СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова України як правової демократичної держави, в якій народний суверенітет є найвищою соціальною цінністю й державна влада не зосереджена в руках одного органу, потребує оновлення правової основи щодо відносин держави з особою, що має здійснюватися не лише в напряму модернізації відповідальності влади перед людиною, а й навпаки – людини перед державою, яка за сучасних умов є не виявом авторитаризму, а способом організації влади всього українського суспільства.

Рівень забезпечення прав і свобод людини, їх обсяг і характер свідчать про рівень демократизації громадського суспільства. Державно-правовою моделлю будь-якого суспільства, його основним законом є Конституція. Прийняття Конституції України, а слідом і вироблення Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи Концепції адміністративної реформи, що була покладена в основу реформування системи державного управління Указом Президента України від 22.07.1998 р., № 810/98, стало початком якісно нового етапу в розвитку суспільства і держави, створило базу для її реформування. Одним із завдань реформування правової системи держави є проведення адміністративно-правової реформи. Для цього необхідна послідовна реалізація як національних законів, так і вимог міжнародно-правових актів.

За своїм змістом адміністративно-правова реформа повинна стати комплексом взаємопов’язаних заходів, спрямованих на вдосконалення територіальної організації суспільства; створення ефективних механізмів державного управління; кодифікацію адміністративного законодавства; поліпшення кадрового, фінансово-економічного, інформаційно-технічного та наукового забезпечення організації виконавчої влади.

За останні десять років здійснювалися певні заходи щодо виконання окремих положень цієї Концепції, проте її впровадження було повільним та суперечливим. Виникла потреба в науковому моніторингу адміністративної реформи в Україні, дослідженні найбільш проблемних питань функціонування управління та визначенні шляхів його вдосконалення.

Окремі організаційно-правові питання сутності та механізмів упровадження адміністративної реформи в Україні розглядало багато дослідників. Системно підходили до розв’язання проблеми адміністративної реформи в Україні і зробили вагомий внесок вітчизняні вчені: В.Б. Авер’янов, О.Ф Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, В.М. Кампо, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.Д. Крупчан, Є.Б. Кубко, Є.В. Курінний, О.В. Негодченко, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, П.С. Пацурківський, С.В. Пєтков, О.В. Петришин, М.О. Пухтинський, О.П. Рябченко, А.А. Селіванов, О.Ф. Фрицький, В.В. Цвєтков, В.О. Шамрай,  В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа, М.К. Якимчук та інші.

Водночас дослідження вчених, по-перше, стосувались лише окремих аспектів упровадження адміністративної реформи, а комплексне вивчення не проводилось; по-друге, наукових досліджень адміністративно-правової реформи через поняття народного суверенітету не відбувалось. Названі аргументи і зумовили актуальність обраної теми.