АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК У МІЛІЦІЇ Автореферат

Актуальність теми. Формування гендерної культури в суспільстві, дотримання основ гендерної рівності в приватній і публічних сферах, запобігання гендерній дискримінації в різних її формах – це складні завдання, які щільно пов’язані із перебігом процесів демократизації, дотриманням прав і свобод людини, інституціоналізації правового суспільства.

За умов європейського вибору України необхідність осмислення та впровадження міжнародного досвіду в цій сфері, формування та реалізації державної гендерної політики набуває особливого значення. Цілі розвитку тисячоліття, ухвалені на саміті Тисячоліття ООН у 2000 році, стали для України орієнтиром розвитку соціального, політичного та економічного життя на тривалий період (до 2015 року). Вони знайшли своє підтвердження у прийнятому в 2005 році Законі України „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”.

Визначені цілі державної політики спрямовані на впровадження гендерної рівності та ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок на основі створення умов і правових норм, необхідних для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав і рівних можливостей жінок та чоловіків. Стаття 24 Конституції України гарантує рівність прав і свобод усім громадянам та відсутність обмежень за ознаками статі.

Міністерство внутрішніх справ України є одним із основних суб’єктів реалізації гендерної політики в Україні, зокрема Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. На її виконання в усіх регіонах України розроблені та затверджені обласні програми, співвиконавцями яких є також управління внутрішніх справ. Для конкретизації та оптимізації цієї роботи в МВС розроблено Програму забезпечення гендерної рівності в ОВС України на період до 2011 року.

Актуальність теми дослідження зумовлена низкою об'єктивних чинників, серед яких не останнє місце належить зміні соціально-економічних умов України. Процес побудови економіки супроводжується багатомірною соціальною трансформацією, відбуваються структурні зміни в гендерних відносинах, тобто в соціальних відносинах між статями. Диспропорції у соціальних позиціях - різниця у доступі чоловіків і жінок до робочих місць - сприяють зростанню соціальної напруженості. У першу чергу це стосується постійного зростання безробіття в суспільстві (61,4 % офіційно зареєстрованих безробітних - жінки) та збільшення кількості жінок серед бідних прошарків населення. Змінюється й демографічний профіль суспільства, який характеризується збільшенням частки жіночого населення порівняно з чоловічим. Додає актуальності дослідження і той факт, що в правоохоронних органах працює все більше жінок, у той час як у суспільстві та серед досвідчених працівників міліції ця праця традиційно вважається чоловічою.

У ракурсі розвитку демократичності та інституалізації державної політики сучасне суспільство вимагає від правоохоронця володіння новими якостями, а саме: толерантності, вміння спілкуватись, емпатії. Для забезпечення цього Міністерство внутрішніх справ має надавати рівні можливості для всіх членів суспільства, в тому числі й для жінок, що дозволить максимально використати суспільний ресурс. Тому подальше функціонування та розвиток органів внутрішніх справ у нових зовнішніх та внутрішніх політичних умовах та інтегрування їх до світової правоохоронної системи потребує все більшого залучення жінок до боротьби зі злочинністю.

Необхідність залучення жінок до роботи в ОВС також зумовлена тим, що це допоможе вирішити такі проблеми, як ефективна організація боротьби зі злочинністю жінок і неповнолітніх, попередження злочинів, скоєних на побутовому ґрунті. Крім того, збільшення прийому жінок до міліції на практиці розширює соціальну базу формування персонального складу ОВС України. З іншого боку, розширення прийому жінок на службу може спричинити в майбутньому необхідність перегляду деяких принципових моментів, які стосуються проходження служби, зокрема тактики використання сил і засобів міліції.

На думку європейських поліцейських, служба жінки в поліції результативна. Жінки більш комунікабельні при врегулюванні сімейних конфліктів, робота жінок-поліцейських незамінна при роботі з жертвами насильницьких дій, з підлітками-правопорушниками. Жінки набагато краще складають іспити й засвоюють матеріал у ході навчання. Поліцейських-жінок не залучають до проведення окремих спецоперацій (з агресивними демонстрантами, при звільненні заручників, роботи у спецпідрозділах), але в основному при підготовці жінки-поліцейські та чоловіки проходять однаковий курс навчання і до оцінки їх знань, навичок та якостей використовуються однакові критерії.

Історико-правовий екскурс свідчить про те, що вивченням питання гендерної політики у правозахисній діяльності в Україні займаються такі провідні науковці, як: О. Бандурка, В. Барко, А. Блага, М. Буроменський, В. Іващенко, Д. Кобзін, К. Левченко, О. Литвак, О. Мартиненко, Т. Мельник, В. Москаленко, В. Романова, О. Руднєва, І. Трубавіна, В. Тюріна, Р. Шейко; проблем стосовно прав жінок у запобіганні гендерному насильству: В. Венедиктов, Ф. Думко, Т. Денисова, В. Куц, Я. Лизогуб, Ю. Римаренко; гендерних особливостей при підготовці фахівців у вищих закладах освіти системи МВС України: В. Архипов, О. Лавріненко, Л. Мороз, М. Новикова, В. Пугач, В. Чуб; роботи з персоналом ОВС: М. Іншин, В. Криволапчук, І. Синявська, М. Ануфрієв; сучасних підходів зарубіжних країн до розв’язань питань гендерної політики: О. Балакірєва, Н. Грицак, А. Губанів, Л. Кобилянська, Н. Лавріненко, Н. Матюхіна, Т. Мельнік, Л. Смоляр, Л. Чуйко, Ю. Якубова; гендерними особливостями злочинності: М. Арсеньєва, І. Дунаєва, В. Меркулова, В. Пєтков та інші.

Ці дослідження мають важливе наукове та практичне значення, висновки та рекомендації яких сприяли та сприятимуть подальшому вдосконаленню законодавства в адміністративно-правовій сфері, а також правозастосовчій практиці у сфері гендерної політики виконавчих органів. Але попри усе це на монографічному рівні немає робіт, присвячених комплексному правовому дослідженню проблем становлення та розвитку гендерної рівності в міліції або діяльності в напряму впровадження гендерного паритету в політику МВС України. Тому вибір теми дисертаційного дослідження викликаний актуальністю проблеми та необхідністю широких узагальнень теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце у цій сфері.