КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА КОРИСЛИВІ ПОСЯГАННЯ НА ВІЙСЬКОВЕ МАЙНО (ст. 410 КК УКРАЇНИ) Автореферат

Актуальність теми. Збройні Сили України (далі – ЗСУ) залишаються невід’ємним атрибутом державної влади. На них, відповідно до ст. 17 Конституції України, покладено оборону нашої держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності. Зрозуміло, що здійснення цих завдань неможливе без відповідного матеріального забезпечення військ, яке включає в себе придбання, використання, збереження та відчуження військового майна. Ці категорії є складовою бойової готовності, належної боєздатності військ та військового правопорядку в цілому. Значення питання кримінально-правової охорони вказаних правовідносин особливо зростає у зв’язку з участю України як рівноправного члена світової спільноти в міжнародних миротворчих місіях (військових операціях) та активним реформуванням ЗСУ.

У розділі ХІХ Кримінального кодексу України (далі – КК України) виділено злочини проти встановленого порядку несення військової служби (далі – військові злочини). Серед них особливе місце посідають злочини, пов’язані з корисливими посяганнями військовослужбовців на військове майно, кримінальна відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 410 КК України. Значення кримінально-правової боротьби з такими посяганнями зростає у зв’язку з їх відносною поширеністю. Так, за даними Державної судової адміністрації України, за ст. 410 КК України було засуджено: у 2005 р. – 78 військовослужбовців, у 2006 р. – 60, у 2007 р. – 51, у 2008 р. – 90. Це становить, відповідно, 14,9; 14,3; 13,1 та 22,9% від загальної кількості осіб, засуджених у ці роки за військові злочини.

Безпосередньо питання кримінальної відповідальності військовослужбовців за ст. 410 КК України (у коментарях до КК України, в підручниках та наукових статтях), розглядали такі вітчизняні вчені, як: С.І. Дячук, В.І. Касинюк, В.А. Клименко, М.Й. Коржанський, М.І. Панов, М.І. Хавронюк, С.О. Харитонов, О.А. Чуваков та інші. Деякі аспекти цієї проблеми при дослідженні загальних категорій кримінального права та кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів у своїх монографіях розглядали В.Г. Кундеус, О.М. Сарнавський, В.П. Тихий, З.А. Тростюк та інші. Загальні й окремі характеристики злочинів проти встановленого порядку несення військової служби висвітлено в працях X.М. Ахметшина, В.М. Бєлоконєва, В.В. Бондарєва, В.М. Борисенка, В.О. Бугаєва, М.І. Карпенка, Б.О. Кирися, І.М. Мацкевича, В.О. Навроцького, М.М. Сенька, В.В. Сідоріна, А.А. Тер-Акопова, М.С. Туркота, В.М. Чхіквадзе та інших. Крім того, в Росії проблему корисливих посягань військовослужбовців на військове майно в контексті посягань на зброю, бойові припаси, вибухові речовини або пристрої на монографічному рівні розглядали В.Г. Волчок, А.А. Задоян, М.Г. Ібрагімов, А.І. Лобанов та інші.

Незважаючи на наявність вказаних досліджень, у практиці застосування ст. 410 КК України дуже часто допускаються грубі помилки, зумовлені неоднозначністю доктринального тлумачення її норм, законодавчою недосконалістю, а також відсутністю єдиної практики їхнього застосування.

Усі вищевикладені обставини, на думку автора, свідчать про актуальність обраної теми дисертації, її науково-теоретичне та практичне значення.