АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ Автореферат

Актуальність теми. З набуттям незалежності Україна проголосила курс на побудову демократичної правової держави, головним обов’язком якої є утвердження та забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Важливе місце серед цих прав посідає право власності на землю, яке набувають та реалізують громадяни, юридичні особи та держава виключно відповідно до закону. Це пояснюється тим, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України). При цьому серед основних засобів такої охорони варто виділити адміністративну відповідальність, яка є найбільш оперативним і дієвим способом реагування на земельні правопорушення.

Важливе значення адміністративної відповідальності в механізмі захисту права власності на землю особливо виразно проявляється в сучасних умовах, коли стрімке впровадження ринкових механізмів засвідчило неефективність більшості правових норм, які визначають загальні засади реалізації права власності на земельні ділянки. У свою чергу, це призвело до активізації теоретичних досліджень і законопроектної діяльності щодо подальшого розвитку діючих і введення нових правових засобів впливу на власників і користувачів земельних ділянок. Водночас, відносно швидка трансформація законодавства не призвела до підвищення його якості. Навпаки, відсутність цілеспрямованої науково обґрунтованої концепції його розвитку обумовила декларативність і незабезпеченість більшості прийнятих норм.

Наслідком незбалансованої політики держави стало суттєве збільшення порушень земельного законодавство, особливо у сфері самовільного заняття земельних ділянок. Так, наприклад, протягом 2002–2006 рр. кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за такі порушення, збільшилась на 69,3 %. І хоча протягом 2007–2008 рр. відмічається помітне зниження числа аналізованих проступків (– 192,1 %), обумовлене їх частковою криміналізацією, самовільне зайняття земельних ділянок залишається найбільш розповсюдженим адміністративним проступком у сфері земельних відносин.

Як свідчить моніторинг ситуації у сфері, яка вивчається, основними детермінантами порушень права власності на землю 38 % опитаних працівників державних інспекцій з контролю за використанням і охороною земель називають мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення; 62 % – низький рівень контролю правоохоронних органів і відсутність ефективних правових заходів протидії самовільному заняттю земельних ділянок. Опитані нами громадяни до таких причин відносять бюрократизм і корумпованість механізму отримання земельних ділянок у власність (83 %) та недостатню кількість працівників державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель і їхню низьку фахову підготовку (17 %).

Викладене свідчить про необхідність проведення глибоких теоретичних досліджень, наукового узагальнення та систематизації емпіричного матеріалу, оцінки напрямів і тенденцій, що проявляються в сучасних соціально-економічних умовах з метою отримання цілісного уявлення про адміністративну відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки та її роль у механізмі захисту конституційного права власності на землю.

Загальнотеоретичні питання адміністративної відповідальності та окремі аспекти відповідальності за правопорушення у сфері землекористування вже розглядалися у працях таких представників загальної теорії права, адміністративного, кримінального та земельного права, як: А.Б. Агапова, Н.О. Антонюк, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.П. Гетьмана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.Л. Грохольського, І.І. Каракаша, С.В. Ківалова, Е.М. Кісілюка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.В. Копана, В.Н. Кудрявцева, О.В. Кузьменко, О.Г. Кулика, В.І. Курила, Л.В. Коваля, Д.М. Лук’янця, Н.Г. Мельника, А.М. Мірошниченка, А.І. Миколенка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, В.В. Орєхова, О.І. Остапенка, О.О. Погрібного, В.І. Ремнєва, В.Д. Сущенка, В.Я. Тація, Н.І. Титової, В.К. Шкарупи, М.В. Шульги та інших. Науково-теоретичне підґрунтя для розгляду відповідальності у сфері земельних відносин заклали роботи О.С. Мірошниченка, О.В. Стукаленка, Л.В. Мілімко та інших.

Водночас, у сучасних умовах майже не розробленими залишаються більшість теоретичних питань адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельних ділянок. Зокрема, це стосується дефініції самовільного зайняття земельної ділянки, об’єктів і суб’єктів цього проступку. Не до кінця вивченими залишається причини, які обумовлюють його вчинення, а також найбільш раціональні шляхи та методи їхнього подолання. Нерозробленість зазначених питань у теорії негативно позначається на правотворчій діяльності, обумовлює прийняття суперечливих правових актів, унаслідок знижується ефективність попереджувальної діяльності державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, а також інших правоохоронних органів.

Отже, недосконалість правових актів у сфері землекористування та недостатня розробка цих питань у науковій літературі зумовлюють актуальність наукового дослідження адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки в умовах проведення соціально-економічних реформ і впровадження ринкових механізмів регулювання земельних правовідносин.