АКТИВНА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ: МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Автореферат

Актуальність теми. Правова захищеність як особи, так і її особистих прав і свобод, в сфері кримінального судочинства є однією з найважливіших, найнагальніших цілей галузевого кримінально-процесуального регулювання. Його формування й посилення передбачає цілісний системний комплекс заходів, які б забезпечували правозахисну діяльність правозастосовувача у кримінальному процесі, формування й реалізацію активної правової позиції ключових, центральних процесуальних фігур кримінального судочинства. Саме зазначені засоби повинні забезпечити правову захищеність кримінально-процесуального простору в цілому, а відтак і його соціального призначення, досліджуваного дисертантом у контексті концепції конфліктного призначення права.

Проблематика правової захищеності особи, формування й забезпечення її активної процесуальної позиції у кримінальній справі, а також засобів забезпечення її прав і законних інтересів розглядалася переважно в контексті вивчення процесуального становища ключових суб’єктів кримінального судочинства, а також в аспекті окремих галузевих (кримінально-процесуальних) інституцій і конкретних наукових проблем.

Слід зазначити, що правозахисна тематика, що є однією з провідних у вітчизняній теорії кримінально-процесуального права, пройшла довгий шлях становлення теоретико-методологічного потенціалу, а також шлях кристалізації проблематики формування й забезпечення кримінально-процесуальними засобами активної правової позиції громадян у сфері кримінального судочинства. Роботи професорів С.А. Альперта, В.П. Божьєва, В.А. Дубрівного, Л.Д. Кокорєва, В.М. Корнукова, Є.Ф. Куцової, А.М. Ларіна, В.Т. Нора, І.Л. Петрухіна, Г.Д. Побігайло, І.І. Потеружі, В.М. Савицького, Ю.І. Стецовського, В.Є. Юрченка та інших вітчизняних і закордонних дослідників у сфері кримінально-процесуального права аж до нині концептуально структурували підхід до дослідження й дослідницького прогнозування сутності й стратегії розвитку проблематики забезпечення прав та інтересів особистості у кримінальному процесі, виявленню й оптимізації засобів формування й реалізації активної правової позиції особистості у кримінально-процесуальній діяльності, розкриттю системи кримінально-процесуальних гарантій прав, свобод і законних інтересів особистості.

Стан наукової розробки правозабезпечувальної діяльності правозастосовувача, як і питання активізації участі центральних суб’єктів кримінального судочинства за допомогою галузевих процесуально-правових засобів є традиційно проблемним і досить дискусійним об’єктом наукової уваги в теорії кримінально-процесуального права. Підтвердженням цього є досить значний теоретичний матеріал, накопичений у межах досліджуваної нами галузі. Репрезентативність списку вчених, роботи яких із проблематики забезпечення прав особистості в сфері кримінального судочинства

становлять значний науковий доробок, охоплює не лише сучасний період розвитку української кримінально процесуальної науки, але й попередні етапи розвитку теорії кримінального процесу, є досить очевидною. Проте, на жаль, слід зазначити, що дослідження дисертаційних й монографічних робіт вітчизняних науковців (Р.В. Баранник, А.В. Белькова, А.І. Бережний, Т.В. Варфоломеєва, А.Е. Голубов, М.В. Гузела, Н.В. Джига, О. В. Капліна, Н.П. Короткий, Н.В. Куркін, О.П. Кучинська, М.І. Леоненко, Е.Е. Манівлець, В.Т. Маляренко, В.І. Маринів, А.Р.Михайленко, Л.Л. Нескороджена, В.В. Рожнова, А.Б. Романюк, В.В. Самолюк, С.В. Слинько, В.М. Тертишник, В.М. Трофименко, А.Р. Туманянц, Ю.В. Хоматов, Л.І .Шаповалова, О.Г. Шило, Ю.П. Янович, О.Г. Яновська та ін.) в останній період розвитку національної теорії кримінально-процесуального права дозволяють дійти висновку: актуальність питань, зумовлених проблематикою правового становища особистості у кримінальному процесі, як і раніше, залишається стабільною. Зазначені ракурси проблеми, з одного боку, орієнтують дослідників у просторі наукового пошуку, а, з іншого боку, багато в чому є результатом стійко відтворюваної пізнавальної схеми, орієнтованої, насамперед, на освоєння змісту правозабезпечувальної діяльності правозастосовувача у кримінальному процесі щодо конкретної особи. Поза полем наукової уваги залишається проблематика якостей системності, цілісності правозахисного механізму як такого, й відповідного інструментарію. Нерозв'язаність й до нині комплексу проблемних питань, що стосуються механізму ефективності юридичних гарантій у сфері кримінального судочинства, зумовлює особливу занепокоєність, оскільки сприяє посиленню такого негативного соціального явища, як правовий нігілізм, що аж ніяк не сприяє формуванню в Україні правової держави.

Проблема правової активності особистості у кримінальному судочинстві не являла собою об’єкт комплексного дослідження. Відомі з цієї проблематики публікації (Ю.М. Грошевий, С.А. Альперт, В.М. Корнуков, С.Ф. Шумилін та ін.), які становлять теоретичну й практичну цінність, мають, насамперед, розрізнений, епізодичний характер. Переважна ж більшість теоретичних і практичних аспектів формування й реалізації активної позиції особистості у кримінальному судочинстві, на жаль, залишаються недослідженими.

Зазначена ситуація у кримінально-процесуальній галузі юридичного знання ускладнюється й тією обставиною, що значний відсоток від загального обсягу наукового доробку у галузі соціології й теорії права з проблем соціальної та соціально-правової активності особистості (Л.П. Станкевич, Н.Т. Абрамова, Г.С. Ареф’єва, П.Ф. Протасеня, Н.Н. Белякович, В.В. Оксамитний, С.Н. Кожевников, У.П. Казимирчук, Н.Е. Воробйов, Е.А. Ануфріев, Н.В. Щербакова, В.Г. Мордкович, В.Н. Константинов, В.Ф. Овчинніков, Н.А. Медведєв, Ю.М. Оборотов та ін.) зі зміною соціально-економічної, політичної й психологічної

атмосфери в сучасній Україні втратив свою актуальність. Проте традиція спадкоємності, обґрунтованість і наукова коректність викладених у цих роботах висновків, їх критичне осмислення дозволили дисертантові використати ряд важливих базових положень. Відтак відсутність й до нині цілісного дослідження проблеми формування й реалізації активної правової позиції особистості у кримінальному процесі, засобів і ефективного механізму її забезпечення свідчать про об'єктивну необхідність подальшого вивчення даної наукової проблеми. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційної роботи й саме це підтверджує її актуальність.