Адміністративно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення демократії не можна уявити без дієздатного місцевого самоврядування, а це – складний і тривалий процес. Безперечно, найважливішим є питання зміни тоталітарного режиму правління, створення нових владних і самоврядних інститутів. Однак при цьому, на жаль, не завжди видається можливим уникнути правового нігілізму з боку деяких політичних сил суспільства, спроб підмінити чітке виконання закону мітинговими гаслами. Науковий аналіз негативного впливу таких явищ на державотворчий процес має сприяти якнайшвидшому усуненню їх наслідків.

Сьогодні стало реальністю поєднання державного управління і місцевого самоврядування. Трансформація всіх сторін в суспільного життя в нашій державі зумовлює потребу в теоретичних розробках щодо проблематики соціально-політичних та державно-правових процесів.

Місцеве самоврядування в Україні – це один із механізмів здійснення демократичного управління на місцях та розвитку держави і суспільства в цілому. За роки незалежності української держави створено міцний правовий базис зазначеного інституту. Він визнаний і гарантований Конституцією України 1996 року, регламентований Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації».

Норми Конституції України мають вирішальне значення для гарантування інституту місцевого самоврядування. Їм віддається перевага над правовими положеннями інших нормативних актів, закріплені в ній основні права місцевого самоврядування слугують також його найважливішою гарантією. В Основному Законі України закріплено норми-гарантії, які дають можливість у разі порушення наданих суб’єктам місцевого самоврядування повноважень звертатися за захистом до судових установ щодо відшкодування за рахунок держави додаткових витрат, що виникли в результаті рішень, прийнятих органами державної влади; забороною на звуження змісту та обсягу наявних прав місцевого самоврядування. Важливою конституційною гарантією є також новела, що створює можливості для розширення наявних прав зазначеного інституту.

Для забезпечення самостійності місцевого самоврядування, ефективності його діяльності в частині розв’язання завдань місцевого значення держава зобов’язана створити певні умови, гарантії. Такі гарантії пов’язують зі створенням правових, організаційних і матеріально-фінансових умов для діяльності населення з вирішення питань місцевого значення. Ідеться передусім про організаційну захищеність місцевого самоврядування, розкриття змісту якої дає можливість визначити поняття організаційної самостійності місцевого самоврядування, простежити його генезис.

Предмет відання місцевого самоврядування являє собою один із елементів його компетенції, визначаючи ті сфери суспільних відносин, на які поширюються права та обов’язки суб’єктів місцевого самоврядування, в межах яких вони здійснюють свої повноваження. Закріплені повноваження характеризують можливості останніх в тій чи іншій сфері правових відносин і є правами й обов’язками органів (посадових осіб) місцевого самоврядування щодо прийняття правових актів, а також здійснення інших публічно-владних і цивільно-правових дій.

Сучасна юридична наука приділяє достатньо уваги вивченню основоположних засад функціонування інститутів публічної влади. Зокрема, про систему гарантій та організацію державного управління йдеться в розробках В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійка, Г. В. Атаманчука, І. А. Грицяка, В. В. Копєйчикова, М. І. Корнієнка, Н. Р. Нижник, Н. М. Мироненко,            В. М. Олуйка, О. Ф. Фрицького, В. В. Цвєткова та інших. Теоретико-правові проблеми місцевого самоврядування, зокрема і його гарантій, досліджувалися в роботах Б. П. Андресука, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова, М. М. Гуренко-Вайцман, Ю. В. Делії, О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко, Д. П. Притики,           В. Ф. Сіренка, А. О. Селіванова, Е. А. Тихонової, Б. В. Калиновського,          А. А. Коваленка, О. Л. Копиленка, Т. О. Костецької, В. В. Кравченка,             В. С. Куйбіди, П. Л. Любченко, А. Р. Мацювка, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка,        Р. Т. Чернеги, О. Н. Ярмиша, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка,                 І. С. Щебетун та інших. Роботи вказаних та широкого кола інших учених, що торкаються цієї проблеми, стали науково-теоретичним підґрунтям нашого дисертаційного дослідження.

Водночас, попри наявність значної кількості наукових праць, присвячених розгляду проблем місцевого самоврядування як соціального феномена, нерозривно пов’язаного з демократичними змінами, недостатньо дослідженими залишаються питання адміністративних гарантій місцевого самоврядування. Невирішеними залишаються певні організаційні, фінансові, матеріальні, кадрові, інформаційні та інші проблеми, які у сукупності не сприяють ефективному функціонуванню місцевого самоврядування в цілому.

Певним чином на вирішення цієї проблеми впливає її розгляд в міжнародному аспекті. Сучасний стан теорії та практики місцевого самоврядування (управління), а також відсутність комплексних монографічних досліджень, присвячених аналізу проблеми адміністративних гарантій діяльності місцевого самоврядування, зумовили вибір теми, визначення мети і завдань дослідження.