ПРАВОВІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Перетворення, що відбуваються в Україні протягом останнього часу, спрямовані на велику мету – побудову демократичної правової держави, одним із важливих елементів якої є верховенство права. З іншого боку, побудова в Україні держави з особливим статусом права гостро ставить потребу щодо вироблення концептуального фундаменту наукових положень щодо місця, призначення, ролі та авторитету права в українському суспільстві, в центрі якого має бути людина як найвища соціальна цінність. Формування таких положень є неможливим без дослідження природи права, пріоритетних цінностей та ідей права, дієвість яких перевірена досвідом минулих поколінь.

Незнання власних правових традицій та відсутність достатніх наукових напрацювань унеможливлюють успішне завершення циклу правових перетворень в Україні. Адже базисом кожної правової системи є не показник вдалих запозичень із права інших країн, а власний, цілісно і потужно закріплений правовий досвід, що набутий впродовж тисячоліть.

Сучасна юриспруденція ще не відповідає на питання, які саме правові традиції належать Україні, а юридична практика мало знайома з категорію правових традицій та їх особливою роллю і спеціальним призначенням в українському правовому генезисі.

Вивчення тематики правових традицій України обумовлено створенням загальнотеоретичного підґрунтя у закріпленні понять «правова традиція» і «традиція права» як феномена правової культури, категорії юриспруденції та складової спадкоємності права для проведення подальших досліджень українського правового буття та визначення приналежності правової системи України до тієї чи іншої традиції права.

Традиції в Україні є об’єктом вивчення таких наук, як соціологія, історія, культурологія, етнографія, філософія, філологія та ін., але у теперішній час дослідженню традицій у праві уваги приділяється недостатньо.

Видатними українськими і російськими дослідниками дореволюційного періоду, що займалися вивченням правових традицій, є: М. М. Алексеєв, М. О. Бердяєв, П. Г. Виноградов, М. Ф. Владимирський-Буданов, Ю. С. Гамбаров, М. А. Гредескул, М. С. Грушевський, М. Я. Данилевський, С. С. Дністрянський, І. О. Ільїн, Б. О. Кістяковський, М. М. Коркунов, М. М. Ковалевський, М. І. Костомаров, М. О. Максимейко, О. О. Малиновський, Й. В. Михайловський, С. А. Муромцев, К. О. Неволін, П. І. Новгородцев, М. І. Палієнко, Л. Й. Петражицький, П. Г. Редкін, В. І. Сергеєвич, Ф. В. Тарановський, Б. М. Чичерін, П. П. Чубинський, Г. Ф. Шершеневич, О. С. Ященко та ін.

Певну увагу проблематиці правових традицій приділили сучасні російські науковці: С. С. Алексєєв, В.В. Безбах, А. Б. Венгєров, В. М. Денисов, В. А. Зібарєв, М. М. Ігнатьєва, В. М. Каїров, М. А. Крашенінніков, О. В. Малов, Г. В. Мальцев, В. Д. Плахов, С. А. Сосна, І. В. Суханов, А. Г. Спіркін, Л. Р. Сюкійянєн, Б. Я. Токарєв, С. В. Юшков та ін.

Неабияку вагу у дослідженні теоретичних аспектів взаємозв’язку традицій і права мають напрацювання таких зарубіжних дослідників, як-от: Е. Аннерс, Ф. Ауман, Г.Дж. Берман, Р. Болдін, Р. Давид, Ж. Деррида, М. Ейзенштадт, Ж. Карбоньє, П. Козловські, Н. Неновські, К. Нетон, К. Осакве, П. Рикьор, Дж. Тернер, А.Дж. Тойнбі, А. Уотсон, Л. Фрідман, Дж. Херст, О. Шпенглер та ін.

Ступінь розробленості проблеми правових традицій України визначають дослідження сучасних українських науковців: В. Б. Авер’янова, М. А. Дамірлі, В. В. Дудченко, М. І. Козюбри, В. В. Копєйчикова, Ю. П. Лободи, Л. А. Луця, П. П. Музиченка, Ю. М. Оборотова, В. Ф. Опришко, М. П. Орзіха, П. М. Рабіновича, В. М. Селіванова, О. Ф. Скакун, О. В. Сурілова, Н. Є. Толкачової, Є. О. Харитонова, М. В. Цвіка, Ю. С. Шемшушенка, О. Н. Ярмиша та ін.

Нормативну та емпіричну основу дослідження становлять історико-правові джерела (Руська Правда, церковні статути київських князів, Статути та інший актовий матеріал Великого князівства Литовського, кодифікація українського права ХVІІІ ст., пам’ятки права етнічних та релігійних спільнот, які мешкали на території України, законодавчі акти Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій, радянське законодавство); чинне законодавство України, акти Конституційного Суду України і Верховного Суду України; релігійні тексти (Біблія, Основи соціальної концепції Російської Православної Церкви та Компендіум Катехізису Католицької Церкви); політико-програмні документи Радянського Союзу та України.