АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення сталого демократичного розвитку Української держави вимагає формування ефективної, сучасної системи органів нагляду за дотриманням законності, якими в Україні, насамперед, є органи прокуратури. Саме на прокуратуру ст. 121 Конституції України покладено значущі для гарантування незворотності демократичних перетворень повноваження. Виконання конституційно визначених повноважень вимагає якісно нового кадрового потенціалу, вдосконалення правового регулювання відносин, пов’язаних із проходженням служби в органах прокуратури.

У цьому контексті принципового значення набуває, насамперед, аналіз теоретичних положень сучасної доктрини адміністративного права та процесу, що стосуються сутності процесуальної форми, які має бути покладено в основу визначення правової природи відносин у сфері проходження служби в органах прокуратури. Формування теоретичної моделі має передувати дослідженню конкретних правових проблем генезису прокуратури та, відповідно, відносин у сфері проходження служби, систематизації процедур проходження служби, встановлення прогалин і колізій у чинному законодавстві та визначенню напрямків їх подолання. Останнє стосується також проблеми врахування міжнародних норм і стандартів у правовому регулюванні проходження служби в органах прокуратури, реалізації приписів ст. 92 Конституції України, які стосуються визначення виключно законами організації і діяльності прокуратури (п. 14), а також діянь, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (п. 22).

Чинний Закон України “Про прокуратуру” потребує змін з метою приведення у відповідність до сучасних реалій суспільного розвитку змісту і характеру правового регулювання організації діяльності прокуратури, у тому числі – проходження служби. Питання законодавчого врегулювання відносин у сфері проходження служби в органах прокуратури набувають особливого значення, враховуючи їх регламентацію на сьогодні переважно відомчими нормативно-правовими актами – наказами Генеральної прокуратури України, а відносин з дисциплінарної відповідальності – Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 р. № 1796-XII, якою затверджено Дисциплінарний статут прокуратури України. На невідповідність Основному Закону сучасного стану правового регулювання дисциплінарної відповідальності прокурорів було звернено увагу суддями Конституційного Суду України П.Б. Євграфовим, М.Д. Савенком, що було зазначено у їх Окремих думках, доданих до Рішення Конституційного Суду України у справі про Дисциплінарний статут прокуратури № 13-рп/2004 від 22.06.2004 р.

Проблема вдосконалення правового регулювання діяльності прокуратури вивчалася представниками теорії та історії держави і права
у сучасних наукових дослідженнях з юридичних наук (Н.Ю. Панич,
І.І. Шевчук), а також різних галузевих юридичних наук – конституційного права (В.І. Чечерський); судоустрою, прокуратури та адвокатури
(П.М. Каркач, І.С. Ковальчук, Т.В. Корнякова, В.М. Кравчук, І.Є. Марочкін, О.С. Мамикін, М.І. Мичко, В.Т. Нор, М.О. Петухов, А.В. Пшонка,
Н.В. Сібільова, В.В. Сухонос, В.П. Тихий та ін.); цивільного права та цивільного процесу (І.Б. Протас). Науковий пошук у галузі адміністративного права і процесу здійснювався у напрямках: вивчення загальних питань управління прокуратурою (В.В. Шуба, М.К. Якимчук); роботи зі зверненнями громадян (М.Н. Берідзе); взаємодії з громадськістю (Т.Є. Мироненко); роботи з персоналом (М.М. Бурбика), адміністративної процесуальної правосуб’єктності прокурора в адміністративному судочинстві (О.В. Анпілогов); проблемних питань реалізації прокурором процесуального статусу в адміністративному судочинстві (О.П. Рябченко).

Отже, значною мірою актуальність дослідження зумовлена новизною теми. У правовій науці України до цього часу не приділялося уваги комплексному дослідженню теоретичних і практичних проблем адміністративно-правового регулювання відносин у сфері проходження служби в органах прокуратури.

Зазначене обумовило необхідність звернення, у першу чергу, до наукових здобутків учених, які аналізували проблеми розвитку адміністративного права і процесу: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки,
Е.Ф. Демського, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, І.М. Пахомова, А.О. Селіванова та ін. Було також проаналізовано роботи учених, присвячені сутності державної (публічної) служби: Г.В. Атаманчук, Ю.П. Битяк, Л.Р. Біла-Тіунова, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, С.В. Ківалов, В.Л. Коваленко,
О.В. Петришин, Ю.М. Старилов, Є.С. Черноног, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал, М.К. Якимчук та ін. Необхідність розмежування адміністративно-правових і трудових відносин у сфері проходження служби в органах прокуратури визначила звернення до робіт фахівців із трудового права: Н.Б. Болотіної, Н.О. Брилліантова, М.І. Іншина, О.В. Смирнова, Н.М. Хуторян та ін.

Таким чином, мала кількість розробок на теоретичному рівні, наявність прогалин і колізій у чинному законодавстві та, у зв’язку з цим, необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження проблеми вдосконалення правового регулювання проходження служби в органах прокуратури обумовили вибір теми дисертаційного
дослідження.