ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УРСР НА ТРАНСПОРТІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ ст. Автореферат

Актуальність теми дослідження. Будь-який тип держави базується на розгалужених і спеціалізованих управлінських структурах, де особливе та вагоме місце посідають органи внутрішніх справ. У свою чергу в органах внутрішніх справ створюються різнопрофільні підрозділи, які виконують свої функції у певному секторі суспільного життя, зокрема на транспорті. Спеціальні органи внутрішніх справ на транспорті покликані забезпечити дотримання правопорядку й безпеки на комунікаціях. З урахуванням місця транспортних магістралей в економіці держави роль таких воєнізованих підрозділів є досить суттєвою.

Комплексне вивчення процесу формування правоохоронних органів на транспорті, правового забезпечення й оформлення їхньої діяльності, з’ясування умов, які впливають на підвищення її ефективності є актуальною науковою проблемою. Адміністративні функції органів внутрішніх справ на транспорті, специфіка їхнього правового статусу, юридичне регулювання їхньої роботи залишаються комплексно недослідженими, що спонукає до цілеспрямованих наукових зусиль у зазначеній галузі.

Суспільна значущість дослідницької роботи в зазначеному напрямку визначається потребами сучасного етапу державотворення в Україні. Теоретичний аналіз, об’єктивні оцінки практики минулого дозволяють моделювати такі управлінські й виконавчі органи, які максимально відповідатимуть своєму призначенню й гарантують виконання покладених на них завдань. Критичне осмислення й диференційоване використання досвіду державотворчих процесів першої половини ХХ ст. дає достатнє підґрунтя для прогнозування, генерування й практичного втілення ідей сучасних науковців та управлінців-практиків, адаптованих до нинішніх проблем, а також вдосконалення форм і методів роботи правоохоронних структур у сучасних умовах.

Актуальність дослідження обумовлюється також необхідністю підвищення правової культури населення, працівників правовстановлюючих структур в Україні та потребою забезпечення й регулювання діяльності органів внутрішніх справ на транспорті.

Фундаментальні дослідження історії та практики функціонування правоохоронного сегменту державного апарату у певних суспільно-політичних умовах і на окремих часових відрізках сприяють розвитку даної сфери права, дозволяють використовувати накопичений досвід в умовах сучасного етапу державотворення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових досліджень МВС України, зокрема: “Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”, схваленої рішенням колегії МВС України від 18.12.2000 р. №9км/1; “Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005рр.”, затвердженої наказом МВС України від 30.06.2002 р. № 635, “Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр.” (п.2.1.-2.3.). Вона також є складовою частиною наукових досліджень, передбачених “Планом науково-дослідної роботи наукових установ вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006р.)” Академії правових наук України (п.7.12.). Крім того, обраний напрям роботи відповідає “Програмі розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням”, схваленій колегією МВС України 16.12.1999 р.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб комплексно відтворити процес формування, юридичного оформлення й регулювання діяльності органів внутрішніх справ на залізничному, водному, автомобільному транспорті у першій половині ХХ ст. Відповідно до цього дисертант поставив перед собою такі завдання:

– дослідити правові засади діяльності органів внутрішніх справ України на транспорті у першій половині ХХ ст., обґрунтувати їх евристичний, теоретико-методологічний та виховний потенціали;

– подати характеристику джерельної бази праці;

– охарактеризувати стан наукової розробки досліджуваної проблематики;

– з’ясувати вплив об’єктивних та суб’єктивних чинників на формування концептуальних політичних рішень у цій сфері;

– простежити структурні зміни органів внутрішніх справ на транспорті у зв’язку з конкретною суспільно-політичною ситуацією, що складалась у той чи інший період;

– проаналізувати нормативно-правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на транспорті;

– визначити функціонально-технологічні особливості спеціальних органів міліції на транспорті як специфічної ланки командно-адміністративної системи, що склалась в Українській РСР у 20-30-ті рр.;

– показати особливості діяльності органів внутрішніх справ в умовах Великої Вітчизняної війни та доби відбудови;

– виявити закономірності, спільні та відмінні ознаки в роботі органів внутрішніх справ на різних видах транспорту;

– розкрити повноваження та межі компетенції транспортних правоохоронних структур через призму нормативних актів, а також їх відповідність реаліям того чи іншого періоду державного будівництва;

– дати оцінку результативності функціонування спеціальних органів міліції на транспорті в різних умовах їхньої діяльності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що склалися в процесі діяльності органів внутрішніх справ України на транспорті, їх правове й організаційне інституювання та юридичне регулювання за умов певної конкретно-історичної ситуації.

Предметом дослідження є державна політика щодо нормативно-правового та організаційного забезпечення роботи органів внутрішніх справ як важливого елементу адміністративної системи, створення умов для безперебійного функціонування транспортної мережі, боротьби зі злочинністю та правопорушеннями у зазначеній сфері.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених з проблематики історії держави і права. Комплекс сформульованих наукових проблем розглядається крізь призму взаємозв’язку та єдності теорії і практики, загального, особливого й одиночного, змісту та форми.

Під час роботи над дисертацією використано комплекс методів наукового пізнання. У широкому спектрі залучено загальнонаукові, дисциплінарні й міждисциплінарні методи. Діалектичний та історико-хронологічний методи склали основу дослідження процесів створення спеціальних органів внутрішніх справ на транспорті, поетапного висвітлення діяльності цих органів в контексті соціально-політичних змін, які мали місце в Україні від жовтневої революції 1917 р. до середини ХХ ст. Системний і структурно-функціональний методи дозволили реконструювати архітектоніку побудови субординаційної вертикалі правоохоронних органів на транспорті, визначити характер підпорядкування та коло їх повноважень, напрями взаємодії з іншими органами влади,а також із громадськістю. Правознавчі методи послугували засобам аналізу правотворчої діяльності державних органів, змісту законів і підзаконних актів, що мали юридичну силу та регулювали роботу “силових” підрозділів на транспорті. За допомогою компаративного (порівняльно-правового) методу виявлено відмінні та схожі ознаки в діяльності правоохоронних органів на транспорті за різних суспільно-політичних умов і режимів. Джерелознавча методика допомогла систематизувати виявлені в архівосховищах і бібліотеках документи та законодавчі акти, інструкції, розпорядження, накази, постанови, публікації в періодичних виданнях, довідкові матеріали, з’ясувати їх походження, змістовне наповнення та спрямованість тощо. Методи формальної логіки (зокрема, логіко-семантичний) застосовано для послідовного викладу матеріалу, формулювання узагальнень, висновків і теоретичних положень. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило вивчити соціальний склад працівників органів внутрішніх справ на транспорті, встановити характер соціальних зв’язків між правоохоронними структурами і широкими колами громадськості, проаналізувати цифровий матеріал, який ілюструє певні параметри функціонування органів міліції на транспорті.

Емпіричну базу дослідження складають законодавчі та підзаконні акти, які формували юридичне підгрунтя діяльності транспортних підрозділів у системі органів внутрішніх справ, інтерв’ю зі співробітниками цих служб, де конкретизуються результати адміністративно-правового впливу, виконання функцій владно-управлінської діяльності, а також документи архівних установ, що містять інформацію з даної тематики.

Географічні та хронологічні межі роботи обумовлені територією України, де розгорталася діяльність всіх державних утворень, зокрема УРСР. Досліджуваний період охоплює в основному першу половину XX cт., коли в радянській Україні створювалися основи державного механізму управління. В деяких випадках, для з’ясування сутності окремих аспектів створення спеціальних органів внутрішніх справ на транспорті, їх розвитку і трансформації автор вважає припустимим вийти за межі цих рамок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній літературі комплексним дослідженням, в якому відображені правові засади діяльності органів внутрішніх справ України на транспорті в зазначений період. Наукова новизна дисертації визначається постановкою проблеми, дослідженням визначальних тенденцій розвитку суспільних відносин у правовій сфері та напрямів удосконалення законодавства, спрямованого на боротьбу з правопорушеннями та охорону громадського порядку на транспорті. У праці обґрунтовується низка питань, концептуальних з точки зору теорії та історії держави і права й важливих для юридичної науки та правозастосовчої практики; зокрема:

– дослідження проведено з урахуванням теоретичних напрацювань провідних фахівців у сфері теорії та історії держави і права, що дозволило запровадити відповідні висновки та рекомендації до вивчення даної теми. Теоретико-методологічними підвалинами є комплексна реконструкція взаємопов’язаних подій і явищ, їх об’єктивна інтерпретація за допомогою суто правознавчих, міждисциплінарних і загальнонаукових методів, системний аналіз адміністративно-організаційних структур і правового поля, в якому вони діяли, еволюція повноважень і функцій органів внутрішніх справ на транспорті на певних часових відрізках та в умовах, що змінювалися;

– під новим кутом зору висвітлені основні форми і методи роботи органів внутрішніх справ, що покликані забезпечити правопорядок і законність у такій стратегічно важливій галузі економіки, як транспорт: з одного боку, вони розглядаються в контексті окремих етапів державного будівництва, з іншого, – трактуються через призму нормативно-правовіх актів.

Дисертантом уперше:

– простежено детермінацію різних системоутворюючих чинників, джерел і суб’єктів правотворчого процесу, результати їхньої взаємодії, а також з’ясовано ефективність прийнятих рішень і новостворених механізмів для їх реалізації на окремих часових відрізках;

– виявлено й охарактеризовано відповідні нормативно-правові акти, на базі яких утворювалися й функціонували правоохоронні органи на транспорті;

– введено до наукового обігу матеріали 51 фонду 7 центральних й кількох відомчих та державних обласних архівосховищ (дослідженні документи 587 справ);

– відтворено юридичну базу й функціональні аспекти адміністративної діяльності правоохоронних структур на автомобільному, водному й залізничному транспорті;

– комплексно розглянуто питання про місце та основні характеристики адміністративної діяльності органів внутрішніх справ на транспорті як одного з напрямів внутрішньої правової політики радянських органів влади;

– реконструйовано порядок комплектування, підготовки та перепідготовки кадрів органів внутрішніх справ на транспорті, здійснено кількісну та якісну характеристику їхньої структури та особового складу;

– обґрунтовано сутність структури, напрями політики радянської держави у сфері боротьбі зі злочинністю на транспорті як цілісної соціально-регулятивної системи, її окремих підсистем;

– досліджено адміністративну діяльність Державної автомобільної інспекції з обліку і використання автомототранспорту, здійснення контролю за його технічним станом та правилами експлуатації;

– проаналізовано взаємодію органів внутрішніх справ з іншими державними структурами, правоохоронними органами, населенням у боротьбі зі злочинністю, забезпеченням громадського порядку на транспорті;

– розширено уявлення про види застосування норм права й адміністративних засобів впливу в галузі транспорту.

Крім вищезазначених, до результатів дослідження з ознаками новизни можна віднести поглиблення знань про шляхи формування органів внутрішніх справ на транспорті за різних етапів та умов історичного розвитку, системи державотворчих процесів, відповідної нормативно-правової бази, а також зміст і методи профілактичної роботи, підготовки кадрів водіїв, взаємодії міліції з населенням щодо безпеки дорожнього руху, зменшення аварійності й травматизму на транспорті, контролю за проведенням щорічних техоглядів автомототранспорту, тощо.

Дисертація дає розгорнуту характеристику недостатньо розкритих в науковій літературі напрямів діяльності органів внутрішніх справ, форм і методів роботи їх співробітників під час виконання службових обов’язків, зокрема в екстремальних умовах війни, а також узагальнює досвід зусиль щодо ліквідації наслідків німецько-румунської окупації, дитячої безпритульності та бездоглядності на транспорті, боротьби зі злочинними угрупованнями підлітків, а також проведення відповідних профілактичних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення, зокрема для розвитку навчальних дисциплін: “Історія держави та права України”, “Теорія держави та права”, “Судові та правоохоронні органи України”, “Адміністративна діяльність ОВС” тощо. У науково-дослідній сфері матеріали дисертації створюють підґрунтя для наступного комплексного і спеціального опрацювання проблем функціонування правоохоронних структур на транспорті як специфічної ланки адміністративної системи і державного управління. В галузі правотворчості аналіз юридичних документів, узагальнення, висновки і рекомендації, що містяться в праці, можуть бути застосовані для розробки законодавчих та підзаконних актів, вдосконалення чинних правових норм, зокрема Законів України “Про міліцію”, “Про боротьбу з корупцією”, проекту Кодексу про адміністративні правопорушення, що сприятиме правовій оптимізації роботи відповідних структур управління. У правозастосовчій сфері існують можливості використання повчального досвіду минулого для інтенсифікації процесу вдосконалення й оптимізації вітчизняної владно-управлінської моделі, формування концепції реформування транспортних органів МВС України, а також підвищення ефективності засобів адміністративного впливу у даному спектрі життєдіяльності суспільства. У виховній роботі з особовим складом правоохоронних органів на транспорті варто використати ті фрагменти праці, які сприятимуть підвищенню відповідальності й дисциплінованості співробітників, суворому дотриманню ними встановлених правових норм та службових повноважень, загальному зростанню правової культури транспортників, правоохоронців та широких верств населення. Наукові результати дослідження можуть бути використані для написання фундаментальних узагальнюючих праць, підручників та навчальних посібників.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, обґрунтування, висновки, пропозиції якої сформульовані на підставі авторських досліджень. Окремі положення дисертації вже реалізуються у навчальному процесі та науково-дослідній діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 11.01.2006 р.) під час проведення лекційних, семінарських і практичних занять з курсів “Правоохоронні та правозахисні органи України”, “Історія держави та права України”, “Адміністративна діяльність ДАІ”, а також у спецкурсі “Правоохоронна система України”. Крім того, матеріали дисертаційного дослідження використовуються в практичній діяльності Лінійного Управління МВС України на транспорті на Донецькій залізниці (акт впровадження від 05.12.2005 р.), зокрема під час проведення занять в межах початкової підготовки новопризначених працівників ППСМ та ВСП за темами: “Адміністративна діяльність ОВС”, “Поняття “громадського порядку”, “Загальна характеристика правопорушень, що посягають на громадський порядок” та ін. Результати дисертації також використовуються під час проведення занять з функціональної підготовки з особовим складом в Управлінні ДАІ в Донецькій області (акт впровадження від 21.11.2005 р.) за темами: “Питання зміцнення транспортної дисципліни серед особового складу підрозділів ДАІ. Забезпечення особистої безпеки співробітників”, “Порядок видачі посвідчень водія і допуск громадян до керування автотранспортними засобами”, “Організація дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції, обов’язки посадових осіб, форми і методи несення служби, здійснення контролю за несенням служби” та ін.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційної роботи оприлюднено в доповідях і виступах здобувача на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних та науково-методичних конференціях, семінарах тощо, зокрема: “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк, 2000); “Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень” (Київ-Донецьк, 2001 р.); “Київ і Кияни” (Київ, 2003 р.; 2005 р.); “Державний розвиток як фактор морально-етичного формування особистості” (Донецьк, 2005 р.); “Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти” (Чернівці, 2005 р.); “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти” (Севастополь, 2005 р.); “Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва” (Бахчисарай-Сімферополь, 2005 р.); “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 2006 р.); “Організаційно-правові основи взаємодії ОВС з місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм” (Донецьк, 2006 р.), “Забезпечення безпеки дорожнього руху: науково-методичні аспекти, організаційно-практичні проблеми, перспективи та шляхи їх вирішення” (Донецьк, 2006 р.), “Друга Світова війна і доля народів України” (Київ, 2006 р.) та інші.

Публікації. Низка принципових положень і висновків дисертації знайшла відображення у чотирьох монографіях, з яких одна виконана особисто (27,25 друк. арк.) та 58 авторських публікаціях, з яких 26 – опубліковано у наукових фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації підпорядкована досягненню її мети та розв’язанню поставлених завдань. Вона складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, що мають тринадцять підрозділів, висновків, списку посилань, списку використаних джерел та літератури. Окремою частиною оформлено додатки (52 стор.). Обсяг дисертації без додатків – 396 сторінок. Список використаних джерел та літератури обіймає 45 стор. й містить 508 найменувань.