ІНСТИТУЦІЙНІ ІНВЕСТОРИ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Однією з головних особливостей сучасної ринкової економіки є важлива роль монетарної системи, яка впливає на економічний розвиток країн та їх галузеву структуру. Одним із чільних складників монетарної економіки є інституційні інвестори, які, трансформують вільні кошти фірм і заощадження домогосподарств в інвестиції.

Активність інституційних інвесторів на ринках розвинених країн пов’язана із значним зростанням і структурними змінами ринків капіталу. Країни з перехідною економікою пішли шляхом підвищення інституціоналізації заощаджень. У більшості з них обсяги активів в управлінні інституційних інвесторів швидко зростають, що пов’язано передусім із реформуванням системи пенсійного забезпечення і зростанням популярності інвестиційних фондів. Не залишилась осторонь цього процесу й економіка України.

Додаткової актуальності цій проблемі надає й те, що саме кошти інституційних інвесторів в умовах трансформаційної економіки виступають вагомим джерелом інвестицій для реального та фінансового сектору.

Проблемам діяльності інституційних інвесторів присвячені праці багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, серед зарубіжних варто відзначити О.Ахундова, З.Боді, Р.Габарда, Л.Гитмана, М.Джонка, А.Кейна, Р.Куна, Л.Лебедеву, А.Манела, А.Маркуса, А.Трифа, Н.Федорова, Ф.Фабоцці, У.Шарпа, О.Хмиза, та ін. З-поміж вітчизняних учених, праці яких присвячені діяльності інституційних інвесторів, зокрема інвестиційній ролі банків, аналізу інвестиційної складової страхової сфери, дослідженню інвестиційного потенціалу недержавного пенсійного забезпечення, розвитку інститутів спільного інвестування та небанківських фінансових інститутів, необхідно виділити: А.Арістову, Л.Борщ, З.Варналія, З.Ватаманюка, О.Вовчак, А.Вожжова, М.Денисенка, О.Єгорову, К.Ковалка, Ю.Коваленка, В.Ковтюха, В.Корнєєва, А.Криклія, А.Кузнєцову, Б.Луціва, Д.Леонова, І.Матвієнка, О.Морозову, Д.Навроцького, В.Осецького, Л.Позднякову, Т.Прейгер, С.Реверчука, О.Ромащенка, Р.Тиркала, Н.Ткаченко, А.Федоренка, Н.Шелудька та ін.

Однак у вітчизняній економічній літературі практично відсутнє комплексне дослідження інституту інституційних інвесторів. Зокрема, їх розглядають або відокремлено (наприклад, страхові компанії як інститути страхового ринку, недержавні пенсійні фонди як елементи пенсійної реформи і лише останнім часом як джерело довгострокових інвестицій, інститути спільного інвестування як професійні учасники ринку цінних паперів), або в сукупності при дослідженні таких понять, як ринкова інфраструктура чи кредитна система. Багато авторів послуговується терміном „інституційні інвестори”, а водночас ще немає достатньої чіткості як стосовно визначення цього поняття, так і щодо єдиної класифікації інституційних інвесторів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка „Дослідження закономірностей формування економічної системи в Україні”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (номер державної реєстрації 0103U005947).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз процесів становлення, формування та функціонування інституційних інвесторів, визначення їх ролі в господарській системі України та обґрунтування практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку системи інституційних інвесторів в економіці України. Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:

- з’ясувати сутність категорії „інституційні інвестори”, чітко виділити їх види та функції у сучасній ринковій економіці;

- дослідити специфіку механізмів та інструментарію діяльності інституційних інвесторів в економіці;

- узагальнити світовий досвід функціонування інституційних інвесторів та можливості його використання в економіці України;

- з’ясувати основні етапи, тенденції, чинники та особливості процесу формування макроекономічного середовища функціонування інституційних інвесторів в Україні;

- визначити роль інституційних інвесторів банківського типу в зростанні економіки України;

- оцінити місце інституційних інвесторів небанківського типу в Україні та ступінь їхнього розвитку;

- розробити конкретні заходи, які б забезпечували дієві механізми підвищення ефективності інституційно-інвестиційної складової економіки України.

Об’єктом дисертаційного дослідження є інституційні інвестори в економіці України. Предметом дослідження є особливості процесу становлення і закономірності формування системи інституційних інвесторів, чинники, що визначають їх розвиток та напрями підвищення ефективності їхньої діяльності у вітчизняній економіці.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є інституційний аналіз. Зважаючи на складність та багатогранність явищ, що виникають у процесі діяльності різних інституційних інвесторів, у роботі були застосовані різні методи наукового дослідження:

- історичного і логічного аналізу – для з’ясування комплексу чинників, що вплинули на еволюцію та розвиток інститутів системи інституційних інвесторів в умовах формування ринкової системи господарювання в Україні;

- індуктивний метод – у процесі аналізу та визначення місця інституційних інвесторів банківського і небанківського типу в системі інституційних інвесторів України;

- порівняння – для виявлення спільних та відмінних рис розвитку інституційних інвесторів у вітчизняній економіці та в економіці розвинених країн;

- теоретичного узагальнення – для визначення головних макроекономічних та інституційних чинників впливу на вітчизняну систему інституційних інвесторів;

- моделювання (в табличній, математичній та графічній формах) – для проведення кореляційного аналізу впливу інституційних інвесторів банківського типу на економічне зростання в Україні.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, аналітичні та статистичні матеріали Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Національного банку України, Української асоціації інвестиційного бізнесу, Всеукраїнської асоціації лізингодавців, наукова монографічна література, публікації зарубіжних та вітчизняних учених у періодичних виданнях, матеріали міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, Інтернет-сторінки, статистичні матеріали за проблематикою дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів: До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта, належать такі:

Вперше:

- на основі аналізу проблем функціонування інституційних інвесторів з обґрунтуванням їх важливості в економічній системі України запропоновано поняття „система інституційних інвесторів” як економічної категорії, що відображає сукупність взаємопов’язаних інститутів, які займають провідну роль у процесі трансформації заощаджень в інвестиції, використовуючи при цьому аналогічні механізми та інструменти; для оцінки рівня розвитку системи інституційних інвесторів запропоновано показник рівня активів інституційних інвесторів, що відображає частку активів інституційних інвесторів у ВВП країни;

- за допомогою кореляційного аналізу виявлено, що найтісніший прямий зв’язок між капітальними вкладеннями та ВВП простежується, коли лаг запізнення дорівнює 9–15 місяців. Водночас для зв’язку між приростом активів інституційних інвесторів банківського типу та ВВП лаг запізнення є дещо меншим і становить усього 6–9 місяців. Це дає підстави для висновку, що вітчизняна економіка швидше освоює інвестиції банківського сектору, ніж капітальні вкладення загалом.

Уточнено:

- визначення поняття „інституційні інвестори”, якими запропоновано вважати учасників фінансового ринку, котрі відіграють провідну роль у процесі трансформації заощаджень в інвестиції, акумулюючи кошти індивідуальних інвесторів (як правило, шляхом випуску власних цінних паперів або на довірчій основі), що використовуються для інвестування у фінансові та матеріальні активи (найчастіше в цінні папери), диверсифікуючи інвестиційні вкладення, зменшуючи, отже, ризики та отримують інвестиційний дохід;

- формулювання функцій інституційних інвесторів у трансформаційній економіці, зокрема: перетворення заощаджень в інвестиції акумулюванням коштів індивідуальних заощадників; сприяння зниженню вартості операцій з цінними паперами за одночасного зростання їх кількості (ефект масштабу); зниження трансакційних витрат; пом’якшення проблеми асиметричної інформації; диверсифікація інвестиційних ризиків; трансформація строку погашення первинних цінних паперів, в які інвестовано кошти, у різні терміни погашення посередницьких зобов’язань (розподіл ресурсів у часі); професійне управління інвестиційним портфелем; консультування учасників інвестиційного процесу;