надасть можливість вивчити особливості й специфіку процесу застосування норм права та запобігти негативному впливу низки факторів.

Емпіричну базу дисертації становлять матеріали практики Конституційного Суду України, судової практики Верховного Суду України, правозастосовна судова та правоохоронна практика низки областей України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень на 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 січня 2004 р. №755 "Шляхи взаємодії ОВС із населенням та органами місцевого самоврядування", загальноуніверситетській темі "Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності" (№29) й темам державної реєстрації кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ "Методологія вивчення державно-правових явищ; філософії права; стану і перспектив розвитку ОВС України" (№0108V003648), "Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності органів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні" (№ 0106V003639).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у виявленні основних соціально-політичних факторів, які впливають на правозастосовну діяльність, та в дослідженні особливостей їх впливу.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- визначити стан наукової розробки дослідження впливу факторів на правозастосовну діяльність та описати методи, за допомогою яких буде відбуватись дослідження;

- охарактеризувати правозастосовну діяльність як різновид соціальної діяльності та з’ясувати соціально–політичну природу факторів, які впливають на неї;

- дослідити вплив соціально-політичних факторів на стадіях правозастосовного процесу;

- класифікувати соціально-політичні фактори, виявити їх значення;

- визначити ступінь юридичної та соціальної ефективності правозастосовної діяльності за наслідками впливу соціально-політичних факторів.

Об’єктом дослідження є соціально-політична, правова реальність та правозастосовна діяльність.

Предметом дослідження є соціально-політичні фактори та особливості їх впливу на правозастосовну діяльність.

Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань, об’єкта і предмета дослідження. Методологічну основу дисертації складає система філософсько-світоглядних підходів, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, які забезпечують об’єктивний аналіз предмета дослідження.

Філософсько-світоглядною основою дослідження є ідеї законності та справедливості. Використання принципів діалектики дало змогу розглянути в розвитку та взаємозв’язку державно-правові процеси та явища, зокрема правозастосовну, правотворчу діяльність, реалізацію норм права, встановити їх ціннісне значення для суспільства, визначити взаємозумовленість з політичною та економічною системами.

Серед загальнонаукових та спеціально-юридичних методів застосовувались такі:

- системний метод та принципи цілісності, всебічності, системотворчих відносин частин і елементів, субординації, динамічності, випереджального відображення, що дозволило виявити особливості правозастосовної діяльності та розглядати соціально-політичні фактори як систему впливу на неї;

- функціональний метод використовувався з метою виявлення функцій правозастосування, місця і ролі явищ і процесів в системі правозастосовної діяльності, які здійснюють на неї вплив;

- історичний метод є доцільним при врахуванні тенденцій, змін, що відбуваються в нашій державі, внаслідок чого соціально-політичні фактори, які були суттєвими раніше (декілька років тому), сьогодні набули іншого значення для правозастосовної діяльності і по різному впливають на її ефективність;

- за допомогою загальних логічних прийомів – аналізу, синтезу, дедукції, індукції, моделювання – уточнили поняття правозастосовної діяльності, виявили вплив соціально-політичних факторів на правозастосування;

- соціологічний метод дав змогу дослідити правозастосовну діяльність як різновид соціальної діяльності, виявити її соціальний зміст та особливості впливу низки факторів як соціальних явищ на правозастосовну діяльність;

- статистичний метод використовувався для виявлення кількості допущених помилок в судових актах різних галузей права, що дозволило виокремити низку факторів, що впливають на правозастосовну діяльність;

- методи тлумачення та формально–юридичний метод використовувались при аналізі діючого законодавства та правозастосовної практики для з’ясування змісту правових норм, що сприяло виявленню особливостей правозастосовної діяльності щодо тих чи інших ситуацій;

- порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні правозастосовної діяльності та правореалізації, що дозволило виявити низку відмінних ознак правозастосування;

- за допомогою методу класифікації систематизували за різними критеріями соціально-політичні фактори і дійшли висновку, що розмежування факторів за зовнішнім та внутрішнім впливом є найбільш оптимальним варіантом.

Крім вищезазначених використовувались методи документального та термінологічного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичних, монографічних досліджень впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано положення про необхідність більш глибокого вивчення соціально-політичних факторів та врахування їх впливу на правозастосовну діяльність, оскільки вони зазнають суттєвих змін в сучасних глобалізаційних умовах.

Внаслідок проведеного дослідження сформульовано концептуальні положення, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення.

Вперше:

- сформульовано поняття соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну діяльність як сукупності соціально-політичних явищ і процесів, які обумовлюють характер і спрямованість правозастосовної діяльності;

- обґрунтовано, що в сучасних умовах під впливом соціально-політичних факторів міжнародного характеру знижується рівень публічності правозастосовної діяльності. Цей процес відбувається внаслідок імплементації у національне право нових міжнародних соціально-політичних інститутів приватного характеру;

- виявлено, що штучно звужується коло публічних правозастосовних суб’єктів за рахунок розширення кола недержавних суб’єктів правозастосування, що є наслідком впливу певних соціально-політичних факторів. У результаті стихійної рецепції не повинно відбуватися штучної підміни, оскільки це може призвести до негативних наслідків. Важливо чітко встановити ті випадки, де перевагу буде мати публічний характер (імперативний метод) і де виправданим буде приватний характер з урахуванням можливої шкоди;

- з’ясовано, що від рівня виявлення та врахування соціально-політичних факторів залежить ефективність правозастосовної діяльності, можливість вирішення виникаючих юридичних колізій. Юридична ефективність здебільшого пов’язана з основною метою правозастосування – розв’язання справи і прийняття відповідного акту. Соціальна ефективність правозастосовної діяльності пов’язана з перспективними цілями і характеризується позитивними змінами, що відбуваються в суспільстві внаслідок правозастосування;

- пропонується доповнити проект Закону України про нормативно-правові акти статтею про те, що суб’єкт законотворення має вивчати соціально-політичні фактори, при цьому враховувати громадську думку.

Удосконалено:

– класифікацію соціально-політичних факторів впливу на правозастосування, які розмежовані на фактори зовнішнього і внутрішнього впливу. Встановлено, що цей вплив може бути об’єктивним та суб’єктивним, прямим або опосередкованим, позитивним і негативним. Зовнішній суб’єктивний вплив здебільшого має негативний характер.

Набуло подальшого розвитку:

– дослідження особливостей та специфіки правозастосовної діяльності, а також визначення цього поняття. Вироблена власна позиція для визначення правозастосовної діяльності, яка полягає у тому, що правозастосовна діяльність – це специфічний різновид соціальної діяльності, зумовлений соціально-політичними факторами, наділений правовою та юридичною природою, здебільшого має соціально-політичну сутність та полягає у здійсненні компетентними суб’єктами діяльності щодо індивідуалізації правових приписів та створенні необхідних умов для їх реалізації;

– положення про нагальну необхідність розробки процесуальної форми застосування норм права не лише для судової діяльності, а й для інших видів правозастосування;

– питання про необхідність вивчення та врахування соціально-політичних факторів та особливостей їх впливу на правозастосовну діяльність.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих в дисертації проблем впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність та пропозицій щодо їх вирішення.

Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлено тим, що отримані висновки сприяють подальшим науковим дослідженням нагальних проблем теорії держави та права стосовно правозастосовної діяльності, її особливостей. Зроблені в дисертації узагальнення щодо поняття, ознак, стадій правозастосовної діяльності, її ефективності можуть слугувати базовими конструкціями у процесі подальших загальнотеоретичних і галузевих досліджень.

Отримані автором результати мають практичну цінність і можуть бути використані у:

- науково-дослідницькій діяльності – з метою подальшого дослідження соціальної та юридичної ефективності правозастосовної діяльності;

- діяльності правоохоронних і судових органів – для вдосконалення правозастосовної практики (Акт впровадження територіального управління державної судової адміністрації в Львівській області від 05.06.07 р.);

- навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій та в процесі викладання нормативних курсів з теорії держави та права, актуальних проблем теорії держави і права, судових та правоохоронних органів, кримінального процесу, цивільного процесу, порівняльного правознавства тощо;

- у правовиховній роботі висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані з метою підвищення рівня правової культури населення і суб’єктів правозастосовної діяльності.

Результати наукового дослідження використані у ряді законопроектів, які виносились на розгляд Верховної Ради України (Акт впровадження комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 06 – 19/15 – 12.64 від 08.06.07 р).

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, Київського національного університету внутрішніх справ.

Основні висновки дослідження, положення й рекомендації обговорювалися на таких наукових та науково-практичних заходах:

- міжнародна науково-практична конференція "Комунікативна компетентність правників та їх зв’язки з громадськістю" (Львів, 2003 р.);

- науково-практичний семінар "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (Львів, 2004 р.);

- науково-практична конференція "Органи внутрішніх справ у період розбудови держави та громадянського суспільства в Україні: філософсько-правове осмислення" (Львів, 2004 р.);

- науково-практична конференція "Актуальні проблеми реформування правової системи України" (Луцьк, 21–22 травня 2004р., тези опубліковано);

- міжнародна науково-практична конференція "Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ" (Львів, 2004 р.);

- наукова конференція "Юридичний процес як основа механізму правового регулювання в Україні" (Львів, 2005 р.);

- науково-практична конференція "Відомча освіта МВС в умовах незалежної Української держави: проблеми і перспективи" (Львів, 2005 р., тези опубліковано);

- міжнародна науково-практична конференція "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (Львів, 2006 р., тези опубліковано);

- науково-практична конференція "Актуальні проблеми реформування правової системи України " (Луцьк, 2-3 червня 2006 р., тези опубліковано).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дослідження висвітлені у шести наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 219 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 300 найменувань – на 19 сторінках, додатки – на 5 сторінках.