СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ НАДЗВИЧАЙНИХ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Захист прав і свобод людини та громадянина є одним з найактуальніших завдань сьогодення, що давно зі сфери зацікавленості лише окремих держав і правозахисних організацій перейшло до розряду пріоритетних для всього світового співтовариства.

Світова спільнота у XXI столітті постійно зіштовхується з суперечливою реальністю: з одного боку – безпрецедентне зростання інформаційних, технологічних та інших можливостей людини, з іншого – посилення негативних факторів, що становлять серйозну загрозу як для національної безпеки окремих держав, так і для громадської безпеки у світі в цілому (терористичні акти, збройні, релігійні, міжконфесійні конфлікти тощо). Водночас у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації в більшості держав світу загрозливих масштабів набувають стихійні лиха та катастрофи техногенного характеру. Показово, що лише у 2009 році на території України зафіксовано понад 58 тис. злочинів, скоєних у громадських місцях, вилучено майже 3,1 тис. одиниць вогнепальної зброї, а також 200 кг вибухових речовин; зареєстровано 264 надзвичайні ситуації, унаслідок яких 356 осіб загинуло й 1511 – постраждало.

Велика кількість глобальних небезпек різного ступеня складності вимагає створення спеціальних адміністративно-правових механізмів регулювання суспільних відносин, що виникають під час надзвичайних ситуацій. Одним із провідних серед них є комплексний інститут надзвичайних адміністративно-правових режимів, що останнім часом стає ключовим елементом правового забезпечення національної безпеки в розвинених країнах світу.

Проблеми вдосконалення та розвитку надзвичайних правових режимів у своїх працях розглядали ще дослідники кінця ХІХ – початку ХХ століття: О. С. Алексєєв, В. М. Гессен, А. І. Єлістратов, В. Ф. Дерюжинський, Я. М. Магазинер. Певною мірою ці проблеми вивчали й сучасні вітчизняні та зарубіжні адміністративісти: С. С. Алексєєв, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, В. М. Григор’єв, Ю. В. Дубко, С. В. Ківалов, С. О. Магда, В. Я. Настюк, С. В. Пчелінцев, В. Б. Рушайло, А. С. Спаський, М. М. Тищенко, Х. Фольц, С. Д. Хазанов, М. Г. Янгол, О. Н. Ярмиш та ін. Названими вченими зроблено вагомий внесок у дослідження проблем державного управління, організаційно-правового забезпечення діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, взаємодії правоохоронних органів і військових формувань під час дії надзвичайних адміністративно-правових режимів, юридичної відповідальності громадян за порушення режимних норм. Проте у їх працях розкрито лише окремі аспекти формування цих режимів або ж окреслено їх побіжно у ході вивчення більш загальних чи суміжних суспільних відносин.

Разом з тим, швидкі зміни в соціальній, економічній і політичній сферах, що відбуваються в суспільному житті України, потребують додаткового наукового вивчення інституту надзвичайних адміністративно-правових режимів, його становлення та подальшого розвитку. Відтак, необхідно комплексно дослідити організаційні та правові засади інституту надзвичайних адміністративно-правових режимів, систему загальних і спеціальних суб’єктів, що їх забезпечують, їх правовий статус і застосування ними примусових заходів.

Отже, обумовлюється потреба комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки вивчити закономірності становлення та розвитку інституту надзвичайних адміністративно-правових режимів і визначити шляхи його вдосконалення, що й зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.