VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми. Значна кількість завдань міліції реалізується в процесі виконання своїх функцій спеціальними установами органів внутрішніх справ. Проте організаційно-правові основи діяльності цих установ ОВС України, незважаючи на їх теоретичну і практичну важливість, в науці адміністративного права досліджені недостатньо, а норми чинного законодавства, які становлять їх нормативну основу, не завжди відповідають вимогам часу. Вирішення цих проблем, з одного боку, потребує глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з діяльністю спеціальних установ органів внутрішніх справ, що дозволить успішно вирішувати поставлені перед ними завдання, з іншого – перебудовувати діяльності цих установ, яка повинна відповідати міжнародним стандартам через внесення змін до чинного законодавства України.

Необхідно констатувати, що сьогодні в науковій юридичній літературі основна увага приділяється лише певним напрямкам діяльності окремих спеціальних установ ОВС України. Під час дослідження їх діяльності набагато більше уваги приділялося забезпеченню законності при охороні, утриманні і конвоюванні заарештованих та затриманих, умовам утримання, характеристиці статусу затриманих, функціонуванню окремої спецустанови органів внутрішніх справ в межах діяльності певної служби ОВС України, наприклад, у справах дітей, та ін., а про організацію та особливості діяльності всіх спеціальних установ органів внутрішніх справ мова здебільшого не йшлася.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців у галузі адміністративного права, теорії управління, філософії, загальної теорії держави і права та, інших галузевих правових наук, зокрема, В. Б. Авер’янов, М. І. Ануфрієв, В. С. Бакіров, О. М. Бандурка, О. О. Бандурка, В. Т. Білоус, Ю. П. Битяк, І. Л. Бородін, І. П. Голосніченко, О. Ю. Синявська, С. М. Гусаров, В. С. Гуславський, В. С. Журавський, Р. А. Калюжний, В. В. Коваленко, В. В. Ковальська, А. Т. Комзюк, Я. Ю. Кондратьєв, В. В. Конопльов, О. В. Негодченко, В. І. Олефір, Н. М. Оніщенко, О. І. Остапенко, В. П. Пєтков, В. М. Плішкін, Т. О. Проценко, С. Т. Стеценко, В. Я. Тацій, В. К. Шкарупа, Х. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиш та ін. Однак, незважаючи на інтенсивність досліджень, присвячених різним аспектам зазначеної проблематики, багато її питань дотепер залишаються дискусійними.

Таким чином, необхідність приведення діяльності вітчизняних спеціальних установ органів внутрішніх справ до міжнародних стандартів, недоліки правового регулювання організації їх діяльності, недосконалість взаємодії з іншими підрозділами міліції та правоохоронними органами держави, громадськістю і обумовлюють актуальність та важливість комплексного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з організаційно-правовими засадами діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п. 1.1.5, 1.1.6, 1.1.32, 1.1.47, Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від
5 липня 2004 р., та п. 3.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2006 – 2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 15 грудня 2005 р.